3 Група - політичні права і свободи людини і громадянина:

- свобода пересування, вільний вибір місця проживання для тих, хто на законних підставах перебуває на території України громадянина (ст. 33 Конституції України);

- право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом (ст. 33 Конституції України);

- право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраним до органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України);

- право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України);

- право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст. 36 Конституції України);

- право збиратися вільно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої вади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39 Конституції України).

Поряд з правами і свободами Конституція України визначає і основні обов’язки громадян України.

Можна класифікувати права і свободи як основні і додаткові: наприклад, право брати участь в управлінні державними спра­вами — основне, а виборче право — похідне від нього, тобто додаткове.

Конституційні обов’язки громадян.

Конституційні статуси людини і громадянина визначаються шляхом аналізу не тільки відповідних прав, а й обов’язків. «Тра­диційними» можна вважати обов’язок дотримуватися конститу­ції і законів, обов’язок сплачувати податки, а також військовий обов’язок. Як наслідок розвитку соціальної функції держави в деяких основних законах передбачені обов’язки охороняти до­вкілля, історичну і культурну спадщину (Азербайджан, Біло­русь, Казахстан, Молдова, Росія, Узбекистан). Іноді характер конституційних набувають деякі інші обов’язки. Наприклад, згід­но зі ст. 75 Конституції Азербайджану «кожний громадянин по­винен поважати державні символи Азербайджанської Республі­ки — її прапор, герб і гімн».

Взаємозв’язок між конституційними правами і обов’язками передусім виникає у правовідносинах. Разом з тим, невиконан­ня людиною або громадянином зафіксованого в основному зако­ні обов’язку може обмежити їх у реалізації певних конституцій­них прав, зокрема, у зв’язку із застосуванням до них юридичних санкцій.

Конституції фіксують обов’язки не тільки людини або гро гро­мадянина, а й держави. У багатьох новітніх конституціях забез­печення (гарантування) прав і свобод сформульоване, по суті, як обов’язок держави. У деяких пострадянських країнах права і свободи визнані найвищими цінностями. В Азербайджані і Біло­русі забезпечення прав і свобод конституційно визначене «най­вищою метою держави» (у Білорусі — ще й суспільства), а у Португалії — одним з «основних завдань держави». Про права і свободи як «найвищі цінності конституційного ладу» йдеться в основних законах Македонії і Хорватії. Крім положень загаль­ного характеру щодо обов’язку держави забезпечувати права і свободи, конституції встановлюють більш конкретні гарантії їх реалізації.