8

Тема уроку: Тарас Шевченко. Розповідь про письменника, його дитинство. « За сонцем хмаронька пливе», «Садок вишневий коло хати". Мета: поглибити знання школярів про життя Т.Шевченка, звертаючи увагу на дитинство письменника; допомогти учням усвідомити ідейно-художню цінність поезії Т. Г. Шевченка, розвивати навички відтворення настроїв пейзажних поезій; виховувати почуття естетичної насолоди від твору мистецтва.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання:   підручник, "Кобзар" Шевченка, портрет митця, дидактичний матеріал (тестові завдання картки).

Хід уроку

I. Організаційний момент іі. Актуалізація опорних знань

1. Міні-круглий стіл. Обговорення питань.

- Хто такі кріпаки? Яких страждань вони зазнавали від панів?

- Як соціальний устрій того часу вплинув на малого Тараса?

- Які здібності мав майбутній письменник?

- Чому Т. Шевченка називають кобзарем?

- Як ви вважаєте, через що Тарас Григорович багато часу в своєму житті перебував в ув’язненні, повсякчас переслідувався царською владою?

- Що допомагало Т. Шевченку допомагати життєві труднощі і негаразди?

- З приводу чого, на ваш погляд, митець полум’яного слова заслужив всенародної слави?

Iiі. Повідомлення теми та мети уроку

IV. Основний зміст уроку

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, Тарасе, звільнена земля!

Музика — могутнє джерело думки. (девіз уроку)

1. Вступне слово вчителя

Т. Г. Шевченко – видатна постать і гордість України,її велич і слава. У своїх творах він відображав героїчну боротьбу нашого народу за своє визволення від ярма експлуатації, показав минуле народу, його мрії про краще життя.

У великого поета народ вчиться самовіддано служити рідному краю, ненавидіти його ворогів-експлуататорів, загарбників, любити правду і ненавидіти несправедливість та лицемірство.

Тож пропоную вам вирушити у подорож шляхами життєвої долі Т. Г. Шевченка. А допоможуть це зробити наші екскурсоводи.

1. Життєва доля т. Г. Шевченка

Тарас Григорович Шевченко ( огляд портрета митця ).

( 09. 03. 1814 – 10. 03. 1861 )

Екскурсовод № 1. Дитинство Тараса.

Народився майбутній поет у селі Моринцях Звенигородського повіту ( нині Черкаська область ) в сім’ї селянина-кріпака.

Через два роки родина переїхала до села Кирилівка.

Ріс Тарас розумною,допитливою дитиною, хотів усе знати. Наслухавшись розповідей про залізні стовпи, які нібито підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов їх шукати.

Перші скупі знання він отримав із церковнослов’янських книг у школі сільського дяка,а разом з ними і суворі кари та знущання вчителя.

У дев’ять років малий Тарас залишився без матері. Життя в сім’ї стало нестерпним, коли батько одружився з удовою, яка мала трьох своїх дітей. Хлопчина змушений був терпіти знущання лихої мачухи. В одинадцять років став Тарас круглим сиротою. Після смерті батька почалося поневіряння хлопця по чужих людях.

Екскурсовод № 2. Обдарованість митця, його служба у наймах.

Змалку в обдарованій від природи дитині прокинувся талант художника. Це було не звичайне дитяче захоплення… Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь. Де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села в пошуках учителя. Був він за «школяра-попихача», тобто наймита, в обов’ки його входило рубати дрова, носити школярам воду; терпів знущання вічно п’яного дяка. Після декількох років поневірянь він стає слугою пана П. Енгельгардта, який робить його козачком. Однак любов до малювання не покидає Тараса.

Одного разу пан з панною поїхали на бал. Скориставшись їхньою відсутністю, хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і жорстоко побитий. Але ця подія не пройшла безслідно: пан захотів мати власного художника і віддав свого «козачка» на чотири роки до живописця В. Ширяєва. Стверджують, що саме тоді тарас почав складати і свої перші поезії. З того часу Шевченко-художник і Шевченко-поет йшли поруч тернистими стежками життя.

Екскурсовод № 3. Викуп з кріпацтва.

Становлення молодого художника.

Поступово Тарас знайомиться з талановитими художниками – І. Сошенком, К. Брюловим, В. Жуковським та іншими. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В. Жуковського, написаний К. Брюловим і за 2500 крб. викупили Тараса у поміщика.

Неабияку роль у становленні молодого художника відіграла Петербурзька академія мистецтв, де він здобув освіту, став відомим художником.

Екскурсовод № 4. Творчість митця для дітей. Поезія і музика.

Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. За спогадами сучасників, він частував малят гостинцями, віддаючи іноді за це останні гроші, дарував їм іграшки, книжечки. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», «Зоре, моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати» та інші входять у дитячі душі змалку.

Не дивно, що своєю простотою, прозорістю поезія Шевченка привернула увагу багатьох композиторів ( К. Стеценка, С. Людкевича, Я. Степового та ін.). Лише М. Лисенко присвятив творчості поета понад 80 композицій, а пісні на слова Тараса Гргоровича «Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя», «Тече вода з-під явора» та інші стали воістину народними.

Екскурсовод № 5. «Кобзар», «Заповіт». Політична діяльність.

У 1840 році побачила світ книжка поезій Шевченка «Кобзар», за яку прозвали поета в народі Кобзарем.

Минуло понад півстоліття з часу створення «Заповіту» Тарасом Шевченком. Відомо, що написаний він був у гостинному будинку А. Козачковського в Переяславі у незвичайний за своєю святістю день на Різдво Христове, а сам поет в цей час був тяжко хворий. Мабуть, саме ці обставини в поєднанні з волелюбною натурою Шевченка спричинили те, що твір став відомим у всьому світі, а для нашого народу – своєрідним поетичним дороговказом у боротьбі за своє визволення.

У квітні 1847 року за участь у таємній політичній організації – Києво – Мефодіївському товаристві – Т. Шевченко було заарештовано і заслано рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи із забороною писати і малювати. Однак поет не скорився долі. Незважаючи на заборону, він продовжує і писати, і малювати, і девізом свого життя проголосив такі слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь…». Понад десять років томився Т. Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких умовах, крадькома він писав поезії, що увійшли до «захалявних книжечок», створив понад 400 малюнків, виконаних олівцем, акварельними фарбами.

Екскурсовод № 6. «Буквар» Т. Шевченка.

Одним із найкращих дарунків для дітей серед небагатьох прижиттєвих видань Т. Шевченка була остання його книжка – «Букварь южнорусский» ( 1861 ) – посібник для початкового навчання. «Буквар» було видано тиражем 10 000 примірників ціною 3 копійки кожний. Обсяг підручника -24 сторінки. Зібрані кошти передались на користь недільних шкіл.

«Буквар» Т. Шевченка – перший підручник для навчання грамоти в школах України, написаний літературною мовою вдало підібраний різножанровий матеріал давав можливість учням вивчати звуки і букви, сполучати їх у склади, читати цілі слова і зв’ані тексти, вчитися каліграфічно писати, коротко знайомив з історичним минулим нашого народу, зразками усної народної творчості ( загадками, прислів’ями, приказками тощо ).

Екскурсовод № 7. Створення підручників для дітей. Останні роки життя письменника.

Сторінка «Лічба» містила необхідний матеріал для навчання математики в початковій школі. Аналізуючи його, можна стверджувати, що автор підручника знав прогресивні методи і прийоми навчання математики учнів початкових класів і дотримувався їх ( відомо, що до заслання Т. Шевченко мав наміри стати учитилем малювання в Київському університеті, але здійснитися мрії не судилося. Оскільки життя готувало велике випробування – десятирічну солдатську каторгу ).

Услід за «Букварем» письменник мріяв написати низку підручників для початкової школи, однак передчасна смерть не дала йому здійснити свої задуми. Помер поет у своїй кімнаті-майстерні в Академії мистецтв 10 березня 1861 року. Похований він був спочатку на Смоленському кладовищі у Санкт – Петербурзі. У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій ( нині Тарасовій ) горі біля Канева.