Питання для самоконтролю

1. Які види банківських рахунків в іноземній валюті існують?

2. Які операції є поточними торговельними операціями в іноземній валюті?

3. Які розрахунки відносяться до неторгівельних операцій банку?

4. Який порядок відкриття та функціонування рахунків юридичних осіб в іноземній валюті?

5. Який режим відкриття та функціонування поточних валютних рахунків фізичних осіб?

6. Який режим відкриття та функціонування вкладних (депозитних) валютних рахунків фізичних осіб?

7. 3.З'ясуйте правила зарахування та здійснення видатків з рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.

8. Що таке документарні та недокументарні міжнародні розрахунки.

9. Які ви знаєте форми та види акредитива?

10. Що являє собою акредитив з негоціацією тратт?

11. За яких форм постачання продукції застосовується трансферабельний акредитив?

12. Чим відрізняється акредитив з розстрочкою платежу від револьверного акредитива?

13. Скільки фаз має акредитив?

14. Що необхідно для відкриття акредитива?

15. З якою метою розроблені Уніфіковані правила для документарних, акредитивів?

16. З якою метою в міжнародних розрахунках використовують документарне інкасо?

17. Скільки фаз інкасо ви знаєте?

18. Чим відрізняється документарне інкасо від чистого інкасо?

19. Якими нормативними документами в міжнародній практиці регулюється документарне інкасо?

Завдання до самостійної роботи Проблемні ситуації теми 7

1.Підприємство N отримало від банку кредит в іноземній валюті. Підприємство розрахувалось з контрагентом-резидентом України М іноземною валютою. Які документи і дії потрібні для цих 2-х подій.

2.Підприємство N – клієнт банку порушило строк представлення ГТД відносно валютних коштів, які були перераховані за митний кордон України. Які дії контролюючих органів слід чекати?

3.На міжбанківському валютному ринку України нестача валюти для імпортерів. Курс по долару США зріс з 7,8 до 8,0 грн/дол. Які дії НБУ виправдані?

4.Фірма N – клієнт банку А одержала від нерезидента кредит в іноземній валюті. Які дії і документи необхідні учасникам угоди?

5.Доля іноземного капіталу в банківській системі України дорівнює у 2010 році 45%. Це є благо чи ні?

6.У 2009 році Міжнародний валютний фонд надав державі Україна ти11,2 млрд. доларів кредиту строком 15 років. Яка ціна кредиту?

7.Роїяснити економічні, політичні, соціальні переваги або ризики дій по п.6.

8.НБУ викуповує надлишок валюти на МВРУ. За рахунок яких коштів діє НБУ?

9.Як діє ревальвація національної валюти на фінансовий стан експортерів?

10.Що потрібно Україні: девальвація національної валюти чи ревальвація?

Термінологічний словник ключових понять

Валютна політика – це сукупність заходів у сфері економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

Валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну і за її межами, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Валютний контроль – це забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Головним органом валютного контролю в Україні є НБУ, він здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, віднесених до їхньої компетенції.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Зростання курсу означає ослаблення національної валюти (девальвація), а його зниження – зміцнення національної валюти (ревальвація).

Валютними операціями називають певні банківські й фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. До валютних операцій належать: використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, ввезення, пересилання й переказування грошей; отримання і надання кредитів; нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, та ін.

Платіжний баланс посідає особливе місце в системі валютного регулювання, оскільки саме через нього реалізується внутрішній зв’язок стану валютного ринку країни зі станом її національної економіки та забезпечується саме економічне регулювання валютної сфери. Структура та динаміка платіжного балансу засвідчує конкурентоспроможність національної економіки і дозволяє прогнозувати динаміку курсу національної валюти. Платіжний баланс – це співвідношення суми платежів, здійснених країною за кордоном, і надходження, отримання нею з-за кордону, за певний період.