1.7. Підсумки

Вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Завдання системи вищої освіти – підготовка фахівців до наступної професійної діяльності, відтворення, розвиток і передача новим поколінням досягнень науки, техніки та культури, формування гуманістичних світоглядних принципів.

Підготовка фахівців із вищою освітою в Україні забезпечується ступеневою системою.

Освітні рівні вищої освіти – неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти – молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Напрями та спеціальності підготовки фахівців затверджує Кабінет Міністрів України. Напрями підготовки об’єднують декілька спеціальностей. Програми підготовки бакалаврів кожного напряму мають спільну нормативну частину підготовки.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Статус вузу – І, ІІ, ІІІ i IV-й рівень акредитації визначає право реалізувати програми підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів відповідно.

Мета діяльності вищого навчального закладу – забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Суб’єкти навчально-виховного процесу – студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад’юнкти) та докторанти.

Педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах І і ІІ-го рівнів акредитації здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах ІІI і IV-го рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти – науково-педагогічні працівники – асистент, викладач, старший викладач, директор бібліотеки, науковий працівник бібліотеки, доцент, професор, завідуючий кафедрою, декан, проректор, ректор.

Учасники навчально-виховного процесу повинні дотримуватись відповідних обов’язків і мають визначені права.