Л Е К Ц І Я №5
Конституційно-правовий статус людини і громадянина в конституціях єс План
Інститут громадянства в конституціях країн ЄС.
Способи набуття і втрати громадянства
3.Конституційні права та свободи
Гарантії конституційних прав і способи забезпечення виконання конституційних обов'язків
Громадянство встановлює стійкий правовий зв’язок людини зі своєю державою, який зумовлює їх взаємні права та обов’язки згідно з національним правом країни і міжнародним правом. Громадянство офіційно визнає правову належність особи до певної держави, звідси й випливає обов’язок державизабезпечувати й охороняти права кожного громадянина як на національній території, так і за її межами. У свою чергу, громадянин зобов’язаний додержуватися законів держави і виконувати обов’язки, встановлені державою.
Способи набуття і втрати громадянства
Філіація (франц. filiation від лат. filios – син) – набуття громадянства у зв’язку з народженням. Закони різних держав базуються на принципах або «права крові», або «права ґрунту». Згідно з принципом «права крові» чи «за походженням» дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження (Естонія, Італія, Франція, ФРН). Згідно з принципом «права ґрунту» чи «за народженням» дитині надається громадянство держави, на території якої вона народилася незалежно від громадянства батьків.
Частіше діє змішана система, за якою поєднується право крові і право грунту.
Натуралізація (укорінення) – індивідуальне надання громадянства на прохання зацікавленої особи. Згідно із законом, прохання приймається до розгляду уповноваженим державним органом лише у разі досягнення повноліття, знання державної мови, відсутність певних хвороб (психічних чи СНІД), певного строку проживання у країні (Франція – 5, Великобританія – 7, Іспанія – 10 років). Вимога додержання строків натуралізації від 5 до 10 років закріплена у Конвенції ООН 1961 р. щодо скорочення кількості людей без громадянства.
У Болгарії, Греції, ФРН встановлена полегшена процедура натуралізації для осіб корінної найіональності.
Трансферт (франц. transfert, від лат. transferо – переношу, переміщую) означає автоматичну зміну громадянства осіб у зв’язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої.
Крім того, окремим категоріям населення, окремим особам надається право оптації – вибору громадянства, тобто право набути нового громадянства через трансферт або зберегти громадянство держави – колишнього суверена.
Дарування громадянства (октройоване) - здійснюється за особливі заслуги перед державою на основі постанови компетентних органів (президента, Сенату тощо), незалежно від терміну постійного проживання, знання мови і т. ін.
Реінтеграція - відновлення громадянства тим, хто раніше його мав, а потім втратив.
Репатріація (відновлення батьківщини) – громадянство втрачали великі групи людей в силу війн чи інших екстремальних обставин. Наприклад, кримські татари в Україні, які потім держава дозволила повернутися назад.