Контрольні питання:

1.Який правовий зміст вкладається у поняття «конституція»? Які види конституцій вам відомі?

2.Основні функції конституції у суспільстві.

3.За яким принципом класифікуються конституції? Які засади лежать в основі класифікації конституцій країн-учасниць Європейського Союзу?

4. Охарактеризуйте поділ конституцій за способом їх зміни.

5. Які риси притаманні для кожного із трьох періодів розвитку констиційної практики в країнах Європейськогоо Союзу?

6.Назвіть спільні риси, характерні для структури нового покоління конституціій країн ЄС.

7. Що ви вкладаєте у терміни: «реальна» і «фіктивна» конституції.

8. Які головні ознаки конституції?

Лекція 4: Конституційна юрисдикція (конституційний контроль) в зарубіжних країнах

1. Поняття конституційного контролю

2. Види конституційного контролю

3. Порядок формування органів конституційного контролю в країнах єс.

Конституційний контроль (конституційна юрисдикція, конституційне правосуддя). Стабільність і високий авторитет конституції досягається особливою формою правового захисту, чим і є конституційний контроль – це процедура перевірки нормативно-правових актів та дій органів і закладів публічної влади на предмет їхньої відповідності конституції. Ідея конституційного правосуддя, як вважають, з’явилася в умовах переходу від абсолютної монархії до конституційної. Першим такий крок був зроблений у Австрії, у зв’язку з необхідністю урегулювати взаємини центральної влади з провінціями у період впровадження Конституції 1848 р.

Новий етап розвитку конституційного судочинства припадає на 1920 р., коли Австро-Угорщина стала за конституцією централізованою державою. Ще у 1919 році Національними зборами був прийнятий закон про конституційний суд у Австрійській республіці, до компетенції якого входили питання контролю за законами, які ухвалювалися асамблеями провінцій і вирішували питання їхньої конституційності. Верховний конституційний суд Австрії став моделлю спеціальної конституційної юрисдикції для усіх країн Європи. Її теоретично обгрунтували Х. Кельзен і його учень Ш. Ейземан.

Об’єкти конституційного контролю – нормативно-правові акти, які необхідно перевірити на предмет відповідності. Коло таких об’єктів у різних країнах неоднакове. Це закони, інші правові акти парламенту, міжнародні договори, що не вступили у закону силу, акти виконавчої влади, інколи акти місцевого самоврядування, діяльність (бездіяльність) посадових осіб у державі, а також акти і діяння громадських об’єднань або інших приватних осіб. У Португалії, Румунії, Словаччині, Словенії, ФРН конституційні суди здійснюють контроль за відповідністю основному закону статутних документів та діяльності відповідних політичних партій. В разі невідповідності КС мають право заборонити або припинити діяльність таких партій.

У Австрії, Болгарії, Угорщині, Словаччині, Чехії і ФРН КС розглядає справи по звинуваченню президента і уповноважений ухвалювати рішення по усуненню його з посади. Усі вони є парламентськими республіками.

У Литві президент може позбутися своєї посади шляхом імпічменту, винесеного парламентом на основі відповідного висновку КС.

Суб’єкти конституційного контролю – спеціалізовані конституційні суди, які діють у рамках європейської моделі конституційного контролю, або суди загальної юрисдикції для американської системи. У Франції діє спеціальний орган конституційного контролю (конституційна рада), яка формується 1/3 Президентом і по третині від 2-х палат парламента. Сюди входять колишні Президенти республіки.

Коло суб’єктів, які мають право на звернення до органу конституційного контролю, у різних країнах різноманітні. У країнах, де конституційний контроль здійснюється судами загальної юрисдикції, кількість суб’єктів надзвичайно широка. До них мають право звертатися усі ті, хто звертається до судів загальної юрисдикції. У країнах зі спеціалізованими судами мають право на звернення: глава держави, парламент, уряд, органи влади суб’єктів федерації, автономних, іноді – місцевих одиниць, суди, у ряді держав – громадяни. У Португалії до суду можуть звертатися міністри, генеральний прокурор, глава парламенту, юридичні особи, група депутатів. Лише в окремих країнах суди можуть розпочинати процедуру розгляду із власної ініціативи.

Види конституційного контролю, який знає практика:

– за часом проведення: попередній та наступний. Попередній – проекти нормативно-правових актів, наступний – ухвалені акти;

– за підставою проведення – абстрактний (поза конкретним проводом) і конкретний (конкретний випадок застосування НПА чи у зв’язку з конкретною діяльністю посадової особи чи державних органів);

– за необхідністю проведення поділяється на обов’язковий і факультативний. Обов’язковий конституційний контроль здійснюється у силу вимог закону; факультативний – проводиться з ініціативи будь-якого уповноваженого суб’єкта;

– матеріальний і формальний (за предметом перевірки) – матеріальний передбачає перевірку відповідності конституції тексту закону, а формальний – процедуру його прийняття.

Види коституційного контролю по різному використовуються у різних країнах. На загал, виділяють чотири моделі конституційного кантролю;

– американська – характеризується тим, що вона здійснюється судами загальної юрисдикції. Істотною її особливістю є те, що вона не закріплена Конституцією 1787 р. Легітимізувалася за прецедентом судового розгляду по справі Медісон проти Мербері у 1803 р..

– у соціалістичній системі конституційну перевірку здійснювали законодавчі органи.

– ісламська модель конституційного контролю наближається до європейської. Конституційний контроль тут здійснюється спеціалізованими органами у централізованому порядку, Але має основну мету забезпечення відповідності законодавства не лише конституції, а насамперед принципам шаріату.

– європейська модель – контроль здійснюється спеціальними судовими чи квазісудовими органами – єдиними в країні, що відносяться до вищих органів державної влади, що не мають нижчестоящих органів.

Європейська модель конституційної юрисдикції має істотні відмінності від інших:

• Відсутнє довічне призначення суддів;

• Судді вдруге не призначаються, чим забезпечується незалежність суду;

• Призначення на посаду судді регулюється конституційним законодавством і здійснюється кількома інстанціями.