3. Установчі документи.

Установчі документи, поряд з нормами законодавства, визначають правовий статус господарської організації та встановлюють правову основу її господарської діяльності. Розробка і затвердження установчих документів є одним з етапів створення господарської організації.

Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут(положення) суб’єкта господарювання.

Згідно ст. 82 ГКУ встановлюється тільки один вид установчих документів для господарських товариств: або засновницький договір, або статут.

Засновницький договір є установчим документом для повних і командитних товариств, а статут – для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю.

Засновницький договір має включати такі відомості:

- обов’язки засновників щодо утворення організації;

- умови передачі учасниками майна з метою створення матеріальної бази організації;

- порядок розподілу прибутків і збитків;

- порядок управління діяльністю організації;

- порядок вибуття та входження нових учасників.

Спеціальними нормами можуть передбачатися інші вимоги до змісту установчого документу. Ч. 2 і 5 ст. 82 ГКУ встановлено перелік відомостей, які слід відображати у засновницькому договорі повного і командитного товариства.

Статут товариства – це локальний юридичний акт, установчий документ, який містить відомості визначені Законом.

Зміст статуту господарської організації визначений ч. 4 ст. 57 ГКУ, в який зазначається, що статут суб’єкта господарювання має містити відомості про:

- склад учасників та засновників;

- його найменування і місцезнаходження;

- мету і предмет діяльності;

- розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;

- порядок розподілу прибутків та збитків;

- органи управління і контролю, їх компетенцію;

- умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші передбачені законодавством відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання.

Статут затверджується в передбаченому для даного суб’єкта господарювання порядку, залежно від його виду та організаційно-правової форми, а саме:

- власником майна (засновником) унітарного підприємства, тобто приватного, державного чи комунального підприємства, підприємства релігійної організації (ч. 3 ст. 63 ГКУ);

- органом, уповноваженим власником, статут об’єднання підприємств затверджує вищий орган господарського об’єднання ( ст.. 122 ГКУ).

У Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» деталізовано підстави та порядок припинення державної реєстрації юридичної особи, яке можливе у добровільному або у примусовому порядку.

На відміну від скасування державної реєстрації в добровільному порядку (за особистою заявою суб’єкта), скасування державної реєстрації в судовому порядку є санкцією, правоохоронним засобом примусового впливу, спрямованим на припинення дій, що порушують право.