7.2. Особливості проведення деяких невідкладних робіт у районах лиха

Гасіння природних пожеж. Для гасіння лісових пожеж застосовують наземну та авіаційну пожежну техніку, а з метою припинення поширення вогню - вирубку дерев, оборювання осередків пожеж. При гасінні торф'яних пожеж вогонь зупиняють, влаштовуючи канави шириною 0,7-1 м та глибиною до мінерального ґрунту або ґрунтових вод.

Ліквідація наслідків землетрусів передбачає:

- інженерну розвідку об'єктів, що потрапили в зону руйнувань;

- створення проїздів до об'єктів рятувальних робіт;

- розборку завалів та рятувальні роботи;

- укріплення або обвалення конструкцій, будинків та споруд, що загрожують обвалом;

- забезпечення життєдіяльності потерпілого населення,

- проведення аварійних робіт, в першу чергу, на комунально-енергетичних мережах.

Розборка або обвалення стін та інших конструкцій будівель, що зазнали сильних руйнувань, проводиться під час рятувальних робіт або коли відновлення будівель недоцільне. Розборка та обвалення виконується вручну, за допомогою технічних засобів, методом підриву та комбінованим методом. Спосіб руйнування залежать від структури, матеріалів і характеру пошкоджень цих конструкцій, щільності забудови території, наявних сил, засобів тощо. Завали, під якими опинились люди, зазвичай, розбирають вручну або поєднують із застосуванням механізмів.

Аварії на газових мережах ліквідовують в першу чергу, адже через такі аварії можуть виникнути небезпечні отруєння людей, пожежі і вибухи. Небезпеку не складно усунути, відключивши ділянку газової мережі на газорозподільній станції, а в пошкоджених будинках - на стояку або на вході в будинок. Усі аварійні роботи на газових мережах виконуються в ізолюючих протигазах спеціалістами аварійно-технічних команд.

При аваріях на водопровідних та енергетичних мережах також, в першу чергу, застосовують відключення.

Невідкладні роботи на гідротехнічних спорудах передбачають укріплення діючих або зведення тимчасових захисних споруд та боротьбу з утворенням заторів.

При аварії з викидом радіоактивних речовин необхідно чітко стежити за часом перебування людей на зараженій місцевості та захищеності від радіоактивного пилу. Населенню і формуванням ЦО рекомендується проводити йодну профілактику.

Аварії з викидом отруйних речовин в повітря інколи можна нейтралізувати осадивши газ водою або парою. Всі роботи виконуються у засобах захисту, а при високих концентраціях токсичних речовин у повітрі із застосуванням ізолюючих протигазів.

7.3. Знезаражування споруд, техніки, предметів та спеціальна обробка людей

Забруднення радіоактивними та зараження отруйними і біологічно небезпечними речовинами під час відповідних надзвичайних ситуацій вимагає проведення комплексу робіт щодо очищення споруд, техніки, товарів, в т.ч. харчових продуктів, обробки засобів індивідуального захисту, що використовувалися під час ліквідації наслідків аварії.

Обеззаражування проводиться за такою послідовністю:

1) Обеззаражування території об'єкту;

2) Обеззаражування будинків та приміщень;

3) Обеззаражування тари, технологічного устаткування, посуду;

4) Обеззаражування продовольчих товарів, води та непродовольчих товарів.

Для обеззараження використовуються технічні засоби для миття та видалення бруду з поверхні предметів, а також для видалення верхнього забрудненого шару, а саме:

o поливо-мийні машини, обприскувачі, пожежні машини;

o бульдозери, грейдери, спеціальні дорожні машини;

o гідропульти;

o ручні обприскувачі;

o пилососи, щітки, скребки та ін.

Залежно від виду небезпечних речовин, які потрібно видалити та нейтралізувати, обеззараження поділяється на дезактивацію, дезінфекцію та дегазацію.

Дезактивація - видалення радіоактивних речовин.

Дезактивацію проводять, знімаючи верхній забруднений шар поверхні, змітаючи забруднення, при цьому доцільно використовувати пилососи, змиваючи радіоактивні речовини. Для підвищення ефективності змивання використовують кислоти, луги, фосфат натрію, трилон Б, щавлеву та лимонну кислоти, солі цих кислот, аміачну воду (20-24%), водні розчини мила (50 г мила на

10 л води), водні розчини (0,3%) синтетичних миючих засобів (пральні порошки).

Дегазація - видалення та нейтралізація отруйних та сильнодіючих речовин.

Дегазація може проводитись хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб передбачає застосування дегазуючих розчинів, механічний - зрізання і видалення верхнього зараженого шару. До дегазуючих речовин відносяться хімічні сполуки, які вступають в реакцію з отруйними речовинами і перетворюють їх в нетоксичні сполуки. Для дегазації застосовують речовини окислювально-хлоруючої дії (гіпохлориди, хлораміни) і лужні (їдкі луги, соду, аміак, солі амонію тощо), а також такі спеціальні розчини як: дегазуючий розчин № 1, що містить 5% розчину гексахлормеламіну або 10% розчину дихлораміну в дихлоретані, він призначений для дегазації БОР типу іприт і У-газів; дегазуючий розчин № 2 - водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетамоламіну та 20% аміаку і призначений для дегазації БОР типу Зоман.

Дезінфекція - знищення хвороботворних мікробів та нейтралізація токсинів.

Дезінфекцію проводять хімічним, фізичним, механічним або комбінованим способом.

Хімічний спосіб передбачає застосування спеціальних дезінфікуючих речовин, що знищують хвороботворні мікроорганізми і руйнують біотоксини.

Для дезінфекції, а також часто і для дегазації, застосовують такі речовини та їх розчини:

o хлорне вапно,

o водний розчин хлорного вапна,

o їдкий натр (каустична сода),

o водний розчин їдкого натру (10%),

o формальдегід (35-40% водний розчин),

o перекис водню,

o спеціальні препарати.

Фізичний спосіб дезінфекції використовується переважно для невеликих предметів, білизни, посуду. Він передбачає застосування тривалої дії високих температур (кип'ятіння, нагрівання в автоклаві, використання перегрітої пари, відкритого вогню тощо) з метою знищення мікроорганізмів та руйнування токсинів.

Механічний спосіб передбачає видалення мікроорганізмів та токсинів разом з верхнім шаром предметів або їх миття. Цей спосіб потребує утилізації забруднених речовин і води.

Для перевірки якості дезінфекції проводять бактеріологічні дослідження.

Під час проведення робіт з обеззараження необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

• всі роботи повинні виконуватися в засобах індивідуального захисту;

• в зоні РР зараження здійснювати контроль за одержаними дозами опромінення;

• в зоні хімічного зараження уникати застою ОР, в приміщенні працювати з відчиненими дверима та вікнами;

• в період роботи не пити води, не їсти, не палити і не знімати засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);

• на відкритій місцевості під час проведення робіт знаходитись з навітряної сторони по відношенню до зараженого об'єкта (предмета);

• для уникнення перегріву тіла необхідно дотримуватися гранично допустимого часу безперервної роботи в захисному одязі;

• знімати ЗІЗ тільки у спеціально відведених місцях після спеціальної обробки;

• після проведення робіт провести обеззараження інструменту, приладів.

Дезактивація території, приміщень, устаткування та інвентарю.

Територію з твердим покриттям дезактивують, змітаючи попередньо зволожений радіоактивний пил, після цього миють, зазвичай, застосовуючи спеціальну техніку.

Радіоактивний пил та забруднена вода повинні підлягати переробці на спеціальних комбінатах та подальшому захороненню.

Територію без твердого покриття дезактивують шляхом видалення верхнього шару ґрунту товщиною 5-10 см, а взимку верхнього шару снігу 5-20 см. Зрізаний ґрунт чи сніг відвозять в спеціально відведені місця для захоронення.

Дезактивацію зовнішніх стін будинків та дахів проводять, змиваючи радіоактивний пил водою або спеціальними розчинами.

Для дезактивації внутрішніх приміщень застосовують пилососи, проводять вологе прибирання тощо.

Дегазація території, будинків, устаткування та інвентарю.

Територію з твердим покриттям дегазують сухим хлорним вапном, згодом поливаючи його водою, ґрунтові площадки після застосування хлорного вапна (0,2-0,3 кг/м²) перекопують на глибину 3-5 см або засипають шаром ґрунту 8-10 см. Зимою знімають верхній шар снігу товщиною 5-20 см.

Зовнішню поверхню будинків і споруд дегазують водою або дегазуючим розчином, внутрішні приміщення-шляхом розбризкування дегазуючих розчинів з наступним миттям водою і провітрюванням.

Обеззараження транспортних засобів і техніки проводиться на станціях обеззараження транспорту, які, переважно, створюються на базі підприємств автосервісу.

На предметах отруйні речовини видаляють тампонами, змоченими в дегазуючих розчинах. Деколи для дегазації використовують відкритий вогонь.

Для дегазації дрібних металевих предметів застосовують кип'ятіння протягом 30-40 хвилин.

Дезінфекція. Територію, будинки дезінфікують 20%-м розчином хлорного вапна та іншими дезінфікуючими речовинами; устаткування та інвентар обробляють 6%-м розчином перекису водню;металевий інвентар та посуд - кип'ятять в 2%-му розчині кальцинованої соди протягом 1,5 год. після чого промивають водою.

Санітарна обробка передбачає комплекс заходів щодо знезараження населення та особового складу формувань цивільної оборони від радіоактивних, отруйних речовин та хвороботворних мікроорганізмів.

За правилами проводять повну та часткову санітарну обробку.

Часткова санітарна обробка передбачає механічне очищення, миття та обробку засобами, що входять до індивідуальних протихімічних пакетів відкритих ділянок шкіри, зовнішніх поверхонь одягу, взуття, засобів індивідуального захисту. Зазвичай, часткову обробку проводять в зонах зараження та забруднення.

При повній санітарній обробці, крім загального обеззараження і миття тіла, замінюється одяг і білизна.

Санітарна обробка особового складу формувань та населення проводиться в санітарно-обмивних пунктах, що, зазвичай, формуються на базі бань, санперепускників, душових, можливе влаштування тимчасових пунктів в польових умовах.

Взуття, одяг, білизну та засоби захисту обробляють у відділеннях обеззараження. Станції обеззараження одягу влаштовують на базі хімчисток, побутових комбінатів, а деколи підприємств, що мають печі та автоклави.

Знезараження продовольчих та непродовольчих товарів

. На розвиток мікроорганізмів впливає наявність сонячного світла, температура зберігання Зараження та забруднення продовольчих та непродовольчих товарів під час надзвичайних ситуацій відбувається:

- при зберіганні на відкритому повітрі чи у недостатньо загерметизованих приміщеннях;

- при перевезенні на відкритому, а також на закритому, але зараженому, транспорті;

- при контакті із зараженим устаткуванням, особливо для харчових продуктів;

- при упаковці продукції в заражену тару;

- при навмисних діях терористів, психічно неврівноважених людей та під час диверсійних акцій чи військових дій;

- у випадку біологічного забруднення - від контакту із комахами, тваринами, людьми, які були зараженими.

Основним методом захисту продовольчих та непродовольчих товарів є максимальна їх ізоляція від зовнішнього середовища. Значно зменшує ризик забруднення та зараження товарів під час катастроф і стихійних лих:

- раціональне розміщення складів;

- розосередження запасів товарів;

- герметизація складських приміщень;

- використання спеціальної тари для зберігання товарів;

- широке використання підвалів та інших укриттів. Радіоактивне забруднення. У щільні непористі продукти

(м'ясо, риба, овочі, фрукти) радіоактивний пил не проникає, але до поверхні прилипає дуже міцно; в пористі продукти (хліб, сухарі і т.д.) проникає на глибину пор; в сипучі проникають тим глибше, чим більші частки продукту і більші повітряні прошарки між ними, зокрема в борошно - до 15 мм; в крупу - до 40 мм, в сіль - до 120 мм, в картоплю (насипом) - до 150 мм. В рідких продуктах великі частинки радіоактивного пилу осідають на дно тари (водоймища), крім в'язких продуктів, а дрібні можуть утворити дисперсні розчини.

М'ясо тварин та птахів, що перебували на забрудненій території та споживали забруднені корми і воду, заражене радіоактивними речовинами у всій товщі.

Зараження отруйними речовинами. Продовольчі товари, вода та непродовольчі товари можуть бути заражені крапельно-рідкими отруйними речовинами, їх парами і аерозолями. Глибина проникнення у матеріали залежить як від пористості матеріалу, так і фізичних властивостей. Для щільних харчових продуктів (м'ясо, сало, жир, масло) глибина проникнення становить 5-10 мм; в сипучі продукти - борошно та крупу отруйні речовини проникають на глибину 20-30 мм. Рідкі продукти та вода заражаються по всьому об'єму. Зокрема, іприт проникає в цеглу на 6-10 мм, дерево - до 6 мм, в тканини - наскрізь.

Біологічне зараження. Мікроорганізми можуть довгий час зберігати свою життєдіяльність, а за сприятливих умов у споровій формі - десятки років. Глибина зараження харчових продуктів практично така ж, як і радіоактивних речовин. При цьому потрібно враховувати можливість розвитку мікроорганізмів на поверхні та у товщі продуктів, що веде до збільшення глибини зараженняпродукту, вид продукту тощо.

Контроль за зараженими і забрудненими прод- та не продтоварами і водою здійснюється, зазвичай, постами радіаційного та хімічного спостереження і хімічними лабораторіями. Обеззараження проводиться на складах і виробничих приміщеннях, а також на спеціально устаткованих майданчиках обеззараження.

Дезактивація продовольчих товарів.

При дезактивації продовольчих товарів:

- видаляють радіоактивний пил з поверхні тари і продовольчих товарів за допомогою пилососів і обмивають або обтирають їх, при цьому доцільно використовувати миючі засоби;

- замінюють забруднену тару та упаковку на чисту;

- знімають оболонку (з ковбасних виробів, сирів і т.д.);

- знімають зовнішній шар заражених продуктів.

Вода дезактивується відстоюванням, фільтруванням, перегонкою. При дезактивації криниць воду відкачують, очищають цямрини та дно, засипають на дно чистий пісок.

Дезактивація непродовольчих товарів проводиться за тією ж методикою, що й для матеріалів та інструментів.

Дезактивація не упакованих та упакованих у незахищену тару продовольчих товарів (мішки, корзини та ін.).

Для дезактивації сипучих продуктів, що затарені в мішки з тканини, застосовують пилосос. Для видалення верхнього забрудненого шару борошна, мішки поливають водою або замочують так, щоб забруднене борошно намокло, а чисте залишилося сухим і через 5-6 год. перетарюють. Видалення зовнішнього забрудненого шару цукру-піску, крупи, крохмалю та інших сипучих продуктів, що зберігалися в мішках, заражений периферійний шар відділяють за допомогою металевого циліндра без дна і кришки, що на 4-6 см менше внутрішнього діаметра мішка. При дезактивації сипучих продуктів, що зберігаються в буртах (насипом), знімають верхній шар на глибину забруднення.

Жири рідкі повторно направляються на рафінування. З твердих жирів зрізується шар товщиною 3-5 мм. Ковбаси, тверді сири, свіжі плоди та овочі миють і знімають оболонку, а при необхідності й 5 мм верхнього шару. М'ясо та рибу промивають водою, при необхідності зрізують верхній шар товщиною 5 мм. З хліба зрізують верхній шар товщиною до 1 см.

Дезактивація продовольчих товарів у захисній тарі.

Якщо продукти затарені у багатошарові паперові мішки, то верхній папір знімають і після цього протирають мішок.

Продукти, упаковані у картонну тару перекладають в чисту, а пластикову тару - обмивають і протирають.

Дегазація продовольчих товарів.

Тару дегазують, миючи з використанням поверхнево-активних речовин, а у разі зараження сильнодіючими отруйними речовинами протирають дегазуючими розчинами, після чого обмивають водою та просушують.

Сипучі продукти в мішках (борошно, крупа, цукор-пісок, крохмаль) дегазують провітрюванням або використовують ті ж методи, що й при дезактивації. Хліб провітрюють і переробляють на сухарі. Олію піддають рафінуванню та дезодорації, у твердих жирів видаляють верхній шар товщиною 1 см при зараженні до 1 доби і не менше 2 см через 2-3 доби після зараження.

Ковбасні вироби - обробляють розчином перманганату калію, потім знімають оболонку і направляють на термічну обробку (у воді при 90⁰С протягом 2-3 годин), тверді сири обробляють аналогічно, щоправда за необхідності переробляють у плавлені.

При дегазації м'яса спочатку зрізують ножем ділянки, які мають підозрілий невідповідний колір, потім миють, а при необхідності знімають верхній шар близько 1 см.

Вода дегазується хлоруванням (30-50 мг активного хлору на 1 л води) або кип'ятінням (протягом години).

Термічна обробка продуктів, як метод дегазації, не застосовується, при забрудненні слабо леткими речовинами чи неорганічними речовинами, що не розпадаються на нетоксичні при підвищенні температури (солі металів).

Дезінфекція продовольчих товарів здійснюється в процесі попередньої обробки, що включає миття, очищення верхніх шарів тощо, та у процесі термічної обробки, зокрема при кип'ятінні, обробці паром, тушкуванні, смаженні. Тара та упаковка продуктів дезінфікується тими ж методами, що й устаткування та інвентар.

Особливої уваги потребують продукти, уражені пліснявими грибами та іншими мікроорганізмами, здатними до утворення токсинів. Навіть видалення запліснявілих місць не гарантує усунення токсинів, тому що метаболіти проникають у продукт глибше, ніж міцелій. Крім того, на мікотоксини практично не впливає термічна обробка.

З метою дезінфекції термічну обробку проводять значно довше ніж при звичайному приготуванні їжі, обов'язково враховуючи стійкість конкретного виду мікроорганізмів до температури. Спори ботулінових мікроорганізмів для знищення потребують теплової обробки при 120°С не менше 20 хв. Зазвичай, на практиці з метою дезінфекції воду кип'ятять 45 хв., крупи варять 90-120 хв., м'ясо - 2 год., рибу - не менше 30 хв., ковбаси, овочі, фрукти -

30 хв.

Утилізація та знищення заражених продовольчих товарів.

Продовольчі товари, що не можуть бути обеззаражені, знищують або передають на переробку. Основою для утилізації служить акт комісії, до складу якої входять представник адміністрації, матеріально-відповідальна особа, представник громадськості та лікар санітарно-епідеміологічної служби.

Продовольчі товари, забруднені радіоактивними речовинами передають на технічну переробку на спецкомбінати з подальшим захороненням у спеціальних місцях.

Продовольство, заражене сильнодіючими отруйними речовинами, передають на технічну утилізацію та знищення.

Біологічно заражені продукти переважно спалюють.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основні законодавчі та нормативно-правові акти

ДСТУ 2272-2006 „Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять ”.

Конституція України. Основний закон. – К., 1996.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). - Київ: Відділ поліграфії Українського центру держсанепіднагляду МОЗ України, 1998. - 125 с.

Про адміністративні порушення: Закон України. – К., 1993.

Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.

Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

Про охорону здоров'я: Закон України. – К., 1992.

Про охорону праці: Закон України. – К., 1992.

Про пожежну безпеку: Закон України. – К., 1993.

Про цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993 р. – К., 1993.

Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

Про охорону здоров'я: Закон України. – К., 1992.

Про пожежну безпеку: Закон України. – К., 1993.

Основна література

Запорожець О.І. Безпека життєдіяльності

Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки: Навч. посібник/ В.В. Бєгун, І.М. Науменко - К.: , 2004. – 328с.

Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред.. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 348 с.

Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с.

Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с.

Концепція освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" / В.О. Кузнецов, В.В. Мухін, О.Ю. Буров та ін. // Інформаційний вісник. Вища освіта. – К.: Вид-во наук.-метод. центру вищої освіти МОНУ, 2001. – № 6. – С. 6–17.

Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с.

Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навч.посібник. Миколаїв: НУК, 2005. – ч.1. Соціальна, техногенна і природна безпека. – 136 с.

Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008, - 158 с.

Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту". Навчальний посібник. – К., 2008. – 286с.

Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІI-IV рівнів акредитації. – Київ: Кондор, 2003. – 424с.

Черняков О.Г., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін В.Є, Костенецький М.І. Медицина катастроф. Навч. посібник. К.: "Здоров’я". 2001, - 348 с.

Яким Р.С. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. – Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. – 304 с.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавничий центр ЛНУ ім.. Ів. Франка, 2005.- 301 с.

Додаткова література

Бегун В.В., Бегун С.В., Широков С.В. Казачков И.В., Литвинов В.В., Письменный Е.Н. Культура безопасности на ядерных объектах Украины. Учебн. пособие. – К. НТУУ КПИ, 2009, -363с.

Безопасность жизнедеятельности: Учебник / Под ред. проф. Э.А. Арустамова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Изд. дом "Дашков и К", 2000. – 678 с.

Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / О.С. Баб’як, О.М. Сітенко, І.В. Ківва та ін. – Х.: Ранок, 2000. – 304 с.

Заплатинський В. М. Полімовний тлумачний словник з безпеки. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 120 с. ISBN 978-911-01-0002-1

Заплатинський В., Матис Й. Безопасность в эру глобализации. Монография. – ЦУЛ, 2010.- 142.

Іванова І.В., Заплатинський В.М., Гвоздій С.П. "Безпека життєдіяльності" навчально-контролюючі тести. – Київ: "Саміт-книга", 2005. – 148 с.

Импульсная техника пожаротушения и многоплановой защиты. Изд.3-е, с изм. и доп./ Сост. В.Д.Захматов, А.С. Кожемякин. – Черкассы: ЧГТУ, 2002. – 31 с.

Кулалаєва Н.В., Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д., Ручні та пересувні засоби пожежогасіння: основні типи, будова та безпечне використання. Навчальний посібник. Київ, 2011. – 189 с.

Кулешов Н.І., Уваров Ю.В., Олейник Є.Л., Пустомельник В.П., Єгурнов Ф.І. Пожежна безпека будівель та споруд. – Харків, 2004. – 271 с.

Літвак С. М., Михайлюк В. О. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник. Миколаїв. - ТОВ “Компанія ВІД”. – 2001. – 230 с.

Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. – К., 1998. – 544 с.

Основи соціоекології: Навч. посіб. / Г.О. Бачинський, Н.В. Бернада, В.Д. Бондаренко та ін.; За ред. Г. О. Бачинського. – К.: Вища шк., 1995. – 238 с.

Павленко А. Р. Компьютер и здоровье. Решение проблемы. 3-е изд., перераб. и доп. – К.: "Основа", 1998. – 152 с.

Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – Суми: Університет. книга, 1999. – 301 с.

Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС України 19.10.2004 року № 126

Смоляр В. І. Фізіологія та гігієна харчування. Підручник для студентів. – К.: "Здоров’я", 2000. – 335 с.

Халмурадов Б.Д. Безпека життєдіяльності. Перша допомога в надзвичайних ситуаціях: Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 138 с.

Ярошевська В.М., Ярошевський М.М., Москальов І.В. Безпека життєдіяльності. – К.: НМЦ, 1997. – 292 с.