Полісомії х-синдром (трисомія х (синдром трипло-х), тетрасомія х, пентасомія X)

Трисомія Х вперше описана в 1959 р. у жінок з каріотипом 47,ХХХ.

Частота патології 1:1000–1:1200 дівчаток. Серед жінок з розумовою відсталістю синдром зустрічається більш ніж в 1 % випадків.

Частіше зустрічається трисомія — каріотип 47,XXХ (повні і мозаїчні форми), рідко тетрасомія — 48,XXXХ і ще рідше пентасомія 49,XXXX по статевих хромосомах.

Клінічна картина трисомії Х варіабельна — від практично здорових фертильних жінок до пацієнток з вираженим гіпергонадотропним гіпогонадизмом, безплідністю, олігофренією та ін. Тяжкість захворювання корелює з кількістю Х-хромосом.

Жінки з каріотипом 47, ХХХ мають в основному нормальний фізичний і психічний розвиток . Найчастіше таких індивідів виявляють випадково при обстеженні. Це пояснюється тим, що в клітинах жінки в ембріональному періоді розвитку відбувається інактивация зайвих Х-хромосом. Як правило, не відмічається відхилень в статевому розвитку, хоча у хворих високий ризик народження дітей з хромосомною патологією або спонтанних абортів.

У 1/3 жінок з цим синдромом відмічається порушення репродуктивної функції (вторинна аменорея, дисменорея, рання менопауза та ін.), безплідність. У 2/3 хворих інтелект знижений, ступінь зниження інтелекту зазвичай легка. У 10–15 % випадків у хворих виникає шизофренія, маніакально-депресивний психоз, епілепсія та ін. психічні захворювання.

При тетрасомії Х і пентасомії Х більш виражена симптоматика, в 100 % олігофренія. Описані відхилення в розумовому розвитку, черепно-лицьові дизморфії, аномалії зубів, скелета і статевих органів. Проте жінки навіть з тетрасомією Х можуть бути фертильними (мають дітей).

Діагностика: у зскрібку букального епітелію виявляються два або більше тілець Барра в ядрах клітин.. Остаточний діагноз встановлюють при каріотипуванні. У значної частини хворих знижений рівень естрогену і підвищений — гонадотропінів.

Лікування: симптоматичне. При гіпогонадизмі показана замісна терапія жіночими статевими гормонами, при олігофренії — ноотропами.

Медико-генетичне консультування. Повторний ризик для сибсів менше 1 %. У фертильних хворих діти з хромосомними хворобами народжуються в 10 % випадків. Необхідна пренатальна діагностика.

Синдром Клайнфельтера

Описав в 1942 р. Р. Клайнфельтер.

Мінімальні діагностичні ознаки: гіпогеніталізм, гіпогонадизм у чоловіків, безплідність, каріотип 47,XXY.

Найпоширеніша хромосомна патологія у чоловіків. Частота популяції 1:1000 хлопчиків (за даними Н. П. Бочкова, 2001 р. —1:500–1:750).

Синдром обумовлений наявністю в каріотипі у чоловіка зайвих Х-хромосом. Частіше зустрічається трисомія по статевих хромосомах— каріотип 47,XXY (повні і мозаїчні форми), рідко тетрасомія — 48,XXXY або 48,XXYY і ще рідше пентасомія 49,XXXXY.

У клітинах хворих з каріотипом 47, ХХY знаходять одну грудку статевого хроматину (тільце Барра), при каріотипі 48,XXXY — дві грудки і при каріотипі 49,XXXXY — три.

Тяжкість захворювання корелює з кількістю додаткових Х-хромосом.

При трисоміях може бути легкий перебіг. До періоду статевого дозрівання хлопчики можуть розвиватися нормально, інтелект нормальний або відмічається невелике відставання в психічному розвитку. Синдром частіше виявляється клінічно в період статевого дозрівання у вигляді недорозвинення сім’яників і вторинних чоловічих статевих ознак.

Хворі з синдромом Клайнфельтера високі на зріст з диспропорційно довгими кінцівками, євнухоїдною статурою, оволосінням за жіночим типом (брак рослинності на обличчі, горизонтальний рівень росту волосся на лобку). У 30 % хворих спостерігається гінекомастія (розвиток молочних залоз). Існує ризик злоякісної пухлини молочних залоз. Зовнішні статеві органи розвинені за чоловічим типом, крипторхізм зустрічається рідко. Внутрішні статеві органи гіпоплазовані. Характерним є мікроорхідизм, азооспермія, олігоспермія. Хворі, як правило, безплідні. Інтелектуальний розвиток хворих або не змінений, або олігофренія.

Лікування: замісна терапія андрогенами з 10–12 років. Для стимуляції росту волосся на обличчі використовують креми і мазі з андрогенами. Гінекомастія іноді потребує хірургічної корекції.

Медико-генетичне консультування. Ризик для сибсів менше 1 %. Ризик народження хворих дітей у пацієнтів з синдромом Клайнфельтера у разі збереження фертильності 10 %. Необхідна пренатальна діагностика.

Синдром полісомії Y-хромосоми

Вперше описав в 1961 р. Сандберг і співавт. Частота в популяції 1:1000 новонароджених хлопчиків і 1:10 серед чоловіків із зростом більше 2 м.

Каріотип хворих 47,ХYY, рідше 48,ХYYY, 49,ХYYYY або мозаїцизм (45,ХО /49,ХYYYY та ін.).

Клінічні симптоми варіюють від практично нормальних чоловіків за фізичним і розумовим розвитком до пацієнтів з легкою розумовою відсталістю, схильністю до кримінальних і навіть агресивних вчинків.

Ріст у дорослих становить в середньому 186 см. Кожна Y-хромосома збільшує зріст приблизно на 15 см. Іноді виявляють акромегалоїдні риси — збільшення нижньої щелепи, кистей, стіп, грубі риси обличчя, виступаючі надбрівні дуги.

Статева функція у багатьох хворих нормальна, фертильність збережена (іноді гіперсексуальність). У тяжких випадках спостерігається крипторхізм, порушення сперматогенезу, безплідність.

У 30–40 % хворих легка розумова відсталість, зниження критики, агресивність, вибуховість, збочення потягів. Навіть при нормальному інтелекті часті істероподібні прояви в поєднанні з вибуховістю, конфліктністю, недостатньою критикою.

Мікроознаки: макроцефалія, високе перенісся, «готичне піднебіння», порушення росту зубів, макроотія, лійкоподібна грудина, вальгусна деформація ліктьових і колінних суглобів, перших пальців стіп, радіоульнарний синостоз.

Лікування: симптоматичне.

Медико-генетичне консультування. Ризик для сибсів менше 1 %. Ризик народження хворих дітей у хворих у разі збереження фертильності 10 %. Необхідна пренатальна діагностика.