ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ ІМУНОЛОГІЇ, ГЕНЕТИКИ

ТА МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З практичного заняття для студентів

Навчальна дисципліна «Медична генетика»

МОДУЛЬ № 1 « Медична генетика»

Змістовий модуль 3. Хромосомні хвороби

Заняття № 3

«КЛІНІКА ОСНОВНИХ ФОРМ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ »

Кількість годин – 2 години

Курс V Факультет медичний

Спеціальністі

Затверджено на методичній нараді

кафедри «20» травня 2014 р.

Протокол № 10.

Зав. каф., професор БАЖОРА Ю. І.

Одеса – 2014 р.

МОДУЛЬ №_1_ « Медична генетика»

Змістовий модуль 3. Хромосомні хвороби

1. Тема практичного заняття № 3 «Клініка основних форм хромосомних хвороб » - 2 год.

2. Актуальність теми: Актуальність теми обумовлена поширеністю хромосомної патології в популяції і тяжкістю хвороби. Хромосомна патологія обумовлює до половини усіх спонтанних абортів, є однією з основних причин мертво народження, дитячої смерті і ранньої інвалідності. У той же час пренатальна діагностика дозволяє попередити народження хворої дитини.

3. Цілі заняття:

3.1.Загальні цілі: Знати каріотипи і мінімальні діагностичні признаки хромосомних хвороб.

3.2. Виховні цілі: Вміти пояснити хворому необхідність пренатальної діагностики хромосомної хвороби. Звернути уваги на деонтологічні аспекти профілактичних заходів, які використовують при хромосомної патології.

3.3. Конкретні цілі:

Знати:

• особливості клінічних проявів окремих синдромів: Патау, Едвардса, «котячого крику», Шерешевського-Тернера, Клайнфельтера, полісемії Х у жінки, полісемії У у чоловіка,

• Трактувати каріотипи в нормі та при патології.

• Визначати показання до проведення цитогенетичних та молекулярно-цитогенетичних досліджень.

3.4. На основі теоретичних знань з теми:

1. Вміти відібрати з контингенту хворих осіб для проведення цитогенетичного дослідження.

2. При аналізі фенотипу хворого на хромосомну хворобу вміти виявляти симптомокомплекси, характерні для найбільш поширених хромосомних хвороб.

3. Проаналізувати каріотип хворого, записати каріотип і визначити діагноз найбільш поширених хромосомних хвороб.

4. Міждисциплінарна інтеграція.

.1. Попередні дисцип­лі­ни, які забезпечують вивчення теми Медична біологія Патологічна фізіологія 2. Наступні дисципліни (які забезпечуються да­ною дисципліною) Акушерство і гінекологія Педіатрия 3. Внутришньо­предмет­на інтеграція Тема 9: Рівні та шляхи проведення профілактики спадкових хвороб Тема 10. Медико-генетичне консультування

Характеристику каріотипу людини в нормі Хромосмні і геномні мутації Патогенез хромосомних хвороб Значення хромосомної патології в період вагітності Симптомі можливої хромосомної патології в період вагітності Принципи пренатальної діагностики хромосомної патології Мінімальні діагностичні признаки найбільш поширених хромосомних хвороб Показання до цитогенетичної діагностики Принципи профілактики хромосомних хвороб Емпіричний генетичний ризик при хромосомної патології

Записати каріотип чоловіка і жінки в нормі Характеристика найбільш поширених хромосомних хвороб При аналізі даних анамнезу виявити фактори ризику розвитку хромосомної патології у плода Визначити показання до медико генетичного консультування Виявити основні мікро аномалії розвитку, які є симптомами хромосомної патології у дитини Вміти запропонувати методи профілактики хромосомної патології в конкретних ситуаціях Принципи визначення генетичного ризику при найбільш поширених хромосомних хворобах у залежності від каріотипу хворого і віку матері

4. Зміст заняття (надається у вигляді структурно-логічної схеми змісту, тез, або тексту змісту у розгорнутому вигляді).

Клінічна і цитогенетична характеристика найбільш поширених хромосомних хвороб людини

Поліплоїдія (триплоїдія, тетраплоїдія). Мозаїчні форми триплоїдії описані ще на початку 60-х років, а повна — вперше в 1967 р. Частота у новонароджених 1:10 000.

Каріотип при повній формі 69, ХХY або 69, XXX, при мозаїчній — 69,ХХХ/46, ХХ або інші.

В більшості випадків триплоїдія —летальний синдром множинних природжених вад розвитку, причому летальний ефект спостерігається в ембріональному періоді. Триплоїди, що мають два хромосомні набори матері і один хромосомний набір батька, абортуються в ранніх термінах вагітності. Триплоїди з двома хромосомними наборами батька більш життєздатні, оскільки у них краще розвинені позазародкові оболонки і плацента. Це часта причина міхурного заносу. Дуже рідко такі триплоїди завершують ембріональний розвиток.

Вагітність перебігає з токсикозом другої половини вагітності з багатоводдям, збільшується вміст хоріонічного гонадотропіну (ХГТ). Діти народжуються недоношеними з гіпоплазією. Середня тривалість вагітності 36 тиж, маса при народженні, в середньому, 1300 г (максимум 2000 г). Діагноз триплоїдії можна встановити при народженні дитини. Характерні різке збільшення маси і розмірів плаценти, осередкова псевдокістозна дегенерація ворсин хоріона. Середня тривалість життя 9 днів, більша тривалість життя відмічена у мозаїків.

При поліплоїдії мало специфічних симптомів, оскільки спостерігається дисбаланс по всьому хромосомному набору. Множинні вади ЦНС, серця, нирок. Часто зустрічається синдактилія 3-го і 4-го пальців кисті (рис. 5.2), клино- і камптодактилія. На стопі синдактилія 3–5-го, нерідко 2-го і 3-го пальців.

З боку внутрішніх органів часто спостерігаються вади: ЦНС (спинномозкова грижа, прозенцефалія з гідроцефалією, циклопія, цебоцефалія та ін.), сечостатевої, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, залоз внутрішньої секреції, статевих органів (крипторхізм, епі- або гіпоспадія, гіпоплазія статевого члена та ін.).

Медико-генетичне консультування: повторні випадки народження сибсів з триплоїдією не відомі.

Тетраплоїдія (92,ХХХХ) — відомі поодинокі спостереження, летальна мутація.

СИНДРОМ ПАТАУ (ТРИСОМІЯ 13)

Вперше описав в 1960 р. K. Patau.

Мінімальні діагностичні ознаки: мікроцефалія, розколина губи і піднебіння, полідактилія, вади внутрішніх органів, трисомія 13-ї хромосоми.

Частота популяції синдрому Патау 1:5000–1:7000 новонароджених. Співвідношення статей близьке до 1:1.

У 80–85 % хворих проста трисомна форма. Робертсонівські транслокації і мозаїцизм зустрічаються рідко.

Каріотип: 47,ХХ,+13 або 47,ХY,+13.

Прогноз: близько 95 % хворих з синдромом Патау гинуть протягом першого року життя, зокрема 45 % в неонатальному періоді. І лише одиниці переживають вік більше 3 років. Всі мають тяжку розумову відсталість. Смерть настає внаслідок несумісних з життям природжених вад розвитку.

Синдром Едвардса (трисомія 18)

Вперше описав 1960 р. J. Edwards.

Основні діагностичні ознаки: пренатальна гіпоплазія, єдина пупкова артерія, доліхоцефальна форма черепа з нависаючою потилицею, мікрогенія, специфічне згинання пальців кисті, стопа-гойдалка, множинні вади внутрішніх органів, трисомія по 18-й хромосомі.

Частота популяції цього синдрому 1:5000-1:7000 новонароджених. Співвідношення хлопчиків і дівчаток дорівнює 1:3. Причини переважання хворих дівчаток поки не ясна.

Цитогенетичний синдром Едвардса представлений в основному простою трисомією 18, при якій у всіх клітинах виявляється додаткова хромосома. Встановлена чітка залежність частоти народження дітей з цим синдромом від віку матерів, яка навіть більш виражена, ніж при трисоміях 13 і 21. Рідко зустрічаються мозаїчні форми і як виняток — транслокаційні. Фенотипічно всі ці цитогенетичні форми не можна відрізнити.

Каріотип при простій трисомній формі: 47,ХХ, +18 або 47,ХY, +18.

Прогноз завжди серйозний: 60 % хворих помирають у віці до 3 міс, однорічний вік переживає не більше 10 % хворих. У всіх тяжка розумова відсталість. Хворі гинуть внаслідок несумісних з життям вад розвитку.

Лікування неефективне, симптоматичне.

Синдром «крику кішки» (синдром «котячого крику», синдром Лежена, синдром cri du chat, синдром 5р-)

Вперше описав в 1963 р. J. Lejeune зі співавт.

Мінімальні діагностичні ознаки: незвичайний крик, що нагадує котяче нявкання, мікроцефалія, антимонголоїдний розріз очей, розумова відсталість, делеція короткого плеча 5-ї хромосоми.

Популяційна частота 1:45000–1:50000.

Синдром обумовлений делецією короткого плеча 5-ї хромосоми.

Каріотип: 46,ХХ, del 5p- або 46,XY,del 5p- (рис. 5.11).

Тривалість життя хворих залежить від тяжкості природжених вад розвитку. Більшість хворих помирає в перші роки, близько 10 % хворих досягають 10-річного віку. Є одиничні описи хворих віком 50 років і старше.

Відмічається схильність до інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів. З віком місяцеподібне обличчя, котячий крик, м’язова гіпотонія в більшості випадків повністю зникають. Характерна тяжка розумова відсталість. Лікування не ефективне.

Синдром Шерешевського — Тернера (45,Х)

Синдром описав в 1925 р. М. А. Шерешевський, а в 1938 р. — Тернер.

Мінімальні діагностичні ознаки: у новонароджених — лімфатичний набряк кистей і стіп, особливо добре помітний на нижніх кінцівках; гіпотонія, шкірні складки на шиї. У старших дітей — статевий інфантилізм, первинна аменорея, низьке зріст, шкірні складки на шиї, природжені вади серцево-судинної, сечостатевої та інших систем. Повна або часткова моносомія по Х-хромосомі.

Частота популяції синдрому 1:3000–3500 новонароджених дівчаток.

Це єдина форма моносомії у живонароджених. У 50 % хворих спостерігається повна форма моносомії (каріотип 45,Х), у 30–40 % — мозаїчні форми (46,ХХ/45,Х), рідко ізохромосоми Х, делеції, кільцеві Х-хромосоми (рис. 5.13).

У новонароджених і дітей грудного віку відмічаються характерні симптоми: коротка шия з надміром шкіри, лімфатичні набряки стіп, гомілки, кистей і передпліч.

Потім синдром клінічно виявляється трьома група симптомів:

1) Гіпогонадизм, первинна аменорея, безплідність, недорозвинення вторинних статевих ознак.

2) Природжені вади серцево-судинної, сечовидільної та ін. систем органів зустрічаються у 25 % хворих.

3) Відставання в рості, середній зріст дорослих хворих 140 см.

Можуть відмічатися численні ендокринні розлади (ожиріння, цукровий діабет, тиреоїдит). Прогноз для життя сприятливий, виключаючи випадки з тяжкими природженими вадами серця і великих судин.

Лікування: у дітей стимуляція росту, з підліткового періоду замісна терапія жіночими статевими гормонами для формування жіночого фенотипу. Хірургічне лікування вад, косметичні операції (видалення крилоподібних складок). Описані випадки народження дітей у хворих з синдромом Шерешевського — Тернера після екстрокорпорального запліднення з використанням донорської яйцеклітини.

Медико-генетичне консультування. Повторні випадки в сім’ї синдрому Шерешевського — Тернера виключно рідкі. Частіше народжуються у молодих матерей.