Цитогенетичні порушення при синдромі Дауна

Мутації	Частота, %
Трисомія Транслокація Мозаїцизм	94 4 2

Основні діагностичні ознаки і клініка захворювання настільки типові і добре описані в літературі, що діагноз встановлюється вже в періоді новонародженості (рис. 5.5). За даними різних авторів, при хворобі Дауна зустрічається від 9 до 29 мікроаномалій і вад розвитку.

Діти з синдромом Дауна народжуються, як правило, в строк з помірною гіпоплазією. Маса тіла при народженні в середньому 2900 г. Найхарактернішими симптомами у новонароджених є м’язова гіпотонія і гіпорефлексія в поєднанні з розхитаністю суглобів. Брахіцефальний череп зі сплощеною потилицею. Обличчя кругле сплощене, монголоїдний розріз очей, епікант (рис. 5.6), плями Брушфільда (світлі плями на райдужці), розширене і сплощене перенісся, маленькі низько розташовані вушні раковини (мікроотія) із закрученим завитком. Великий зазвичай висунутий язик (макроглосія), високе піднебіння. Шия коротка, характерний надлишок шкіри на шиї. Кисті широкі короткі, клинодактилія мізинців, одна згинальна борозна на мізинці (через гіпоплазії серединної фаланги), чотирипальцева складка на долоні. На стопі сандалеподібна щілина.

Слід зазначити, що перераховані симптоми зустрічаються не у 100 % хворих. У табл. 5.5 представлена частота зовнішніх ознак синдрому Дауна.

Таблиця 5.5

Найчастіші зовнішні ознаки синдрому Дауна

Вада або ознака

Частота, % від загальної кількості хворих

Мозковий череп і обличчя — Брахіцефалія — Монголоїдний розріз очей — Епікант — Плоска спинка носа — Вузьке піднебіння — Великий висунутий язик — Деформовані вушні раковини Кістково-м’язова система, кінцівки — Низьке зріст — Деформація грудної клітки — Короткі і широкі кисті — Клинодактилія мізинців — Гіпоплазія серединної фаланги V пальця кисті з однією згинальною складкою — Чотирипальцева складка на долоні — Сандалеподібна щілина Очі — Плями Брушфілда — Помутніння кришталика — Косоокість

81,1 79,8 51,4 65,9 58,8 ? 43,2 100,0 26,9 64,4 56,3 ? 40,0 ? 68,4 32,2 ?

У 50 % хворих зустрічаються природжені вади серця (дефекти міжшлуночкової і міжпередсердної перегородок, відкрита артеріальна протока та ін.), у 15 % вади шлунково-кишкового тракту (атрезія або стеноз дванадцятипалої кишки, атрезія стравоходу, атрезія прямої кишки і ануса, мегаколон), у 6 % хворих вади сечової системи. Досить часто виявляються ознаки недорозвинення зовнішніх статевих органів (крипторхізм, гіпоплазія статевого члена і мошонки), пупкові і пахові грижі, розходження прямих м’язів живота.

Розумова відсталість і затримка стато-моторних функцій виявляються практично у всіх хворих. Коефіцієнт розумового розвитку (IQ) у різних дітей варіює від 25 до 75. Якщо не застосовуються спеціальні методи навчання, то частіше зустрічається імбецильність (65–90 %), дебільність і ідіотія зустрічаються в рівних співвідношеннях.

Характерна затримка зросту. Середній зріст дорослих хворих близько 150 см.

У хворих з синдромом Дауна спостерігаються імунодефіцитні стани, знижена репарація ДНК. З цієї причини діти з синдромом Дауна часто хворіють на пневмонію, важко переносять дитячі інфекції. У них значно частіше зустрічаються лейкози, ніж у здорових дітей.

Вітальний прогноз при хворобі Дауна визначається наявністю вад розвитку серцево-судинної системи і травного тракту, інфекцій дихальних шляхів (імунодефіцит природженого характеру), хвороб крові (лейкоз) і злоякісними новоутвореннями, до яких схильні ці хворі. Природжені вади розвитку й інші стани часто призводять до летального результату. Зазвичай 20–30 % хворих гинуть на 1-му році життя, 50 % — в перші 5 років. За відсутності тяжких вад розвитку, при уважному догляді за хворим, своєчасній діагностиці і лікуванні можливих супутніх захворювань тривалість життя може досягати 50–60 років. Багато хворих з трисомією 21 здатні вести самостійне життя, опановують нескладні професії, створюють сім’ї.

Клінічна характеристика синдрому Дауна в різні вікові періоди

В період новонародженості: необхідна діагностика природжених вад серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та ін. систем органів. У 3 % новонароджених є природжені катаракти, часто зустрічається глаукома. Необхідна діагностика гіпотиреозу, який зустрічається частіше при трисомії 21 і потребує ранньої замісної терапії гормонами. Можуть бути утруднення при грудному вигодовуванні, обумовлені м’язовою гіпотонією, макроглосією. Більш часті запори через гіпотонічну мускулатуру кишечнику89-456+1. Слід звернути увагу на можливість природженого вивиху стегна.

Грудний вік: слід звернути увагу на схильність до судом у хворих з синдромом Дауна, гіпотиреоз, інфекційні захворювання.

Дошкільний і молодший шкільний вік: серйозні вади розвитку залишаються головною причиною смерті в дитячому віці. Зберігається схильність до інфекційних захворювань і ризик лейкозів. У хворих часто розвивається туговухість, тому рекомендується щорічна аудіометрія. Необхідні регулярні консультації окуліста, оскільки у хворих часто зустрічаються порушення рефракції, косоокість, часто розвиваються катаракти. У дітей з синдромом Дауна маленькі і деформовані зуби, необхідні регулярні огляди стоматологом. У 15 % хворих спостерігається нестійкість атлантооксіального з’єднання, що може призвести до здавлення спинного мозку і неврологічної симптоматики. Необхідне рентгенологічне обстеження хворих перед вступом до школи. Слід звернути увагу на схильність до ожиріння.

Пубертатний вік: зберігається схильність до інфекційних захворювань і лейкозу, необхідні регулярні аудіометрії, консультації окуліста і стоматолога, контроль функції щитоподібної залози. Необхідно звернути увагу на статеве виховання підлітків. У дівчат звичайно встановлюються регулярні менструації. Більшість циклів ановуляторна, але можлива вагітність. У світовій літературі описано близько 30 випадків вагітності у жінок з синдромом Дауна. Теоретично 50 % нащадків успадковуватимуть зайву 21-шу хромосому.

Хлопці з синдромом Дауна відчувають ті ж самі статеві потяги і розлади, як і їхні однолітки. Чоловіки з синдромом Дауна, як правило, безплідні, оскільки у них порушений сперматогенез, хоча описаний один випадок зачаття дитини чоловіком з синдромом Дауна.

Шкіра дітей з синдромом Дауна має тенденцію до сухості і екземи. Часто з’являється вугровий висип. Спостерігається гніздове облисіння.

Старший вік: хворі з синдромом Дауна старіють швидше, ніж здорові люди. У більшості хворих у старшому віці розвивається хвороба Альцгеймера. Це обумовлено тим, що ген хвороби Альцгеймера локалізований в 21-й хромосомі.

Медико-генетичне консультування

Для подружньої пари, що має дитину з синдромом Дауна, ризик народження ще однієї хворої дитини підвищений і залежить від віку матері і цитогенетичного варіанту синдрому.

Встановлено тісний зв’язок між віком матері і частотою народження дітей з синдромом Дауна. Подібна залежність виявлена і при інших трисоміях по аутосомах (синдроми Едвардса і Патау).

Таблиця

Залежність частоти народження дітей з синдромом Дауна від віку матері

Вік матері	Частота народження дітей з синдромом Дауна
До 18 років	1: 45
20 років	1: 1800
25 років	1: 1300
30 років	1: 1000
35 років	1: 300
40 років	1: 100
45 років	1: 30
49 років	1: 12

Причини цього явища не встановлені. Одна з можливих причин — особливості овогенезу у жінок. Овогенез починається в ембріональному періоді розвитку і до 7 міс проходять стадії розмноження, зростання і розпочинається профаза першого поділу мейозу. В ембріональному періоді проходять кон’югація і кросинговер, а потім мейоз зупиняється. З підліткового віку овоцити починають вступати в завершальний етап мейозу. Чим більше термін від початку мейозу до його завершення, тим більше мутагенних факторів діють на організм жінок і тим більший ризик нерозходження хромосом. Проте це не пояснює високу частоту нерозходження хромосом у молодих матерів.

У разі простої трисомії і віку матері до 35 років повторний ризик не більше 1 %. Після 35 років ризик народження хворої дитини рівний подвоєному генетичному ризику для даної вікової групи.

Якщо у хворого виявлений транслокаційний варіант хвороби Дауна, то обов’язково для цілей медико-генетичного консультування досліджують каріотип батьків. Виявлення у кого-небудь з батьків збалансованої транслокації, що послужила причиною патології у дитини, потребує при наступних вагітностях проведення інвазивної пренатальної діагностики. В цілому генетичний ризик оцінюють за спеціальними таблицями емпіричного генетичного ризику. Ризик залежить від виду транслокації і того, хто з батьків (мати або батько) є носієм. Ризик вищий, якщо транслокація виявлена у матері, тому що овоцити з трансолокацією виявляються життєздатнішими, ніж сперматозоїди.

6. Матеріали методичного забезпечення заняття.

6.1. Завдання для самоперевірки вихідного рівня знань-вмінь

Оберіть одну правильну відповідь

1. У мешканців гірських районів Закарпаття внаслідок дефіциту йоду в харчових продуктах часто зустрічається ендемічний зоб. Яка форма мінливості лежить в основі цього явища?

А. Геномна мутація