Проблеми, які виникають при інвазивній пренатальній діагностиці

При інвазивній пренатальній діагностиці можуть виникати проблеми, пов’язані з отриманням культури клітин. У деяких випадках при інвазивній пренатальній діагностиці не вдається одержати достатню кількість клітин для подальшого дослідження або неможливо одержати культуру цих клітин. Вірогідність таких ускладнень, як правило, не перевищує 1 %.

Можуть виникнути проблеми, пов’язані з інтерпретацією результатів. При хоріоцентезі й плацентоцентезі може бути діагностований мозаїцизм. Це може свідчити про мозаїчну форму хромосомної хвороби у плода, але у деяких випадках мозаїцизм обумовлений іншими причинами. Він може бути наслідком контамінації тканини клітинами матері, мозаїцизмом тільки в плодових оболонках (у зародкових оболонках мозаїцизм виникає частіше, ніж в клітинах ембріона, і може не мати ніяких наслідків для організму, що розвивається). Консультація подружньої пари в цих ситуаціях надзвичайно складна.

У деяких випадках неможливо однозначно оцінити фенотипічні наслідки хромосомних або геномних мутацій. Це можливо в таких ситуаціях:

а) Якщо у плода анеуплоїдія за статевими хромосомами, то це може не супроводжуватися зниженням інтелекту. При трисоміях Х у жінок може бути практично нормальний фенотип (але можуть бути і клінічно виражені форми хвороби).

б) У плода може бути діагностована хромосомна аберація, яка належить до збалансованих (транслокація, інверсія). Якщо така ж мутація є у одного з батьків і він має нормальний фенотип, то можна з великою вірогідністю говорити про нормальний фенотип майбутньої дитини. Якщо ж це мутація de novo, то у деяких випадках через «ефект положення» активність генів може бути порушена і у дитини буде хромосомна хвороба. Таким чином, інтерпретація результатів утруднена.

в) Маркерні хромосоми у плода також викликають труднощі з оцінкою можливих наслідків. Маркерна хромосома — це додаткова хромосома (скоріше, фрагмент якої-небудь хромосоми з центромерою). Якщо маркерна хромосома містить тільки гетерохроматин, то фенотип не змінюється. Якщо ж вона містить еухроматин (гени, що експресуються), то це пов’язано з розвитком хромосомної хвороби. Якщо маркерну хромосому має один з батьків з нормальним фенотипом, то можна припускати нормальний фенотип у дитини.

Методи діагностики спадкової патології в системі сучасних репродуктивних технологій

Доімплантаційна (преімплантаційна) діагностика.

Суть методу полягає в такому. Після стимуляції ХГЧ гіперовуляції у жінок одержують кілька овоцитів, проводять запліднення in vitro (екстракорпоральне запліднення). На 3-й день у ембріонів на стадії 5–8 клітин за допомогою мікроманіпулятора відділяють бластомер. Бластомер досліджують за допомогою FISH або ПЛР. У подальшому імплантуються генетично повноцінні ембріони. Імплантуються тільки генетично повноцінні ембріони.

Генетичні дослідження донорів овоцитів і сперми, яка використовується для штучного запліднення. Сьогодні вважають за доцільне проведення тестування донорів сперми на гетерозиготне носійство генів найбільш поширеніших моногенних захворювань. До таких захворювань належать муковісцидоз, фенілкетонурія, спінальна аміотрофія (хвороба Вердніга — Гофмана), адреногенітальний синдром. Доцільне також виявлення мутації в гені Сх26, що є причиною більше половини випадків спадкової несиндромальної глухоти.

Пренатальне лікування деяких спадкових захворювань і вад розвитку

При діафрагмальній грижі, деяких вадах сечовидільної системи, тератомах, кістах легенів описано випадки успішного хірургічного лікування плодів (операція на відкритій або, якщо це можливо, на закритій матці — аспірація голкою).

Проводиться пренатальне лікування вірильної форми адрено-генітального синдрому. Вагітним, у яких визначено високий генетичний ризик народження дитини з цією патологією, з 4–5 міс ембріонального розвитку призначають невеликі дози дексаметазону. Дексаметазон пригнічує секрецію андрогенів ембріональними наднирковими залозами і запобігає гіперплазії надниркових залоз.

Сьогодні формується нова клінічна дисципліна — фетологія (лат. fetus — плід), що займається вивченням плода як пацієнта. Завданням цієї галузі медицини, що передує неонатології, повинне стати вивчення людини протягом всього її внутрішньоутробного періоду життя, дослідження етіології і патогенезу різних патологічних станів, діагностика і лікування цих патологічних станів.