ВУІ
.pdf
Клінічні синдроми генералізованного
інфекційного процесу у новонароджених
1. Інтоксикаційний (зниження апетиту, затримка збільшення маси,
гіпотрофія, в’ялість, склерема, блідість, сірість шкіри або 
жовтяниця, пурпура).
2.
3.
Респіраторний (задишка, тахіпное, апное, цианоз носогубного трикутника, участь допоміжної мускулатури в акті дихання).
Диспепсичний (зригування, блювота, здуття живота, часті рідкі випорожнення, пастозність передньої черевної стінки, збільшення печінки і селезінки).
4. Кардіоваскулярнний (тахікардія, послаблення тонів, розширення
меж серця, блідість, мармуровість, холодні кінцівки, набряки,
пастозність, зниження АТ).
5. Ураження нервової системи (в’ялість, адинамія або збудження,
судоми, мозковий крик, набухання тім’ячка, м’язова гіпотонія,
гіпорефлексія.
6. Гематологічні порушення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія 
або лейкоцитоз, підвищена кровоточивість, спленомегалія).
Діагностика
1.Анамнез (враховуючи всі фактори ризику).
2.Клінічна картина.
3.Лабораторні дані, дані додаткових методів дослідження:
-трансабдомінальний амніоцентез (індифікація інфекційного агенту,
визначення рівня глюкози, концентрації С-реактивного білка, співвідношення кількості паличкоядерних гранулоцитів та загальної кількості лейкоцитів, вміст гаптоглобулінів);
-кордоцентез (визначення збудника або рівня специфічних антитіл у
пуповинній крові);
-вактеріологічні та вірусологічні дослідження цервікального каналу уретри,
піхви;
-серологічні методи (рівень специфічних антитіл в крові жінки);
-ультразвукове сканування (про інфікування плода свідчать такі ознаки –
невідповідність розмірів плода терміну вагітності, ЗВУР, виявлення кальцифікатів у печінці, нирках, шлуночках мозку, плаценті, багатоводдя, порушення структури та дозрівання плаценти);
-
-
-
кардіотокографія; гістологічне дослідження плаценти; ІФА, ПЦР, ДНК-гібридизація.
Комплекс обстежень при підозрі на ВУІ
1.Дослідження навколоплідних вод:
-бактеріологічні дослідження (діагностичні критерії наявність в 1 мл рідині 103-104 мікробних одиниць умовно патогенної групи);
-цитологічні дослідження осаду (5 і > лейкоцитів – високий ступінь розвитку ВУІ);
2.Дослідження вмісту піхви (бактеріологічне та бактеріоскопічне).
3.Дослідження плаценти (бактеріологічне, вірусологічне, гістологічне).
4.Загальний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, збільшена ШОЕ, лейкоцитоз із лімфоцитозом, моноцитоз, зсув формули вліво).
5.Біохімічний аналіз крові (зниження загального білка, білкових фракцій, виявлення С-реактивного білка, підвищена активність трансаміназ).
6.Бактеріологічне дослідження крові, шлункового вмісту, калу, сечі, ліквора.
7.Загальний аналіз сечі.
8.Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки, черепа.
9.Нейросонографія.
10.Імунологічне дослідження пуповинної крові (зниження Ig G та підвищення рівня Ig M, Ig A,
альфа-фетопротеїну).
11. Серологічні дослідження в динаміці.
Загальні принципи лікування
- при вірусних ВУІ (герпес, ЦМВ) - специфічні
противірусні препарати (відарабін, віразол,
віролекс, ацикловір);
- при бактеріальних та паразитарних ВУІ
(лістеріоз, уроджений сифіліс, токсоплазмоз,
хламідіоз, мікоплазмоз) – специфічна
антибактеріальна терапія
- патогенетичні засоби імунотерапії 
(імуноглобуліни, інтерферон, лаферон).
Клініко-діагностичні критерії
цитомегаловірусної інфекції
Збудник: цитомегаловірус – ДНК-вірус герпетичної природи. Має ряд особливостей:
надзвичайно велика ДНК, можливість реплікації без пошкодження клітини, повільна
реплікація, викликає різке зниження клітинного імунітету, екскреція вірусу зберігається
протягом 2-8 років.
Джерело: мати, зокрема, біологічні рідини та виділення.
Шлях інфікування: трансплацентарний, інтранатальний, при годуванні грудним молоком, при 
гемотрансфузіях.
Для генералізованої форми ЦМВ-інфекції характерно: недоношеність, ЗВУР, 
гепатоспленомегалія, жовтяниця, ураження нервової системи, інтерстиціальна пневмонія,
ураження слинних залоз очей, внутрішнього вуха, ураження нирок, геморагічний синдром. Локалізована форма (гепатит) зустрічається набагато рідше.
Характерна тетрада: жовтяниця, гепатоспленомегалія, тромбоцитопенія, тяжке ураження нервової системи.
Лабораторна діагностика: цистоскопічний, вірусологічний метод, ІФА, ПЦР, ДНК-гібридизація.
Лікування: цитотект 2 мл/кг кожних 2 дні або 4 мл/кг кожних 4 дні в /в до зменшення клінічних 
симптомів; фоскарнет 180 мл /кг /добу в 5 прийомів в /в протягом 14-21 дня. Підтримуюча 
доза 90 мг /кг /добу. Ганцикловір (цимевен) 5 мг /кг двічі на добу в /в протягом 14-21 дня; 
лаферон 100 000 ОД в /в 1 раз на добу протягом 10 діб
Клініко-діагностичні критерії
герпетичної інфекції
Збудник: вірус простого герпесу, ДНК-вірус герпетичної природи (в 90% випадків – ІІ типу), який має ряд особливостей: персистенція в ЦНС, підтримування латентної інфекції.
Джерело: мати.
Шлях інфікування: інтранатальний (85% випадків), трансплацентарний (при
вірусемії у матері), контамінаційний (висхідний шлях)
Клінічно захворювання проявляється у вигляді генералізованої форми (летальність без лікування 90%) та локалізованих форм (з переважним
ураженням ЦНС – летальність без лікування 50%, з переважним ураженням
шкіри та слизових оболонок - летальність без лікування 18%).
Лабораторна діагностика: вірусологічний метод, ІФА, ПЦР, ДНК-гібридизація, гістологічне дослідження плаценти.
Лікування: ацикловір (зовіракс, віролекс) 30 мг/кг/добу в три прийоми в/в протягом 2-3 тижнів; відарабін 15-30 мг/кг/добу в/в краплинно в два прийоми протягом 10-14 днів; лаферон 100 000 ОД в /в 1 раз на добу протягом 10 діб.
Клініко-діагностичні критерії
лістеріозу
Збудник – Listeria monocytogenesis грампозитивна паличка.
Джерело: мати.
Шлях інфікування: трансплацентарний.
Діагностика:
- в анамнезі контакт з домашніми тваринами; під час вагітності підвищення t тіла, 
лихоманка, явища пієліту, самовільні викидні;
-
-
-
брудні навколоплідні води;
клінічна картина у дитини – підвищення t тіла, РДС, судоми, папульозньо-петехіальна висипка на шкірі, слизових, інфекційні гранульоми на мигдаликах, задній стінці глотки, кон’юктиві;
рентгенологічно – множинні, густо розміщені інфільтративні тіні, що нагадують картину міліарного туберкульозу;
- специфічні методи дослідження: бактеріологічне дослідження навколоплідних
вод, плаценти, меконію, спинномозкової рідини, крові; гістологічне дослідження
плаценти; серологічне дослідження (діагностичне значення має збільшення титру
антитіл в 4 рази і більше).
Лікування: ампіцилін 200 мг/кг/добу, гентаміцин 7 мг/кг/добу впродовж 14 днів.
Клініко-діагностичні критерії уродженого
сифілісу
Збудник: Treponema pallidum Джерело: мати.
Шлях інфікування: трансплацентарний, інтранатальний. Типова клінічна тріада уродженого сифілісу:
-
-
-
сифілітична пухирчатка з ущільненням тканин; сифілітичний риніт; гепатоспленомегалія.
Також можуть бути сифілітичний хоріоретиніт, генералізована лімфоаденопатія, сифілітичнний остеохондрит, періостит, серозний менінгит, анемія, тромбоцитопенія, моноцитоз, ЗВУР, старечий вигляд дитини.
Діагностика:
-мікроскопія в темному полі зору – виділення збудника з везикул, виділень з носа, ліквору;
-серологічне дослідження дитини, матері (РВ, РІФ, РІТ – результати достовірні після 10 доби життя
дитини);
-гістологічне дослідження плаценти;
-рентгенологічне дослідження плоских кісток черепа та довгих трубчастих кісток нижніх кінцівок;
-дослідження очного дна;
-огляд ЛОР-лікаря, невролога;
-нейросонографія, УЗД-дослідження органів черевної порожнини.
Лікування: пеніцилін 200 000/кг/добу за 6 прийомів протягом 28 днів.
Профілактика: триразове обов’язкове серологічне дослідження крові вагітних, останнє – не пізніше 36 
тижнів вагітності.
Клініко-діагностичні критерії токсоплазмозу
Збудник: Toxoplasma gondi внутрішньоклітинний паразит, який відноситься до найпростіших.
Джерело: мати.
Шлях інфікування: трансплацентарний.
Для уродженого токсоплазмозу характерна тетрада:
- |
гідроабо мікроцефалія; |
- |
судоми; |
- |
хоріоретиніт; |
- |
кальцифікати в головному мозку. |
Генералізована форма характеризується інтоксикацією, гепатоспленомегалією з жовтяницею, геморагічним
синдромом, висипаннями на шкірі, змінами в лікворі, розвитком пневмонії, міокардиту,нефриту,
гематологічними порушеннями. 
Діагностика:
-
-
-
-
-
-
-
-
виділення збудника з ліквору, крові, плаценти, тканин мозку; ІФА; реакція з метиленовим синім;
шкірна проба з токсоплазміном (реакція позитивна якщо діаметр більше 10 мм); гістологічне дослідження плаценти; рентгенографія черепа; нейросонографія; консультація окуліста, невролога.
Лікування: сульфадимезин 100 мг/кг/добу в два прийоми + хлоридин (піриметамін 2 мг/кг/добу в перші 2 дня, 
далі 1 мг/кг/добу протягом 6 місяців і впродовж 12 місяців 3 рази на тиждень; спіраміцин (роваміцин) 100 мг/кг/добу в 2 прийоми впродовж 1 місяця (4 курси на рік); при вираженій запальній реакції преднізолон 2 мг/кг/добу.
Клініко-діагностичні критерії хламідійної інфекції
Збудник: Chlamidia trachomatis облігатний внутрішньоклітинний 
паразит, займає проміжне місце між бактеріями та вірусами.
Джерело: мати.
Шлях інфікування: антеабо інтранатальний. Клінічні форми:
- генералізована інфекція з ураженням легень, серця, ШКТ, 
печінки;
-
-
-
-
-
менінгоенцефаліт; внутрішньоутробна пневмонія; СДР; гастроентеропатія; кон’юктивіт.