Модуль1 / Класификации

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ (Typhus abdominalis) (А01.0)

Клінічні форми:типова;

атипова – абортивна, стерта (амбулаторний і найлегший тиф), невиявлена (афебрильний тиф), замасковані (пневмотиф, менінготиф, колотиф, нефротиф, септична та гастроентеритна форми).

Перебіг: легкий, середньої тяжкості, тяжкий; із загостреннями; із рецидивами. Ускладнення: кишкова кровотеча, перфорація кишок, інфекційно-токсичний шок та ін. Бактеріоносійство: реконвалесцентне, хронічне (Z22.0).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Salmonella typhi.

1 Бактеріологічне: гемокультура (з першого дня хвороби), копрокультура, уринокультура, білікультура, мієлокультура.

2 Серологічні (з 7-го дня хвороби): реакція Відаля (діагностичний титр 1:100 з обов’зковим наростанням у динаміці); РНГА з еритроцитарними діагностикумами О-, Н-, Vi-антигенами (діагностичний титр 1:200 з обов’язковим наростанням у динаміці). ІФА.

3 Клінічний аналіз крові: лейкопенія, лімфоцитоз, анеозинофілія, тромбоцитопенія, помірно

ПАРАТИФИ А та В (Paratyphиs A (А01.1) et B (А01.2))

За збудником: S. paratyphi A, S. paratyphi B.

Клінічні форми: типові (тифоподібна, гастроінтестинальна, катаральна (грипоподібна), змішана), атипова (абортивна, стерта).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Перебіг: без рецидивів, з рецидивами (ранні - через 2-3 тиж., пізні - через 1-2 міс.).

Ускладнення:

●специфічні: кишкова кровотеча, перфорація з перитонітом, інфекційно-токсичний шок та ін.;

●неспецифічні: вогнищеві - бронхопневмонії, тромбофлебіт, пієліт та ін.; септичні - септикопіємія, гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт).

Бактеріоносійство (субклінічна): реконвалесценте (1-2 тиж.), гостре (до 1 міс.), підгостре (до 3 міс.), хронічне (до 6 міс. і довше) (Z22.3).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

І Бактеріологічні дослідження:

1 З першого дня хвороби - гемокультура на жовчному бульйоні або середовищі Раппопорта, в подальшому - копрокультура, уринокультура.

2 Протягом всього захворювання мієлокультура, білі-культура, висів гною, ексудатів, мокротиння.

ІІ Серологічні дослідження:

1РНГА з еритроцитарним діагностикумом (О-, Н-, Vi-антигени). Парні сироватки. Титр діагностичний 1:200 та вище; реакція Відаля (1:200) у динаміці.

2Експрес-методи: ІФА, РІФ.

ІІІ Клінічний аналіз крові: лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз. ШОЕ помірно збільшена.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Паратиф А (копрокультура S. paratyphi A), тифоподібна форма, тяжкого ступеня. Кишкова кровотеча.

2 Паратиф В (копрокультура S. paratyphi B), абортивна форма, легкого ступеня.

3 Паратиф В (копрокультура S. paratyphi B), гастроінтестинальна форма, ранній рецидив, середньої тяжкості.

ПОЛІОМІЄЛІТ (Poliomyelitis) (А80)

Непаралітичні форми (А80.4): інапарантна, абортивна, менінгеальна.

Паралітичні форми (А80.1, А80.2 та А80.3 ): спінальна, понтинна, бульбарна, змішана (понтоспінальна та ін.), гострий паралітичний поліомієліт, асоційований із вакциною (А80.0). Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: пневмонія, ателектази легень, інтерстиціальний міокардит; при бульбарній формі – іноді гостре розширення шлунка, тяжкі шлунково-кишкові розлади з кровотечею, виразками, перфорацією, ілеусом.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - родина Picornaviridae, рід Enterovirus, Poliovirus hominis.

1 Ідентифікація вірусу в калі, в змивах з носоглотки та цереброспінальній рідині на культурах клітин, визначення цитопатичної дії вірусу.

2 Метод прямої імунофлуоресценції та електронної мікроскопії.

3 Серологічна діагностика: РН ЦПД, РЗК (парні сироватки та наростання титру не менше ніж у 4 рази). ІФА (виявлення IgM), ПЛР (виявлення РНК вірусу).

4 Цереброспінальна рідина: помірний лімфоцитарний цитоз, незначне підвищення білка, глюкоза в нормі.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1Поліомієліт (ІФА+): непаралітична (абортивна) форма, середньотяжкий перебіг.

2Поліомієліт (ІФА+): паралітична (спінальна) форма, тяжкий перебіг.

3Поліомієліт (РЗК 1:40 - 1:320): бульбарно-понтинна форма, тяжкий перебіг. Шлунковокишкова кровотеча.

Альтернативна класифікація

(Л.М. Чудна, Л.О. Трішкова, 1987)

Форми поліомієліту без ураження нервової системи: інапарантна, абортивна.

Форми поліомієліту з ураження нервової системи:

●непаралітичний поліомієліт (менінгеальна форма);

●паралітичний поліомієліт: спінальні форми з обмеженим ураженням шийної, грудної або поперекової частини спинного мозку або поширені форми з ураженням усього спинного мозку; бульбарні форми; понтинні форми; змішані (бульбарноспінальні, понтоспінальні, бульбопонтоспінальні).

Ступінь тяжкості паралітичного поліомієліту: стертий, легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Наслідки захворювання: з повним одужанням і відновленням порушених функцій; зі залишковими руховими розладами (паралічі, парези); без трофічних порушень або в поєднанні з ними.

ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ (Toxicoinfectiones alimentares) (А05)

За збудником: спричинена стафілококом (А05.0), спричинена Vibrio parahaemolyticus (A05.3),

спричинена Bacillus cereus (A05.4), інша з уточненими бактеріями (А05.8), неуточнена (05.9). Клінічні форми: гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ступінь зневоднення: без зневоднення, зі зневодненням І, ІІ, ІІІ, ІV ступеня.

Ускладнення: без ускладнень, з ускладненнями – інфекційно-токсичний чи змішаний шок, гостра ниркова недостатність, колапс, гостра серцева недостатність, сепсис та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

1 Бактеріологічне дослідження випорожнень, блювоти, промивних вод шлунка, залишків їжі з обов’язковим визначенням кількості мікроорганізмів в одному грамі досліджуваного матеріалу.

2 Серологічне: РА з аутоштамом (метод парних сироваток). 3 Визначення токсигенності збудника.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1Харчова токсикоінфекція, спричинена P.vulgaris (у блювоті 1х107/г, РА 1:10-1:80), гастроентерит, середньої тяжкості. Зневоднення ІІ ступеня.

2Харчова токсикоінфекція, спричинена P.vulgaris (у калі 1х108/г), гостро-ентерит, тяжкий ступінь. Змішаний шок І ст.

ХОЛЕРА (Cholera) (А00)

За збудником: V. сholerae О1 biovar cholerae (А00.0), V. сholerae О1 biovar eltor (А00.1), холера неуточнена (А00.9).

Клінічні форми: типова і атипова (блискавична, гастритна, у грудних дітей, у людей похилого віку).

Ступінь тяжкості: стертий (найлегший), легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий. Ступінь зневоднення: без зневоднення, зі зневодненням І, ІІ, ІІІ, ІV ступеня.

Ускладнення: холерний тифоїд, колапс, гостра ниркова недостатність, пневмонія, абсцес, флегмона, бешиха, пролежні та ін.

Вібріоносійство (субклінічна форма) (Z22.1).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Vibrio cholerae, V. eltor .

1 Бактеріологічне дослідження випорожнень, блювоти (класичне та прискорене).

2 Серологічні: РА (1:180-1:3200), РНГА, РН, ІФА (ретроспективний діагноз), визначення титру вібріоцидних антитіл (1*10^3).

3 Прискорені методи діагностики (носять орієнтований характер): іммобілізації та мікроаглютинації вібріонів протихолерною О-сироваткою; імунофлуоресцентний.

4Клінічний аналіз крові: еритроцитоз, лейкоцитоз, збільшення гемоглобіну, високий гематокрит, висока відносна щільність плазми крові.

5Біохімічний аналіз крові: зниження коефіцієнту Na/K, зміни співвідношення електролітів.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Холера, спричинена холерним вібріоном О1 biovar cholerae, типова форма, тяжкий перебіг. Зневоднення ІІІ ступеня.

2 Холера, спричинена вібріоном О1 biovar eltor, гастритна форма, середньої тяжкості. Зневоднення І cтупеня.

3 Холера, спричинена вібріоном О1 biovar eltor, типова форма, дуже тяжкий ступінь. Зневоднення ІV ступеня. Гостра ниркова недостатність.

Альтернативна класифікація

(В.І. Покровський і співавт., 1973)

За етіологією: спричинена холерним вібріоном О1 biovar cholerae чи biovar eltor.

Клінічні форми:

●типові (ентерит, гастроентерит, алгід);

●атипові (блискавична (фулмінантна), стерта, суха.

За ступенем зневоднення: легкий (І ступінь, втрата рідини до 3 % маси тіла); середній (ІІ ступінь, втрата рідини 4-6 % маси тіла), тяжкий (ІІІ ступінь, втрата рідини 7-9 % маси тіла), дуже тяжкий (ІV ступінь, втрата рідини 10 % маси тіла і більше).

ШИГЕЛЬОЗ (дизентерія) (Dysenteria, Shigellosis) (А03)

За збудником: S. dysenteriaе (A03.0), S. flexneri (A03.1), S. boydii (A03.2), S. sonneі (A03.3).

Клінічні форми: колітна, гастроентероколітна, гастроентеритна. Перебіг: гострий, затяжний, рецидив, загострення.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ступінь зневоднення: без зневоднення, зі зневодненням І,ІІ, ІІІ ступеня.

За пошкодженням слизової оболонки дистального відділу товстої кишки: катаральний, геморагічний, ерозивний, виразковий проктосигмоїдит.

Ускладнення: інфекційно-токсичний чи змішаний шок, перфорація кишки, пневмонія, поліартрит, поліневрит та ін.

Бактеріоносійство (субклінічна форма): гостре, хронічне (Z22.1).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

1Бактеріологічне дослідження випорожнень, блювоти, промивних вод шлунка.

2Серологічне дослідження: РНГА (діагностичний титр 1:100-1:200, обов’язкове використання методу парних сироваток), РА, РПГА, РКоА.

3Копроцитограма: слиз, лейкоцити (від 15 до 40 і більше), еритроцити (незмінені та малозмінені).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Шигельоз Флекснера (бактеріологічно) колітна форма, гострий перебіг, тяжкий ступінь. Інфекційно-токсичний шок ІІ ступеня. Геморагічно-виразковий проктосигмоїдит.

2 Шигельоз Зонне (РНГА з S. sonnei 1:400), гастроентероколітна форма, гострий перебіг, тяжкий ступінь. Зневоднення ІІ ступеня. Катаральний проктосигмоїдит.

Альтернативна класифікація

(В.І. Покровський і співавт., 1978) Гостра дизентерія (триває до 3 міс.):

●колітний варіант (легкий, середньої тяжкості, тяжкий);

●гастроентероколітний варіант (легкий, середньої тяжкості зі зневодненням І-ІІ ст., тяжкий зі зневодненням ІІІ-ІVст.).

●гастроентеритний варіант (легкий, середньої тяжкості зі зневодненням І-ІІ ст., тяжкий зі зневодненням ІІІ-ІVст.).

Перебіг: стертий, затяжний.

Хронічна дизентерія (триває понад 3 міс.).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий. Перебіг: рецидивний, безперервний. Бактеріоносійство: реконвалесцентне, гостре, хронічне.

За етіологією: S. dysenteriaе, S. flexneri, S. boydii, S. sonnei.

РОТАВІРУСНА ХВОРОБА (Rotavirosis) (А08.0)

Клінічні форми: катаральна (риніт, ринофарингіт, фарингіт), гастроінтестинальна (гастрит, гастроентерит, ентерит).

Ступінь зневоднення (для гастроінтестинальної форми): І, ІІ, ІІІ. Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник - родина Reoviridae, рід Rotavirus.

1 Вірусологічне дослідження фекалій, перші 8 днів хвороби, зараження клітинних культур для ідентифікації віруса.

2 Серологічні дослідження: ІФА, латекс-аглютинації, коаглютинації, РГГА, РН із ротавірусним антигеном (титр 1:16), ПЛР (ідентифікація РНК віруса).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1Ротавірусна інфекція (ІФА+), риніт, гастроентерит, легкий перебіг, зневоднення І ступеня.

2Ротавірусна інфекція (ІФА+), катаральна форма, ринофарингіт, середнього ступеня тяжкості.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ (Salmonellosis) (А02)

За збудником: S. еnteritidis, S. typhimurium, S. heidelberg, S. newport та ін.

Клінічні форми: гастроінтестинальна (А02.0) (гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт, ентероколіт), тифоподібна, септична (без кишкових проявів – А02.1).

Перебіг: гострий, затяжний.

Ступінь тяжкості: стертий (найлегший), легкий, середньої тяжкості, тяжкий. Ступінь зневоднення: без зневоднення, зі зневодненням І, ІІ, ІІІ, ІV ступеня.

Ускладнення: без ускладнень, з ускладненнями – інфекційно-токсичний, змішаний, гіповолемічний шок (R57.1), гостра ниркова недостатність, пневмонія, гостре порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, тромбоз мезентеріальних судин та ін.

Бактеріоносійство (субклінічна форма): гостре, хронічне (Z22.1).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

1Бактеріологічне дослідження випорожнень, блювоти, промивних вод шлунка, залишків їжі, крові, жовчі, ліквору.

2Серологічні: РА (1:200) та РНГА (1:600) з еритроцитарними діагностикумами (метод парних сироваток), РЗК, РІФ, реакція кольцепреципітації (експрес-діагностика), ІФА.

3Клінічний аналіз крові: лейкоцитоз, зсув формули вліво, анеозинофілія, збільшення гематокриту.

4Копрограма: наявні м’язові волокна, аморфний крохмаль, слиз, еритроцити.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Сальмонельоз (бактеріологічно S. typhimurium), гастроінтестинальна форма, гастроентерит, середньої тяжкості. Зневоднення ІІ ступеня.

2 Сальмонельоз (бактеріологічно S. enteritidis, РА 1:480), тифоподібна форма, тяжкого ступеня. Інфекційно-токсичний шок І ст.

3 Сальмонельоз (S. derby), гостре бактеріоносійство.

Альтернативна класифікація Гастроінтестинальна форма (гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт, ентерит, ентероколіт, коліт):

а) виражена, б) стерта.

Тифоподібна. Септична.

ПСЕВДОТУБЕРКУЛЬОЗ (Pseudotuberculosis) (А48.8)

Клінічні форми: абдомінальна (гастроентерит, ентерит, термінальний ілеїт, гострий апендицит, мезаденіт), жовтянична, артралгічна, екзантемна (скарлатиноподібна), катаральна, менінгеальна. Перебіг: гострий (до 3 міс.), затяжний (до 6 міс.), хронічний (понад 6 міс.), без загострень і рецидивів, зі загостреннями і /чи рецидивами.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: кропив’янка, набряк Квінке, реактивні артрити, вузлувата еритема, синдром Рейтера, рідше – нефрит, гостра ниркова недостатність, міокардит, пневмонія.

Субклінічна форма (Z22.8).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Yersinia pseudotuberculosis.

1 Серологічні дослідження: РА та РНГА з першого тижня хвороби (титр 1:200), обов’язкове дослідження парних сироваток, ІФА (IgM), ПЛР.

2 Бактеріологічне дослідження калу, сечі, жовчі, харкотиння, змивів із слизової оболонки носоглотки (посів на 1 % пептону воду з 0,5 % розчином глюкози і фенолом червоним з подальшим пересівом кожні 3-5 днів на середовища Ендо, Левіна).

3 Біологічна проба на білих мишах або гвінейських свинках.

4 Внутрішньошкірна алергічна проба з очищеним аутолізатом культури псевдотуберкульозу. Позитивна з 7-го дня захворювання.

5 Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз, зсув формули вліво, лімфопенія, моноцитоз, еозинофілія, збільшення ШОЕ.

6 Копроцитограма: збільшена кількість лейкоцитів, іноді слиз, еритроцити.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Псевдотуберкульоз (РНГА 1:800 ), скарлатиноподібна форма, гострий перебіг, тяжкий ступінь. Нефрит. Гостра ниркова недостатність, стадія олігоанурії.

2 Псевдотуберкульоз (РА 1:128), жовтянична форма, середньої тяжкості.

Альтернативна класифікація Типові форми: скарлатиноподібна, генералізована; абдомінальна; артралгічна; жовтянична, змішана.

Атипові форми: катаральна; очнозалозиста, стерта, латентна. Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Перебіг хвороби: гладкий (без загострень і рецидивів), зі загостреннями, із рецидивами

ОПІСТОРХОЗ (Opisthorchosis) (B 66.0)

За перебігом: гострий, хронічний.

За ступенем тяжкості: стертий, легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: хронічний гепатит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, хронічний панкреатит, механічна жовтяниця, холангіокарцинома, рак підшлункової залози, рак шлунка, гепатоцелюлярна карцинома, жовчний перитоніт, хронічний холецистит, флегмона жовчного міхура.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник: Opisthorchis felineus, opisthorchis viverrini.

1 Виявлення яєць гельмінтів у дуоденальному вмісті та фекаліях (не раніше ніж через 6 тижнів після зараження).

2 Серологічні реакції: РНГА, ІФА (IgM, IgG)

3 Клінічний аналіз крові: еозинофілія (більше 10 %).

ЛЯМБЛІОЗ (Lambliosis, Giardiasis) ( А07.1)

Провідний синдром: дуоденіт, ентерит, дискінезія кишок, дискінезія жовчних протоків і міхура (за гіпочи гіпертонічним типом).

Перебіг: гострий, хронічний.

Лямбліоносійство.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Lamblia intestinalis (Giardia lamblia).

1 Мікроскопія дуоденального вмісту, фекалій, слизу та виділень із сечостатевих органів.

2 Серологічні дослідження: ВІЕФ; ЕLISA, метод зустрічного електрофорезу (збільшення титру антитіл спостерігається у 70 % хворих); тест-система Prospect/Giardia; РНІФ, РФА, ІФА.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Лямбліоз, дуоденіт, дискінезія кишок за гіпомоторним типом, гострий перебіг.

2 Лямбліоз, ентерит, дискінезія жовчних протоків і міхура, хронічний перебіг, ускладнений холецистохолангітом.

КИШКОВИЙ ЄРСИНІОЗ (єрсиніоз) (Yersiniosis) (А04.6)

Клінічні форми:

●абдомінальна – гастроентерит, гастроентероколіт, ентероколіт, мезаденіт, термінальний ілеїт, апендицит;

●генералізована – змішаний і септичний варіанти;

●вторинно-вогнищева - артрити, вузлувата еритема, ентероколіт, міокардит, гепатит, менінгіт, синдром Рейтера та ін.

Перебіг: гострий, затяжний, хронічний.

Ступінь зневоднення (для абдомінальной форми): без зневоднення, зі зневодненням І, ІІ, ІІІ, ІV

ступеня.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: загострення і рецидиви, токсична енцефалопатія, інфекційний психоз, ураження черепно-мозкових нервів, гіпотензія з колапсом або гіпертонічний криз, гостре порушення ритму серця, кропив’янка, набряк Квінке та ін.

Бактеріоносійство (субклінічна форма) (Z22.3): гостре, хронічне.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Yersinia enterocolitica.

1 Бактеріологічне дослідження калу, крові, сечі, слизу із задньої стінки глотки, ліквору. Посіви проводять на тверді живильні середовища та середовища збагачення з подальшими пересівами кожні 3-5 днів.

2 Серологічні дослідження: РА, РГНГА, РНГА (титр 1:200), обов’язкове дослідження парних сироваток, реакція коаглютинації, ІФА, ПЛР.

3 Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз, зсув формули вліво, лімфопенія, моноцитоз, еозинофілія, збільшена ШОЕ.

4 Копроцитограма: лейкоцити, слиз, еритроцити..

Альтернативна класифікація

І Клінічні форми:

●гастроінтестинальна – гастроентерит, ентероколіт, гастроентероколіт;

●абдомінальна – мезентеріальний лімфаденіт, термінальний ілеїт, гострий апендицит;

●генералізована – септична, септикопіємічна, змішана;

●вторинно-вогнищева (позакишковий єрсиніоз) – артрити, вузлувата еритема, міокардит, гепатит, менінгіт, синдром Рейтера та ін.

ІІ За перебігом: стертий, гострий, затяжний, хронічний.

ІІІ За ступенем тяжкості: легкий, середній, тяжкий.

ЕШЕРИХІОЗ (Esherichiosis) (А04.0 - А04.4)

За збудником:

●ентеротоксигенні ешерихії - О1, О6, О8, О15, О78, О115 та ін. (А04.1);

●ентеропатогенні ешерихії - О26, О44, О55, О111, О125, О127, О128 та ін. (А04.0);

●ентероінвазивні ешерихії - О28, О112, О124, О136, О143, О144, О151 та ін. (А04.2);

●ентерогеморагічні ешерихії - О145, О157 (А04.3);

●інші кишкові інфекції, зумовлені Е. coli (A04.4).

Клінічні форми: ентеритна, ентероколітна, гастроентеритна, гастроентероколітна, колітна. Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ступінь зневоднення: І, ІІ, ІІІ, ІV.

Перебіг: гострий, затяжний.

Ускладнення: інфекційно-токсичний, змішаний чи дегідратаційний шок, гемолітикоуремічний синдром, сепсис та ін.

Бактеріоносійство (субклінічна форма) (Z22.3).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – вид Escherichia coli, рід Escherichia, родина Enterobactericeae.

1 Бактеріологічне дослідження випорожнень, блювоти, промивних вод шлунка на середовищі Плоскірєва, Ендо, Левіна,збагачення Мюллера.

2 Серологічні дослідження: РПГА, РНГА та РА (1:20 - 1:100, метод парних сироваток). 3 Копрологічне дослідження калу.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Ешерихіоз (E. coli О1), гастроентеритна форма, гострий перебіг, середньої тяжкості. Зневоднення ІІ ступеня.

2 Ешерихіоз (E. coli О124), ентероколітна форма, тяжкий перебіг. Зневоднення І ступеня. 3 Ешерихіоз (Е. coli О157), колітна форма, тяжкий перебіг. Гемолітикоуремічний синдром.

Альтернативна класифікація Клінічний варіант: ентерит, ентероколіт, гастроентероколіт. Тяжкість: легка, середньої тяжкості, тяжка.

Перебіг: гострий, затяжний.

ЕХІНОКОКОЗ (Echinococcosis) (B67)

За локалізацією: органів і тканин черевної порожнини (печінки (В67.0), жовчних шляхів, селезінки, брижі, сальника тощо), нирок, органів грудної порожнини і легень (В67.1) (плеври, діафрагми, стравоходу, серця, клітковини середостіння), центральної нервової системи, м’язів, кісток (В67.2). За характером ураження: первинний, вторинний.

За кількістю пухирців: поодинокий, множинний.

Ускладнення: без ускладнень, з ускладненнями – нагноєння, перфорація, розрив ехінококового пухирця, перитоніт, механічна жовтяниця, гнійний ангіохоліт, цироз печінки, пневмонія, анафілактичний шок, панкреатит, цукровий діабет, кишкова непрохідність, сухий чи ексудативний плеврит, узурація кісток, патологічні переломи кісток та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – личинка цестоди Echinococcus granulosus.

1 Мікроскопічний метод: виявлення забарвлених за Цілем-Нільсеном сколексів у мокротинні,фекаліях,сечі.

2 Серологічні: РЗК, РНГА – мала чутливість, РІЕФ, ІФА.

3 Внутрішньошкірна проба (Каццоні ) – 50 % достовірності.

4 Апаратні методи діагностики: рентгенографія, УЗД, КТ, ЯМР, бронхографія, холецистографія, ангіографія.

5 Клінічний аналіз крові – еозинофілія.

ЕНТЕРОВІРУСНА ХВОРОБА (Morbus enteroviralis) (А88; В08)

За переважаючим клінічним синдромом:

●ентеровірусна гарячка (мала хвороба, літній грип) (А88.0);

●герпетична ангіна (В08.8);

●епідемічна міалгія (плевродинія, хвороба Борнхольма) (В33.0);

●епідемічна (бостонська) екзантема (А88.0);

●серозний менінгіт (А87.0);

●паралітична (поліомієлітоподібна) форма (А88);

●міокардит і енцефаломіокардит новонароджених (В33. 2);

●респіраторна (катаральна) форма (В08.8);

●геморагічний кон’юнктивіт (В30. 3);

●ентеровірусна діарея (А08. 3);

●мезаденіт;

●гепатит;

●ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою (В08.4);

●ентеровірусний везикулярний фарингіт (В08.5);

●ентеровірусні інфекції неуточнені (В34.1).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Перебіг: без ускладнень, з ускладненнями; хвилеподібний, рецидивний.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудники - родина Picornaviridae, рід Enterovirus, віруси Коксакі А і В, ЕСНО, ентеровіруси.

1 Виділення вірусу з калу, із змивів з носоглотки та цереброспінальної рідини на культурах клітин, визначення цитопатичної дії.

2 Серологічна діагностика: РН, РГГА, РЗК та РНГА (парні сироватки, наростання титру антитіл у 4 рази), ІФА, ПЛР.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ1 Ентеровірусна гарячка (Коксакі А, тип 1), середньотяжкий ступінь, без ускладнень.2 Ентеровірусна хвороба: міалгія (ЕСНО, тип 8): епідемічна міалгія, тяжкого ступеня, хвилеподібний перебіг.

3 Ентеровірусна хвороба (Коксакі А, тип 2): герпетична ангіна, середньої тяжкості, рецидивний перебіг.

БОТУЛІЗМ (Botulismus) (А 05.1)

За збудником: Cl. botulini тип A, B, C, D, E, F, G.

За походженням: харчовий, рановий, новонароджених, нез’ясованої причини.

Провідний синдром: офтальмоплегічний, фарингоплегічний, фоноларингоплегічний, асфіктичний.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: пневмонія, бронхіт, ларингіт, фарингіт, цистит, пієліт, пієлонефрит, специфічний міозит, сироваткова хвороба, дисбактеріоз, пролежні та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Clostridium botulinum.

1 Реакція нейтралізації на білих мишах (ідентифікація ботулінічного токсину в матеріалі, отриманому від хворого - кров, блювота, промивні води шлунка, залишки їжі).

2 Бактеріологічне дослідження блювоти, промивних вод шлунка, залишків їжі з обов’язковим підтвердженням токсиноутворення. Посів проводять на одному з живильних середовищ (Кітта – Тароцці, бульйон Хоттінгера, грибно – казеїнове середовище з трипсином).

3 Біохімічні дослідження: контроль КОС у динаміці.

Альтернативна класифікація За типом збудника: А, В, С, D, Е.

За тяжкістю: легка, середньої тяжкості, тяжка форма.