Змістовний модуль іі Методика викладання прикладної культурології у школах та внз і-іі рівнів акредитації

Тема 4. Методика викладання шкільного курсу «Художня культура»

1. Концепція Державного стандарту освітньої галузі «Художня культура».

2. Роль курсів у системі загальної середньої освіти, їх предмет і завдання.

3. Методична характеристика курсу «Художня культура України» (8-9 кл.).

4. Методична характеристика курсу «Художня культура світу» (10-11 кл.).

Названі курси складають змістову основу освітньої галузі «Художня культура», що має зайняти вагоме місце у компоненті шкільної освіти. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів» від 5 серпня 1998 року, № 1239 та Державний стандарт загальної освіти в Україні. «Художня культура» вводиться у навчальний процес шкіл, ліцеїв та колегіумів з метою пізнання учнями художньої культури людства та розширення процесу естетичного виховання.

Вперше в педагогічній практиці в єдиний цикл об’єднані художньо-естетичні дисципліни, які мають читатись з 1-го по 11-й класи. Структура курсу та його змістовий компонент визначені Державним стандартом освітньої галузі «Художня культура». Так, з 1-го по 7-й клас учні вивчають мистецький блок дисциплін («Музичне мистецтво», «Візуальне мистецтво», «Театральне мистецтво» та «Хореографічне мистецтво»), у 8-9 кл. – курс «Художня культура України», а в 10-11 кл. – «Художня культура світу».

Курс «Художня культура України» ставить за мету вивчення культурно-мистецького процесу в Україні, освоєння учнями пам’яток духовної культури.

Проектування курсів може мати декілька варіантів:

1. Історико-хронологічний;

2. Структурно-жанровий;

3. Регіонально-хронологічний;

4. Аналітико-полілінійний.

В системі вивчення даної дисципліни ефективними формами будуть традиційні та нетрадиційні типи уроків, художньо-масові заходи, приурочені визначним діячам культури і мистецтва, подіям і датам тощо. З методів – словесні, активні, наочні.

Курс «Художня культура світу» передбачений для вивчення учнями 10-11 кл. і повинен сприяти розширенню світогляду щодо скарбниці художньої культури народів світу.

Структурно-змістова курсу може проектуватись за багатьма варіантами, аналогічно попередньому, або мати авторську модель.

Оптимальні форми вивчення курсу будуть шкільні лекції та семінари, різні типи уроків, екскурсії, пошуково-дослідна робота учнів тощо.

Позаурочна робота з курсів «Художня культура України» та «Художня культура світу» повинна доповнити як навчальний, так і виховний процес. Вона може організовуватись за такими напрямками: а) гурткові форми; б) художньо-масові заходи (літературно-мистецькі вечори, журнали, тижні культури, пізнавально-ігрові конкурси); в) пошуково-дослідна робота. З метою підвищення ефективності навчального процесу слід обладнати кабінет «Художньої культури» («Культурології»).

Тема 5. Методика викладання шкільного курсу «Основи етики та естетики»

1. «Основи етики та естетики» як навчальний предмет.

2. Варіативність проектування курсу.

3. Форми, методи і засоби викладання курсу.

4. Керівництво навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

Курс «Основи етики та естетики» в навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації належить до циклу гуманітарних дисциплін. Метою його вивчення є розширення світогляду учнів щодо системи естетичного і морального виховання. …

В педагогічній практиці побутує декілька варіативних моделей курсу. …

Викладання курсу відбувається згідно дидактичних вимог щодо організації навчально-виховного процесу в загально-освітніх закладах.

Формами навчання будуть різні типи спарених уроків (пари), лекції, семінар, екскурсії.

Перелік рекомендованої літератури: 7,9,10,12,14,17,22.

Тема 6. Методика викладання прикладних дисциплін в училищах культури

1. Роль училищ культури і мистецтв у системі освіти в Україні.

2. Культурологічні дисципліни в структурі навчального плану та їх змістовно-дидактична характеристика.

3. Методика викладання культурологічних дисциплін (за вибором).

Перелік рекомендованої літератури: 3,5,6,9,11,12,24,25.

Тема 7. Методика викладання курсу «Культурологія» у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

1. Роль теми в курсі «Культурологія».

2. Проектування теми.

3. Джерельна база теми.

4. Форми, методи і засоби вивчення теми.

Перелік рекомендованої літератури: 1,5,6,9,10,21,24.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІІ Інноваційні технології викладання дисциплін прикладної культурології

Тема 8. Технологічний підхід як фактор оптимізації навчального процесу

1. Поняття про педагогічну діяльність.

2. Структура педагогічної діяльності.

3. Критерії оцінки педагогічної діяльності.

4. Критерії оцінки навчальних та виховних проектів.

Перелік рекомендованої літератури: 2,4,7,8,12,15,19,23.

Тема 9. Ігрова технологія навчання

1. Семінарське заняття к форма організації навчання.

2. Практичні заняття: мета та методичні особливості.

3. Лабораторні заняття: види та методика підготовки та проведення.

Перелік рекомендованої літератури: 9,11,12,15,17,21,22.

Тема 10. Технологія формування творчої особистості

1. Поняття про технологію формування творчої особистості.

2. Система засобів.

3. Управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів (студентів) в процесі вивчення культурологічних дисциплін.

Перелік рекомендованої літератури: 2,7,9,10,13,15,16,22.

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Культурологічні дисципліни в Доктрині розвитку національної освіти в Україні.

2. Педагогічний менеджмент як актор підвищення ефективності навчання культурології.

3. Проблемні методи викладання культурологічних дисциплін (або на прикладі окремої дисципліни).

4. Лекція – активна форма викладання культурологічних дисциплін.

5. Театральна педагогіка – джерело професійної майстерності викладача культурологічних дисциплін.

6. Семінарські заняття в методиці вивчення культурологічних дисциплін.

7. нетрадиційні методи викладання культурологічних дисциплін.

8. словесні методи викладання культурологічних дисциплін.

9. Наочні методи викладання культурологічних дисциплін.

10. Позакласна робота в методиці викладання культурологічних дисциплін.

11. Методичні основи діяльності кабінету культурології.

12. Форми викладання культурологічних дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах.

13. Система методів викладання культурологічних дисциплін.

14. Методи контролю в системі вивчення культурологічних дисциплін.

15. Урок – основна форма навчання культурологічним дисциплінам у гімназіях, школах, ліцеях.

16. Комп’ютерні технології в методиці вивчення культурологічних дисциплін.

17. Методичні основи самостійної роботи учнів в процесі вивчення культурологічних дисциплін.

18. Основні етапи засвоєння учнями навчального матеріалу (загально дидактичний аспект).

19. Опорні конспекти – ефективні засоби вивчення культурологічних дисциплін.

20. Специфіка викладання культурологічних дисциплін в училищах культури і мистецтв.

21. Ігрове моделювання – ефективний метод викладання культурологічних дисциплін.

22. Модульні технології викладання культурологічних дисциплін.

23. Роль передового педагогічного досвіду в оптимізації процесу вивчення курсу «Художня культура».

24. Міжпредметні зв’язки в методиці вивчення культурологічних дисциплін.

25. Дидактичні погляди видатних педагогів та їх використання в методиці викладання культурологічних дисциплін.

26. Пошуково-дослідна робота – ефективна форма вивчення культурологічних дисциплін.

27. Екскурсія в методиці викладання культурологічних дисциплін.

28. Діагностика ефективності навчальних занять.

29. Структура педагогічної діяльності викладача культурологічних дисциплін.

30. Дидактичні та методичні засади перевірки знань, умінь, навичок учнів.

31. Теоретико-методичні аспекти розвиваючого навчання.

32. Методична робота в контексті викладання культурологічних дисциплін.

33. Порівняльна характеристика класно-урочної та модульно-розвиваючої систем навчання.

34. Роль культурологічних дисциплін в оптимізації виховної роботи у навчальному закладі (на прикладі певного типу).

35. Активні форми та методи викладання культурологічних дисциплін.

36. Еволюція форм навчання (в контексті світової та вітчизняної дидактики).

37. Методика викладання навчального предмета як прикладна педагогічна дисципліна.

38. Принципи викладання культурологічних дисциплін.

39. Реалізація функцій навчання в системі викладання культурологічних дисциплін (або на прикладі окремої дисципліни).

40. Інноваційні освітні технології – ефективні шляхи оптимізації навчання культурології.

41. Методичні аспекти освітньої технології «Створення ситуації успіху».

42. Методичні аспекти освітньої технології «Інтерактивне навчання».

43. Методичні аспекти традиційного навчання.

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Методика викладання як галузь педагогіки (дидактики).

2. Основні категорії дидактики (освіта, навчання, знання, зміст освіти, викладання, учіння).

3. Принципи навчання.

4. Функції навчання.

5. Характеристика класно-урочної системи навчання.

6. Загальна характеристика методики викладання шкільного курсу «Художня культура».

7. Концепція Державного стандарту освітньої галузі «Художня культура».

8. Структура і зміст шкільного курсу «Художня культура».

9. Структура і зміст шкільного курсу «Основи етики і естетики» та методика його викладання.

10. Поняття про форми навчання. Типи уроків.

11. Характеристика комбінованого уроку.

12. Характеристика уроку засвоєння нових знань.

13. Характеристика уроку формування вмінь і навичок.

14. Характеристика уроку узагальнення та систематизації знань.

15. Характеристика уроку комплексного застосування знань, умінь і навичок.

16. Характеристика уроку перевірки, оцінювання та корекції знань.

17. Нетрадиційні уроки, їх типи, загальна характеристика.

18. Позаурочні форми вивчення курсу «Художня культура».

19. Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання.

20. Вербальні методи навчання.

21. Візуальні методи навчання.

22. Методи контролю у навчальному процесі.

23. Оцінювання навчальних досягнень учнів: 12-бальна шкала.

24. Методи активізації навчальної діяльності учнів.

25. Засоби навчання.

26. Методика підготовки вчителя до уроку. Розробка конспекту уроку.

27. Технології в освіті як фактор удосконалення навчального процесу.

28. Характеристика ігрової технології навчання.

29. Характеристика технології «Створення ситуації успіху».

30. Характеристика інтерактивної технології навчання.

31. характеристика проблемно-розвивальної технології навчання.

32. Характеристика технології формування творчої особистості.

33. Специфіка навчального процесу у закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації.

34. Специфіка викладання курсу «Культурологія» у навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

35. Специфіка викладання курсу «Основи КДД» в училищах культури.

36. Методична характеристика курсу «Святково-обрядова культура».

37. Ігрове моделювання – ефективний метод викладання культурологічних дисциплін.

38. Модульні технології викладання культурологічних дисциплін.

39. Роль передового педагогічного досвіду в оптимізації процесу вивчення курсу «Художня культура».

40. Міжпредметні зв’язки в методиці вивчення культурологічних дисциплін.

41. Дидактичні погляди видатних педагогів та їх використання в методиці викладання культурологічних дисциплін.

42. Пошуково-дослідна робота – ефективна форма вивчення культурологічних дисциплін.

43. Екскурсія в методиці викладання культурологічних дисциплін.

44. Діагностика ефективності навчальних занять.

45. Структура педагогічної діяльності викладача культурологічних дисциплін.

46. Дидактичні та методичні засади перевірки знань, умінь, навичок учнів.

47. Теоретико-методичні аспекти розвиваючого навчання.

48. Методична робота в контексті викладання культурологічних дисциплін.

49. Порівняльна характеристика класно-урочної та модульно-розвиваючої систем навчання.

50. Роль культурологічних дисциплін в оптимізації виховної роботи у навчальному закладі (на прикладі певного типу).

51. Активні форми та методи викладання культурологічних дисциплін.

52. Еволюція форм навчання (в контексті світової та вітчизняної дидактики).

53. Методика викладання навчального предмета як прикладна педагогічна дисципліна.

54. Принципи викладання культурологічних дисциплін.

55. Реалізація функцій навчання в системі викладання культурологічних дисциплін (або на прикладі окремої дисципліни).

56. Інноваційні освітні технології – ефективні шляхи оптимізації навчання культурології.

57. Методичні аспекти освітньої технології «Створення ситуації успіху».

58. Методичні аспекти освітньої технології «Інтерактивне навчання».

59. Методичні аспекти традиційного навчання.

60. Структурно-змістова основа Державного стандарту освітньої галузі «Художня культура».

КОМПЛЕКСНІ КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

44. Культурологічні дисципліни в Доктрині розвитку національної освіти в Україні.

45. Науково-педагогічні засади методики викладання дисциплін прикладної культурології.

46. Психолого-педагогічні засади методики викладання дисциплін прикладної культурології.

47. Нормативно-правові засади освіти в Україні та методики викладання дисциплін прикладної культурології.

48. Педагогічні засоби викладання дисциплін прикладної культурології.

49. Методика підготовки і читання лекцій з дисциплін прикладної культурології.

50. Особливості методики читання різних видів навчальних лекцій та форми контролю їх рівня.

51. Проблемні методи викладання культурологічних дисциплін (або на прикладі окремої дисципліни).

52. Лекція – активна форма викладання культурологічних дисциплін.

53. Семінарські заняття в методиці вивчення культурологічних дисциплін.

54. Нетрадиційні методи викладання культурологічних дисциплін.

55. Словесні методи викладання культурологічних дисциплін.

56. Наочні методи викладання культурологічних дисциплін.

57. Форми викладання культурологічних дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах.

58. Система методів викладання культурологічних дисциплін.

59. Методи контролю в системі вивчення культурологічних дисциплін.

60. Урок – основна форма навчання культурологічним дисциплінам у гімназіях, школах, ліцеях.

61. Методичні основи самостійної роботи учнів в процесі вивчення культурологічних дисциплін.

62. Основні етапи засвоєння учнями навчального матеріалу (загально дидактичний аспект).

63. Ігрове моделювання – ефективний метод викладання культурологічних дисциплін.

64. Міжпредметні зв’язки в методиці вивчення культурологічних дисциплін.

65. Дидактичні погляди видатних педагогів та їх використання в методиці викладання культурологічних дисциплін.

66. Методична робота в контексті викладання культурологічних дисциплін.

67. Активні форми та методи викладання культурологічних дисциплін.

68. Еволюція форм навчання (в контексті світової та вітчизняної дидактики).

69. Методика викладання навчального предмета як прикладна педагогічна дисципліна.

70. Принципи викладання культурологічних дисциплін.

71. Реалізація функцій навчання в системі викладання культурологічних дисциплін (або на прикладі окремої дисципліни).

72. Інноваційні освітні технології – ефективні шляхи оптимізації навчання культурології.

73. Методичні аспекти традиційного навчання.

Завдання для самостійної роботи з курсу «Методика викладання прикладної культурології»

Термінологічний словник

Академічна година – мінімальна облікова одиниця навчального часу, тривалість якої становить, як правило, 45 хвилин.

Бібліографічний опис (грец. biblion – книга і grapho - пишу) – сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову чи групу документів, що наведені за певними правилами і достатні для загальної характеристики та ідентифікації видання.

Дидактика (грец. didaktikos - повчальний) – складова педагогіки, яка розкриває закономірності засвоєння знань,умінь і навичок та формування переконань, визначає обсяг і структуру змісту освіти, удосконалює методи та організаційні форми навчання, його виховний вплив на учнів.

Дискусія (лат. discussion, від discutio – розглядаю, досліджую) – інтерактивний метод навчання, який полягає в широкому публічному обговоренні спірного питання.

Заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку модулів.

Засоби наочності – усі види спеціально створених з навчальною метою зображень предметів і явищ, що відтворюють їх у натуральному або умовно-схематичному вигляді.

Змістовий модуль – (лат. modulus - міра) – розділ (частина) навчальної дисципліни, що містить набір логічно пов’язаних між собою тем навчальної дисципліни, теоретичних положень, висвітлених під час лекцій, передбачає отримання навичок на практичних (семінарських, лабораторних) заняттях, виконання тестових, самостійних та індивідуальних завдань студентами.

Інтерактивні (лат. inter… - між і aktivus – діяльний, енергійний) методи навчання – методи навчання, що передбачають активну співпрацю студентів у процесі розв’язання пізнавальних і практичних проблем.

Консультація (лат. consultation – звертання за порадою) надання викладачем порад студентам з питань навчальної та наукової роботи.

Контрольна робота – виконане студентом письмове завдання з питань. Передбачених навчальною програмою дисципліни.

Кредит (лат. creditum - позика) – одиниця виміру та обліку навчального часу студента, що становить 54 академічні години.

Кредит ECTS (лат. creditum - позика) – одиниця виміру та обліку навчального часу студента в Європейській кредитно-трансферній системі, що становить 36 академічних годин.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Курсова робота – науково-дослідна робота студента, виконана з визначеної навчальним планом дисципліни на певному курсі.

Лекція (лат. lectio - читання) – навчальне заняття, яке полягає в усному викладі лектором теми, що вивчається.

Методика (грец. methodike, від metodos – спосіб пізнання) – складова педагогіки, яка вивчає і визначає правила і методи викладання навчального предмета.

Методика викладання соціально-гуманітарних дисциплін – наука про цілі, зміст, методи, засоби і форми викладання соціально-гуманітарних дисциплін.

Метод навчання – спосіб діяльності викладача і студентів, за допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд студентів, розвиваються їхні здібності.

Методологічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання філософія як методологія наукового пізнання.

Модуль (лат. modulus - міра) – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), яку реалізують за допомогою відповідних форм навчального процесу.

Модульний контроль – перевірка й оцінювання знань студентів з окремого змістового модуля, що виявляється як сума балів за модуль.

Мозковий штурм – інтерактивний метод навчання, який полягає у розв’язанні конкретної проблеми через вільне висловлювання учасниками ідей та пропозицій щодо розв’язку.

Навчальна програма дисципліни – методичний документ, що визначає зміст, структуру, тематику, послідовність викладення матеріалу навчальної дисципліни.

Навчальний день – складова навчального часу студента тривалістю не більше дев’яти академічних годин.

Навчальний курс – завершений період навчання студента протягом навчального року.

Навчальний план – навчальний документ, що визначає графік навчального процесу, перелік, послідовність і час вивчення навчальни х дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

Навчальний посібник – навчальне видання, що частково або повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

Навчальний процес – система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Навчальний семестр (лат. semestris – піврічний, від sex – шість і mensis - місяць) – складова навчального часу студента, що становить половину навчального року і закінчується підсумковим семестровим контролем.

Навчальний тиждень – складова навчального часу студента тривалістю не більше 54 академічних годин.

Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни.

Навчально-наочний посібник – навчальне видання, яке містить ілюстративно-наочний матеріал, що сприяє вивченню і викладанню дисципліни, засвоєнню її змісту.

Навчально-дослідна робота – наукова робота студентів, передбачена навчальним планом.

Навчання – основний шлях отримання освіти, процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками під керівництвом викладача.

Наочність – те, що в навчальному процесі сприймається за допомогою зору.

Наукові засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставлять інші науки до методики викладання.

Науково-дослідна робота – наукова робота студентів, яка не передбачена навчальним планом і виконується ними з власної ініціативи.

Науково-педагогічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання педагогіка як наука про виховання і навчання людини.

Нормативно-правові засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – норми, що містяться у правових актах і регулюють суспільні відносини у сфері вищої освіти.

Оглядова лекція – лекція, в якій зміст теми навчальної дисципліни розкривається в узагальненому вигляді.

Освіта – процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок.

Педагогічна ціль – передбачуваний кінцевий результат навчально-виховного процесу.

Педагогічні засоби – джерела інформації та предмети (знаряддя), що безпосередньо використовуються у проведенні навчальних занять.

Педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю.

Підручник – навчальне видання, що містить систематизоване викладення змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі дисципліни та офіційно затверджене як такий вид видання.

Підсумковий контроль – перевірка й оцінювання засвоєння студентом знань, умінь і навичок, що здійснюється наприкінці навчальних семестрів або на завершальному етапі навчання.

Поточний контроль – перевірка й оцінка засвоєння студентом знань, умінь і навичок, що здійснюється протягом навчальних семестрів.

Пояснювально-ілюстративний метод викладання – метод викладання навчальної дисципліни, за якого студентам повідомляють знання у готовому вигляді, яку вони засвоюють і, за необхідності, відтворюються.

Проблемна ситуація – інтелектуальне утруднення, яке полягає в тому, що наявних у студентів знань недостатньо для розв’язання поставленої викладачем пізнавальної проблеми.

Проблемний метод викладання – метод викладання навчальної дисципліни, який полягає у постановці і розв’язанні викладачем за участі студентів пізнавальних проблем.

Психолого-педагогічні засади методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін – вимоги, які ставить до методики викладання педагогічна психологія як галузь психології, що досліджує психологічні проблеми навчання і виховання людини.

Реферат (нім. referat, від лат. refero – доповідаю, повідомляю) – стислий виклад змісту однієї або кількох наукових праць.

Робоча навчальна програма дисципліни – методичний документ, що містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Самостійна робота студентів – навчальна діяльність студентів у вільний від обов’язкових аудиторних занять час.

Семестровий диференційований залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань.

Семестровий залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях.

Семестровий іспит – форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з певної навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Семінар – (лат. seminarium - розсадник) – навчальне заняття, яке полягає в розгорнутому обговоренні студентами під керівництвом викладача теми, що вивчається.

«Снігова куля» - інтерактивний метод навчання, який полягає у колективному пошуку спільного рішення або погляду на певний об’єкт через з’єднання окремих ідей в єдине ціле.

Тези доповіді (виступу) (грец. thesis – положення, твердження) – опубліковані до початку наукової конференції матеріали попереднього характеру, де викладено основні положення наукової доповіді (виступу).

Установча лекція – лекція, яка читається студентам заочної форми навчання за семестр до складення ними іспиту чи заліку з навчальної дисципліни.

Фактичний матеріал – педагогічний засіб викладання, який є інформацією про дійсні події і явища суспільного життя.

Форма навчання – 1) форма організації навчального процесу (денна, вечірня, заочна, дистанційна); 2) форма навчального заняття (лекція, семінар, консультація тощо).