Тема 2. Форми викладання прикладної культурології

1. Поняття про форми навчання та їх система.

2. Еволюція форм навчання.

3. Форми викладання культурологічних дисциплін у школах, ліцеях, гімназіях.

4. Форми викладання культурологічних дисциплін в коледжах, технікумах, училищах.

Тема 2. Форми викладання дисциплін прикладної культурології.

План:

1. Поняття про форми навчання та їх система.

2. Еволюція форм навчання.

3. Форми викладання дисциплін прикладної культурології у школах, ліцеях, гімназіях.

4. Форми викладання дисциплін прикладної культурології в коледжах, технікумах, училищах.

В методиці викладання будь-якої дисципліни важливо знати форми організації навчального процесу. Під ними розуміється зовнішнє вираження узгодженої діяльності педагога та учнів (студентів), що здійснюється у встановленому порядку та в певному режимі.

Система форм викладання культурологічних дисциплін класифікується за такими ознаками:

• За часом побутування – традиційні та нетрадиційні;

• В залежності від кількості учнів (студентів) на занятті: індивідуальні, мікрогрупові, групові, масові;

• В залежності від дидактичної мети: форми навчання, що передбачають вивчення нового матеріалу, узагальнення та систематизації знань, вироблення практичних вмінь та навичок, контролю і корекції знань;

• В залежності від місця протікання навчального процесу: інституційні (у закладі освіти) та домашні;

• Форми навчання, що відбуваються поза основним розкладом – позаурочні.

У середніх загальноосвітніх навчальних закладах практикуються такі форми викладання дисциплін: уроки (традиційні та нетрадиційні), шкільні лекції, семінари, екскурсії, пошуково-дослідна робота, діяльність гуртків тощо.

В коледжах, технікумах та училищах: лекції, семінари, спарені уроки різних типів, науково-дослідна робота.

Вибір форм навчання залежить від таких факторів: вікових особливостей об’єкта (суб’єкта) навчального процесу, специфіки навчального закладу, мети викладання дисципліни, кількості годин для вивчення, професійної підготовки педагога.

Основними методичними документами підготовки до занять у середніх загальноосвітніх навчальних закладах виступають: Державний Стандарт освітньої галузі «Художня культура», навчальна програма дисципліни та поурочний план (конспект уроку).

В технікумах та училищах проект навчального заняття розробляється на основі навчально-методичної карти. Вони готуються на кожне навчальне заняття і містять інформацію про тему заняття, його тип, дату проведення, мету, структуру, зміст, методи і прийоми роботи педагога та учнів (студентів), навчальне обладнання, технічні засоби.

Перелік рекомендованої літератури: 1,2,3,12,13,18.

Тема 3. Методи викладання дисциплін прикладної культурології

1. Поняття про методи навчання. Система методів.

2. Словесні методи викладання культурологічних дисциплін.

3. Дидактичні особливості наочних методів.

4. Методи активізації навчального процесу.

5. Проблемні методи викладання культурологічних дисциплін.

6. Модульний метод навчання культурології.

Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємодії педагога та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання та розвитку.

В педагогічній науці існують різні точки зору на систематизацію методів навчання. Їх можна розглянути у роботах Ю.К. Бабанського, В.М. Галузинського, Т.А. Ільїної, О.П. Рудницької, І.Я. Лернера, В.О. Онищука, С.М. Гончарова.

В практиці викладання культурологічних дисциплін у різних типах навчальних закладів України використовуються такі групи методів:

1. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності. За джерелами передачі навчального матеріалу виділяються словесні (розповідь, пояснення, бесіда, лекція); наочні (ілюстративні та демонстративні), практичні (вправи, творчі роботи, реферати) та технічні (комп’ютерні, аудіо- та відео матеріали). За логікою передачі та сприймання навчальної інформації методи бувають індуктивні та дедуктивні (від загального до конкретного і навпаки). За ступенем самостійності та творчого рівня методи поділяються на: репродуктивні, проблемно-пошукові і творчі.

2. Методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності – методи стимулювання інтересу до навчання, методи стимулювання обов’язку та відповідальності.

3. Методи контролю: перевірка виконання домашнього завдання, різні види опитування, робота з картками, письмова контрольна робота, колоквіум, розв’язування проблемних завдань тощо. Вибір методів контролю залежить від видів контролю: попередній, поточний, періодичний, підсумковий.

4. Бінарні методи навчання – подвійні, коли метод і форма зливаються в єдине ціле.

5. Методи активізації навчального процесу (нетрадиційні): проблемно-пошукові, ігрові, модульні, адаптивні, методи психокорекції, комп’ютерні.

Провідним способом викладу навчального матеріалу є використання усних методів: розповіді, опису, пояснення та лекції. Їх функції:

• Створення психологічної настроєності на вивчення нового матеріалу та мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• Розкриття змісту теми;

• Систематизація знань учнів;

• Інструктування учнів щодо виконання практичних робіт;

• Керування процесом пізнавально-творчої діяльності учнів на навчальних заняттях.

Структура усного викладу: вступ, основна частина та підсумок. Його ефективність забезпечується: чітким визначеням завдан6ь, що мають бути розв’язані під час заняття; умілою актуалізацією опорних знань учнів; підготовкою учнів до сприймання нового матеріалу; мобілізацією уваги під час викладу; активізацією пізнавальної діяльності; додержанням логіки викладу і техніки мовлення.

Наочні методи являються особливо ефективними у методиці викладання дисциплін прикладної культурології, так як володіють рядом функцій: формування конкретних уявлень про предмети і явища, зорове сприймання навчального матеріалу, розвиток творчого мислення, узагальнення знань тощо. Способи поєднання слова та наочності в навчальному процесі:

• Евристично-випереджуючий;

• Евристично-пояснювальний;

• Ілюстративно-випереджуючий;

• Ілюстративно-пояснювальний.

Методи активного навчання є досить ефективними у вивченні дисциплін прикладної культурології. Під ними розуміють сукупність способів організації навчальної діяльності, за допомогою яких підвищується рівень активності учнів на різних етапах навчального процесу та розвиваються їх творчі здібності. До них належать: ігрові, проблемні та модульні методи, методи театралізації та психокорекції, використання у навчальному процесі аудіо, відео та комп’ютерної техніки, кіно- та ілюстративних матеріалів.

Важливе місце в системі інноваційних технологій викладання дисциплін прикладної культурології належить проблемним методам. Їх суть полягає в тому, що учень включається в діяльність, що потребує творчого засвоєння знань на основі вирішення навчальної проблеми (вона закладається у проблемні питання, проблемні задачі, проблемні ситуації). Вони відрізняються від традиційних запитань і завдань наявністю у змісті протиріччя. Провідною формою питання є не «що» і «як», а «чому».

Модульний метод передбачає організацію навчального процесу блоками (модулями), що являють собою логічно завершені дидактичні частини. Вони включають вивчення навчального матеріалу та різні види оперативного контролю. Це дозволяє розширити самостійну роботу учнів, диференціювати та активізувати її, скоротити навчальний час.

Перелік рекомендованої літератури: 5,7,9,11,17,19.