3) Закон організації соціального життя на основі базових цінностей

Найвищі регулятори людської діяльності — це базові цінності, специфічно соціальні визначен­ня об'єктів навколишнього світу, які виявляють фундаментальне значення останніх для людини й суспільства. Для людини цінності є об'єктами її інтересів, а для її свідомості вони виконують роль орієнтирів у предметній і соціальній дій­сності, позначають різне ставлення людини до навколишніх предметів та соціальних явищ [11, c. 453]. Філософські дослідження природи цін­ностей називають аксіологією (від грец. ахіа — цінність), в якій проблема цінності набуває ха­рактеру розгадки фундаментальних питань сус­пільного буття і є своєрідним способом бачення світу. Аксіологія представлена теоріями цінності трьох видів: цінність як потойбічна сутність по­за простором і часом; цінність як явище свідо­мості, суб'єктивного ставлення людини до оці­нюваних нею об'єктів; цінність як вираження природних потреб людини або законів природи в цілому [11, c. 9–10]. Істина, очевидно, є у кож­ному з цих підходів і у їхній різноманітній су­купності.

У цілому можна констатувати, що схема соці­ально-історичного розвитку виглядає так:

•     на певних історичних етапах відбувається об'єктивна, незалежна від волі людей глобальна зміна базових цінностей (Істини — Краси — Добра — Справедливості), які закладені в архетипах ко­лективного несвідомого (К. Юнг) і мають свої па­ралелі в ноосфері або «світі ідей» (В. Вернадський, Платон);

•     зміна базових цінностей, яка відбувається, позначається появою відповідної релігійно-етич­ної системи (нової релігії або ідеології), що визна­чаєорієнтири соціального розвитку на цьому істо­ричному етапі, а також сутнісну характеристику історичного періоду (духовний, політичний, еко­номічний, споживчий);

•     носіями нових релігійних або ідеологічних систем виступають відповідні расово-етнічні спільноти (суперетноси, етноси, субетноси), а усе­редині них — відповідні соціальні стани (духів­ництво, аристократія, буржуазія, пролетаріат, дек­ласовані елементи), які відповідають новій базо­вій цінності і релігії, які її представляють;

•     народи й соціальні верстви, які якнайкраще відповідають новій системі цінностей, стають па­нуючими на цьому історичному етапі (т. зв. істо­ричні народи), а також визначають домінування в соціумі найадекватніших їм сфер — духовної, по­літичної, економічної (тому розрізняють релігій­но-культурні народи, народи-завойовники, наро-ди-виробники, народи-паразити);

•     домінування певних сфер організації соціаль­ного життя співвідноситься з перевагою в сус­пільстві носіїв характерних рис відповідних пси­хологічних сфер(мислителів, воїнів-адміністрато-рів, виробників, торговців, люмпенів), що відобра­жається в перевазі у цьому суспільстві відповідно­го типу соціального характеру.

12