§21.2. Правове регулювання банківської діяльності

21.2.1. Поняття банківської послуги та банківської діяльності

Ст. 47 чинної редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. іменується «Види діяльності банку». У останній редакції цієї статті термін «операція» замінено на термін «послуга», що уніфікує банківське законодавство із загальними положеннями ГК України. Згідно з цією статтею банки мають право надавати тільки три власне банківські послуги:

• залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

• відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

• розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Тільки ці послуги визнаються у Законі України «Про банки і банківську діяльність» як власне банківські, і виключно банку дозволяється надавати банківські послуги.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. При порушенні банками вимог стосовно ліцензування банківської діяльності можуть настати негативні правові наслідки у вигляді визнання відповідних правочинів недійсними. Саме така правова позиція зафіксована у рекомендаціях Президії ВГС України від 18 листопада 2003 р. № 04-5/1429, де зазначається, що договори кредитування, укладені між підприємствами та організаціями з порушенням законодавчих приписів, визнаються господарськими судами недійсними згідно з чинним законодавством. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Діючи послідовно, законодавець у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дає таке легальне визначення банківської діяльності: це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

21.2.2. Особливості правового становища банку

Згідно зі ст. 2 чинної редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Законодавець у ст. 334 ГК України визначає банк як фінансову установу, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

У приведених визначеннях законодавець підкреслює виключний характер діяльності банків, а також виділяє найважливіші напрямки цієї діяльності - залучення грошей та кредитування, забезпечення здійснення розрахунків у готівковій та безготівковій формі. Таким чином, банк є установою, в діяльності якої зосереджено операції з залучення і розміщення грошей, а також грошові розрахунки.

Суттєвим для розуміння того, що собою являє банк з точки зору законодавства України, є наступне:

- банки є суб’єктами банківської діяльності, тобто у сукупності ведуть банківські операції по залученню у вклади грошових коштів, кредитуванню та іншому розміщенню залучених грошей, відкриттю і веденню банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

- банки включаються в банківську систему України, тобто їх діяльність регулюється і контролюється НБ України у порядку виконання функцій, передбачених у ст. 7 Закону України «Про Національний банк України». Банки реєструються в Державному реєстрі банків, здійснюють банківські операції на підставі ліцензії НБ України, за правилами, встановленими НБ України, під контролем центрального банку та до банків можуть бути застосовані зі сторони НБ України заходи впливу за порушення порядку ведення операцій тощо. В той же час, згідно з Законом України «Про Національний банк України» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи не-банки виведені з-під нагляду та контролю НБ України (винятками є індивідуальне валютне ліцензування та ліцензування окремих банківських операцій);

- банки мають кореспондентські рахунки у НБ України та у інших банках, через які вони здійснюють грошові розрахунки клієнтів та власні грошові розрахунки;

- банки, здійснюючи не тільки банківські, а й інші фінансові операції, не втрачають статусу банку. Так, поряд із класичною тріадою, банки можуть здійснювати обмінні та інші операції з валютними цінностями, емісію власних цінних паперів, організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснюють операції на ринку цінних паперів від свого імені, надають гарантії та поручительства та інші зобов’язання за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі, факторинг, лізинг тощо. При цьому законодавство України обмежує перелік дозволених банкам операцій, тобто їх господарська правосуб’єктність є виключною.