Тема 21. Правове регулювання фінансової діяльності як виду господарської діяльності
§21.1. Основні правові інститути у сфері фінансового ринку
§21.2. Правове регулювання банківської діяльності
§21.3. Правове регулювання професійної діяльності на фондовому ринку
§21.4. Правове регулювання діяльності з надання інших фінансових послуг
§21.1. Основні інститути у сфері правового регулювання фінансового ринку
21.1.1. Сутність фінансів. Поняття фінансового ринку та ринку фінансових послуг
В економічній та юридичній літературі немає єдиного підходу щодо визначення фінансів. Як вважає В.М. Опарін, фінанси – це сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів, а також з обміном, розподілом та перерозподілом валового внутрішнього продукту (ВВП), а за певних умов і національного багатства1.
У науці фінансового права під фінансами більш вузько розуміють систему економічних відносин, пов’язаних із планомірним утворенням і розподілом публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необхідними2.
Французький фінансист П.М. Годме вважає, що ні в якому разі не слід забувати про фундаментальні відмінності між державними і приватними фінансами. Основна різниця між ними обумовлена тим фактом, що стан і динаміка приватних фінансів залежить від законів ринкової економіки, а для державних фінансів їх стан та динаміка визначаються рішеннями держави і діями публічної влади. Він проводить чітку межу між приватними і публічними фінансами і зазначає, що приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків, а державні фінанси слугують для публічного інтересу3.
Функціонування фінансів відбувається в межах фінансової системи, якою є сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних сфер і ланок, що відображають специфічні форми і методи здійснення фінансових відносин. До сфер фінансової системи належать міжнародні фінанси, державні фінанси, фінанси підприємств, фінанси домогосподарств і фінансовий ринок.
Фінансовий ринок в економічній теорії розуміють як інфраструктурну надбудову, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів на ринкових засадах. До ланок фінансового ринку належать грошовий ринок та ринок капіталів.
Рис. 21.1
Рис. 21.1. Структура фінансової системи
Як прийнято вважати, фінансовий ринок виник як відповідь на потребу учасників товарного виробництва на певному етапі його розвитку в обіговому та в інвестиційному капіталі, необхідному для подальшого розширення виробництва через створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій та інших елементів виробництва. Метою фінансового ринку є акумулювання і ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переходу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різноманітнішою, щодо суб’єктів і розмірів є структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.
21.1.2. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Фінансова послуга
Рух фінансових активів на сучасному фінансовому ринку зазвичай відбувається за посередництва спеціалізованого кола суб’єктів господарювання, яких прийнято іменувати фінансовими посередниками. У ст. 333 ГК України законодавець зазначає, що фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування (ст. 333 ГК України).
У цій же статті наведені визначення напрямів фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Зокрема, вказується, що:
- фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, окрім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями;
- страхування – це діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання;
- як допоміжну діяльність у сфері фінансів та страхування слід розуміти недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності).
Професійна (посередницька) фінансова діяльність, як правило, є виключним видом діяльності, що на підставі відповідної ліцензії виконується фінансовими установами (тобто професійними учасниками фінансового ринку). Таку діяльність утворюють собою багаточисельні ланцюжки фінансових послуг, які є профільними виробничими діями фінансових установ. Через фінансові послуги на фінансовому ринку забезпечується рух різноманітних за видом та обсягом фінансових ресурсів (активів). Відповідно до п. 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»4 фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Зокрема, фінансовими послугами вважаються:
- випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
- довірче управління фінансовими активами;
- діяльність з обміну валют;
- залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
- фінансовий лізинг;
- надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
- надання гарантій та поручительств;
- переказ коштів;
- послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;
- професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;
- факторинг;
- адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;
- інші операції, за критеріями, що відповідають визначенню фінансової послуги.