V. Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу
Примітка. У діагнозі треба вказати кардіохірургічні втручання та пристрої, застосовані для лікування аритмій та порушень провідності серця (із зазначенням методу і дати втручання) - катетерні (радіочастотні та інші) деструкції, імплантації водіїв ритму та кардіовертерів - дефібриляторів, проведення кардіоверсіі чи дефібриляції (вказується дата останньої) тощо.
Основні патогенетичні механізми розвитку аритмій:
Порушення функції автоматизму:
а) підсилення або зниження активності синусового вузла;
б) підвищення автоматизму ектопічного центру.
Порушення функції провідності.
Повторний вхід (re-entry) і циркуляція імпульсу.
Трігерна активність (при цьому утворення ектопічних імпульсів проходить у вигляді постдеполяризації (ранньої або пізньої).
Клінічна діагностика аритмій
Суб’єктивні ознаки (серцебиття,перебої,завмирання головокружіння, синкопе, напади МАС, гемодинамічна стенокардія) і об’єктивні дані (тахі-, брадікардія, ритмована аритмія, повна аритмія).
ЕКГ-ознаки аритмій (тахі-, брадікардія, ритмована аритмія, повна аритмія).
Диференціація надшлуночкових і шлуночкових порушень ритму – вузькі і широкі шлуночкові комплекси:
Часті суправентрикулярні екстрасистоли
Шлуночкові екстрасистоли
Пароксизмальні тахікардії (ПТ) – напади почащення серцевої діяльності правильного ритму, звично більше 140 за 1 хв, з раптовим початком і закінченням, в результаті імпульсів, які генеруються в центрах, розміщених у будь-якій ділянці серця. Ектопічне вогнище, яке викликає ПТ може бути розміщене в синусовому вузлі, передсердях, атріовентрикулярному з´єднанні або в шлуночках. Виходячи з цього виділяють наступні форми ПТ: синусову, передсердну, із АВ-з´єднання і шлуночкову. Перші три форми, нерідко об´єднують в надшлуночкову (суправентрикулярну) ПТ.
Приступ ПТ на ЕКГ нагадує довгий ряд Ех, які виходять із одного з відділів серця і реєструються через рівні проміжки з великою частотою. Умовно про приступ ПТ можна говорити у тих випадках, коли має місце групова екстрасистолія із 5-ти і більше Ех.
Непароксизмальна тахікардія (НТ) – це прискорений ектопічний ритм, імпульси для якого також генеруються в різних ділянках серця; тахікардія характеризується поступовим початком і закінченням, частота ритму при цьому не перевищує 130-140 за 1 хв. Ритм скорочень правильний. Розрізняють суправентрикулярну і шлуночкову НТ.
Суб´єктивні симптоми передсердної ПТ:
раптовий початок сильного серцебиття;
раптове припинення з відчуттям зупинки серця;
відчуття тяжкості в серця, стиснення за грудиною;
пульсація в шиї і голові;
слабість, страх, збудження;
поліурія;
головокружіння, темні круги перед очима;
задишка, кашель.
Об´єктивні симптоми ПТ:
блідість шкіри, пітливість;
прискорена серцева діяльність з частотою 160-190 за 1 хв.;
маятникоподібний ритм, ембріокардія, ритм галопу, І тон підсилений, ІІ – ослаблений;
пульс правильний, м´який, частий;
АТ знижується;
набухання шийних вен, які пульсують синхронно з пульсом;
вагусні проби не припиняють пароксизм, а частіше викликають АВ-блокаду ІІ ступеня.
Суправентрикулярна тахікардія
Клінічна картина при ПТ із АВ-з´єднання аналогічна з передсердною ПТ, хоча мають місце деякі відмінності:
відносно менша частота серцевої діяльності, частіше 140-160 за 1 хв.;
швидка поява набухання і пульсації яремних вен;
швидкий розвиток серцевої недостатності;
відсутність поліурії у зв´язку з серцевою недостатністю;
у частини хворих пароксизм ліквідується після проведення вагусних проб.
