21. Вентиляція

Вентиляцією називається організація і регуляція обміну повітря, що забезпечує підтримку необхідної чистоти повітря і завдань метеорологічних умов в виробничому приміщенні.

Вентиляція класифікується по наступним ознакам:

------ по способу переміщення повітря – природна, штучна (механічна) – додаткові можливості фільтрації і управління повітряним потоком і сумісна (природна і штучна одночасно);

------ по напрямленню потоку повітря – приточна, витяжна, приточно-витяжна;

----- по місцю дії – загальнообмінна, місцева, комбінована.

Штучна вентиляція – забезпечується вентиляторами, що забирають повітря з місць, де воно чисте, і направляють його до будь-якого робочого місця, а також видаляють його з будь-яких місць.

Приточна вентиляція забезпечує тільки подачу чистого повітря.

Витяжна вентиляція необхідна для видалення повітря з приміщення.

Загальнообмінна вентиляція – розчинення чистим повітрям, яке подається до ГДК шкідливих речовин, що виділяються. Застосовується до всього приміщення.

Місцева вентиляція – уловлювання шкідливих речовин виробництва за допомогою місцевих відсосів (витяжні зонти). Застосовується на обмеженому просторі.

Атмосферне повітря, що знаходиться в учбових закладах, кабінетах постійно забруднюється:

а) оксид вуглеводу (СО₂) – утворюється при неповному згоранні палива

б) сірководень (H2S) – порушення дихання.

в) аміак – подразнення слизистих оболонок;

г) вихлопні гази (СО₂ + ін. отрути);

д) пил (отрутний – свинцева, ртутна, миш’якова – осідаючи на шкірі викликає гостре отруєння, розчиняючись в слині перетворюється в рідку отруту; неотрутний – древесний, вапняний, вугільний–пневмоконіоз (вдихання пилу), силікоз (від кремнієвого).

Хімічні речовини по характеру впливу на організм людини діляться на:

---- загальнотоксичні, які викликають отруєння усього організму;

---- подразнювальні, які викликають подразнення дихальних шляхів і слизових оболонок;

---- сенсибілізуючі, які діють як алергени;

----канцерогенні, які викликають ракові захворювання;

-----ті, що впливають на репродуктивну функцію.

ГДК – гранично допустима концентрація шкідливої речовини, яка при щоденній взаємодії не викликає в організмі якихось відхилень.

22. Кондиціонування повітря. Кондиціонування повітря — це створення та автоматичне підтримування в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою метеорологіч­них умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для нормального проті­кання технологічного процесу. Кондиціонування повітря може бути повним та непов­ним. Повне кондиціонування повітря передбачає регулювання температури, вологості, швидкості руху повітря, а також можливість його додаткового оброблення (очищення від пилу, дезінфекції, дезодорації, озонування). При неповному кондиціонуванні регу­люється лише частина параметрів повітря.

Кондиціонування повітря здійснюється кондиціонерами, які підрозділяються на центральні та місцеві. Центральні кондиціонери призначені для обслуговування ве­ликих за розмірами приміщень. Оброблення повітря проводиться в одному центрі, що розташований поза приміщеннями, в яких здійснюється Кондиціонування і зв'язано­го з останніми каналами для подачі та рециркуляції повітря. Місцеві кондиціонери мають малу продуктивність і встановлюються безпосередньо в невеликих приміщеннях. Такі кондиціонери, зазвичай, працюють на зовнішньому повітрі за, так званою, припливною схемою.

Центральний кондиціонер складається із трьох основних частин: відділення змішування повітря, промивної камери і відділення другого підігрівання. У відділенні змішування зовнішнє повітря змішується із відповідною кількістю повітря із приміщень, а в холодний період року ще й підігрівається калорифером першого підігрівання. У промивній камері повітря очищується, зволожується та охолоджується (в теплий період) водою. У відділенні другого піді­грівання очищене повітря знову підігрівається калорифером, його відносна вологість знижується до заданої, після чого повітря за допомогою вентилятора подається по повітропроводу в приміщення.

Система кондиціонування оснащується спеціальними пристроями, які автоматично регулюють за заданими умовами необхідні параметри повітря, а отже й відповідні характеристики теплоносія та холодної води.

24, 25. Виробниче освітлення приміщень. Види виробничого освітлення. Добре освітлення робочих місць – одне з найважливіших вимог техніки безпеки. При недостатньому освітленні зорове сприйняття знижується, розвивається короткозорість, з’являються хвороби очей і збільшується небезпека нещасного випадку. При підвищеній освітленості відбувається осліплення з характерною сльозливістю, запаленням слизової оболонки очей.

Основні показники освітленості:

--- світовий потік – потужність променевої енергії

-----сила світла;

-----яскравість;

------освітленість.

Види освітлення:

Природне освітлення – створюється природними джерелами світла – сонячне світло має сприятливу біологічну дію на організм людини.

----бокове – через вікна в зовнішніх стінах 0,5-3,5%;

----верхнє – через світові ліхтарі в перекриттях;

----комбіноване – через вікна і світові ліхтарі від 2-10%.

Штучне освітлення – здійснюється через лампи накалювання і газорозрядні лампи:

---робоче – ділиться на загальне (для забезпечення освітленості всього приміщення, переміщення людей, руху транспорту …) і місцеве (у випадку недостатнього загального освітлення робочих місць, станків, в читальнях);

----охоронне – для обмеження небезпечних ділянок на рівні землі (трубопроводів, котлованів, траншей);

-----аварійне – для закінчення роботи, на випадок раптового відключення робочого освітлення, щоб не трапився вибух, пожежа;

-----евакуаційне – для забезпечення евакуації людей при аварійному відключенні робочого світла;

-----чергове – для освітлення в неробочий час.

Комбіноване освітлення – це поєднання загального і місцевого освітлення (в майстернях, цехах).

26. Джерела штучного освітлення. Освітлення робочої зони і робочих місць може бути природним і штучним. Природне освітлення:

- бічне - здійснюється через світлові прорізи у стінах;

- верхнє - через світлові ліхтарі в дахах, а також прорізи в місцях перепадів висот суміжних прольотів будинку;

- комбіноване - через прорізи для бічного і верхнього освітлення.

Штучне електричне освітлення виробничих ділянок і будинків може бути: загальним і комбінованим.

Загальне освітлення - це освітлення для створення мінімально необхідної освітленості у виробничому приміщенні.

Воно може бути як рівномірним (при симетричному розташуванні світильників), так і посиленим на окремих ділянках виробничого приміщення за рахунок локалізованого розташування світильників.

Комбіноване освітлення застосовується для створення досить високих рівнів освітленості на робочих поверхнях завдяки одночасному використанню систем загального і місцевого освітлення.

Місцеве освітлення поділяється на стаціонарне і переносне. Використання тільки місцевого освітлення за умов промислових підприємств не допускається внаслідок того, що велика різниця в освітленості робочих місць і навколишнього середовища спричинює виникнення нещасних випадків і зниження продуктивності праці.

Переносне місцеве освітлення дозволяється тільки при проведенні разових і періодичних робіт.

Штучне електричне освітлення розподіляють на:

- робоче, що забезпечує нормовану освітленість робочих місць за звичайних умов виробництва;

- аварійне, призначене для продовження виробничих процесів чи евакуації людей під час вимикання основного робочого освітлення. Воно повинно створювати освітленість не менш 5 % від нормованого робочого освітлення;

- ремонтне, призначене для огляду і ремонту у важкодоступних місцях. Для цього використовують мережі напругою 12 і 36 В;

- охоронне і чергове, для яких підключають, за звичай, частину світильників робочого чи аварійного освітлення.

Переваги люмінесцентних ламп:

а) більш велика світловіддача, ніж у ламп розжарювання;

б) спектр світлового потоку кращий, який можна поліпшити у разі потреби;

в) яскравість менша, що зменшує сліпучу дію на очі;