15. Шкідливі виробничі фактори.

Шкідливі виробн. чинники перевищують нормативи і можуть несприятливо впливати на здоров’я працівника чи його нащадків. Небезпечні (екстремальні) – їхній вплив протягом зміни (або її частини) загрожує життю і створює високий ризик виникнення важких форм гострих проф. уражень.

НШВЧ (небезпечні та шкідливі виробничі чинники) за своїм походженням та природою поділяються на такі групи:

Фізичні НШВЧ — рухомі машини та механізми; загазованість повітря робочої зони; підвищений рівень шуму й вібрації, ультразвуку; іонізуюче випромінювання; нестача, відсутність природного світла, недостатнє освітлення робочої зони і т д.

Хімічні НШВЧ — хімічні речовини, які за характером дії поділяються на: загальнотоксичні, подразнюючі, секибілізуючі (алергічні), канцерогенні, мутагенні та такі що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні НШВЧ - патогенні мікроорганізми, бактерії, гриби.

Соціальні НШВЧ — погані стосунки між членами колективу, невдоволеність роботою, погана організація праці.

Психологічні НШВЧ — фізичні, динамічні і нервово-психологічні навантаження (розумова монотонність праці, емоційні перенавантаження).

16. Мікроклімат виробничих приміщень.

Мікроклімат (метеорологічні умови) – стан повітря роб. зони у виробн. приміщенні. Визначається такими параметрами: температура (градуси), вологість (%), рухливість (м/с), теплове випромінювання (Вт/м³). Ці параметри впливають на терморегуляцію організму й визначають самопочуття.

Температура тіла постійно має становити 36-37. Тому при зміні зовнішніх умов відбувається терморегуляція за рахунок посилення чи послаблення теплоутворення. Організм змінює температуру шкіри: під одягом – 30-34, на відкритих ділянках – 20. Нормальне самопочуття – за умови, коли тепловиділення повністю сприймається довколишнім середовищем (тепловий баланс).

При температурі повітря вище 30 терморегуляція порушується. При перегріві підвищується температура, слабкість, головний біль, шум у вухах, настає тепловий удар. Після 5 год роботи при високій температурі повітря (31С) та вологості 80-90% працездатність знижується на 60%. Переохолодження так само знижує працездатність. Зниження віднос. вологості до 25% погіршує захисні ф-ції верх. дихальних шляхів.

При -25С охолоджуються відкриті ділянки тіла, знижується чутливість кінцівок. Періодичний обігрів поновлює працездатність. При -25 – ‑30 не допомагає навіть періодичних обігрів. Навіть при десятихвилинному обігріві через кожну годину при мінус 30-40 знижується температура і чутливість тіла, підвищується тиск, частішає пульс.

Вплив рухливості повітря. Переміщуючись уздовж шкіри, повітря здуває насичений парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і покращує самопочуття. Але при великій швидкості й низькі температуру настає переохолодження організму.

Нормальні мікроклімат. умови – параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливові на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму і не порушують механізмів терморегуляції. Нормування залежить від важкості робіт і пори року (це впливає на енерговитрати організму). З особливою ретельністю оптимальні параметри мають підтримуватися в приміщеннях, де виконуються нервово-емоц. роботи, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, робота з ПК, пульти управління, хім. лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро).

Допустимі мікроклімат. умови – показники мікроклімату, які при тривалому і системат. впливові на людину можуть призвести до дискомфортного тепловідчуття, спричиненого напруженням механізмів терморегуляції, яке все ж не виходить за межі фізіологічних можливосте організму. Працездатність може трохи знизитися, але це не шкодить здоров’ю. Як привило, у таких приміщеннях немає можливості встановити оптимальні умови з технічних чи економ. причин.

Заходи захисту від тепловипромінювання: а) усунення джерел тепла; б) захист від тепловипром. (теплоізоляція, екрани, що відбивають і поглинають променеве тепло); в) кондиціонування; г) полегшення тепловіддачі (вентиляційні сис. пришвидшують рух повітря); д) індив. захист (термоізолюючий одяг, апарати для органів дихання, спец. рукавиці, каски).

17. Шум і вібрація. Звук — це розповсюдження хвилі в пружному середовищі. Він характеризується частотою звукових коливань, амплітудою та часовими змінами коливань. Звуковий спектр поділяється на інфразвук, частота коливань звукової хвилі якого знаходиться в межах від 0до 20Гц — людина цих звуків не чує. Частота від 20 до 20 000 Гц — звуковий діапазон, який людина чує. Частота від 20 000 Гц до 10⁹ Гц — ультразвук, від 10⁹ і вище — гіперзвук — людське вухо їх не сприймає.

Шум — це коливання звукової хвилі у звук. діапазоні, яка характеризується непостійними в часі частотою і амплітудою і не несе корисної інформації людині.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на такий, що заважає (перешкоджає мовному зв’язку), подразнюючий (що викликає нервове напруження і внаслідок цього - зниження працездатності, загальну перевтому), шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період).

Під час звукових коливань у повітрі утворюється зони зниженого та підвищеного тиску, які визначають звуковий тиск.

При розповсюдженні звукової хвилі в просторі відбувається перенос енергії, кількість якої визначається інтенсивністю звуку. Середній потік енергії в будь-якій точці середовища за одиницю часу, віднесений до одиниці площі поверхні, нормального до напрямку розповсюдження хвилі, зветься інтенсивність звуку в даній точці.

Існують верхня і нижня межа чутливості. Найменша інтенсивність Iо і звуковий тиск Р_о, які сприймає вухо людини, зветься порогом чутливості, або умовним нулем чутливості. При частоті 1000 Гц (на цій частоті вуохо має найбільшу чутливість) поріг чутливості складає р_о =2*10^-5 Н/м² (Н/м²=1Па(Паскаль))

Больовий поріг — це максимальний звуковий тиск, котрий сприймає вухо як звук. Тиск понад больовий поріг може викликати пошкодження органу слуху. При частоті 1000Гц за больовий поріг прийнято звуковий тиск Р=20Н/м². Відношення звукових тисків при больовому поррозі та порозі чутливості складає 10⁶. Цей діапазон звукового тиску, що сприймається вухом.

Інтенсивний шум, особливо за високих частот—4000 Гр і більше, що переходить в більш низькі частоти і визначають здатність до сприйняття мови , при щоденному впливі призводить до виникнення професійного захворювання—туговухості, симптом якого є повільне втрачання слуху на обидва вуха.

Вібрація — це механічні коливання, що призводять до розладу життєвих функцій людини, шкідливо впливають на роботу обладнання та руйнують будівельні конструкції.

За способом передач на тіло людини вібрація поділяється на загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, та локальну, котра передається через руки людини. Стійкі шкідливі фізичні зміни називають вібраційною хворобою. Симптоми вібраційної хвороби: головний біль, заніміння пальців рук, біль в кистях та передпліччі, судоми, підвищується чутливість до охолодження, з’являється безсоння. При вібрації виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судиннної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.

Загальна вібрація поділяється на:

• Транспортну, яка передається людині, яка знаходиться на транспорті, що рухається;

• Транспортно-технологічну, яка передається оператору машини з обмеженим переміщенням, яке здійснюється по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень або промислових майданчиків;

• Технологічну, яка передається від стаціонарних машин на робочі місця, які не мають джерел вібрацій, через підлогу, фундаменти або робочі площадки,де працює оператор.