Охорона праці в галузі

Поняття, мета й задачі охорони праці.

Державна політика і гарантії прав громадян по охороні праці

Зміст законодавчих і нормативно-правових актів про охорону праці

Основні положення єдиного законодавства про охорону праці

Міжнародне право про охорону праці

Сутність, зміст і структура державного керування охороною праці

Керування охороною праці на підприємствах в установах і організаціях

Організація охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях

Планування і фінансування робіт з охорони праці

Організація навчання працівників охорони праці на підприємствах. Навчання з питань ОП

Нагляд і контроль стану охорони праці

Оцінка стану ОП

Визначення соціальної ефективності працеохорон-них заходів

Фактори, що визначають умови праці.

Шкідливі виробничі фактори.

Мікроклімат виробничих приміщень.

Шум і вібрація.

Шкідливі випромінювання

Загальні заходи створення належних умов праці у виробничих приміщеннях

Опалення.

Вентиляція

Кондиціонування повітря.

Виробниче освітлення приміщень. Види виробничого освітлення.

Джерела штучного освітлення

Основні поняття і стан виробничого травматизму.

Класифікація причин нещасних випадків на виробництві і методів вивчення стану виробничого травматизму.

Аварія

Розслідування нещасних випадків і аварій

. Профілактика нещасних випадків на виробництві

Засоби колективного захисту працівників від впливу небезпечних виробничих факторів.

Безпечність виробничого процесу

Безпечність виробничого устаткування

Дія електричного струму на організм людини

Фактори, що визначають важкість результату впливу електричного струму на людину

Засоби захисту людей від ураження електричним струмом

Електрозахисні засоби

Основні вимоги техніки безпеки до електроустановок та їхнього обслуговування

Перша долікарська допомога ураженому електричним струмом

Горіння, пожежні властивості матеріалі і речовин

Пожежна небезпека.

Задачі пожежної профілактики

Будівельні пожежно-профілактичні заходи

Вимоги пожежної безпеки до електричних … установок

Організаційно-технічні заходи забезпеченя пожежної безпеки

Вогнегасні речовини

Протипожежне водопостачання

Пожежний зв'язок і сигналізація

Первинні засоби пожежегасіння

Контроль за охороною праці на підприємстві

Навчання з питань ОП

Особливості складання посадової інструкції спеціаліста (за галузевим спрямуванням)

Надання першої долікарської допомоги. Домомога при інших видах травм і нещасних випадків

Безпека праці під час роботи з комп’ютерними та мультимедійними засобами навчання

Професійні захворювання та отруєння

Розслідування нещасних випадків

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Розробка інструкції з охорони праці для педагогічної професії

Принципи держ. політики в галузі ОП.

Типи інструктажів з ОП.

1. Поняття, мета й задачі охорони праці. Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці зумовлює потребу належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

Основи охорони праці – це комплексна дисципліна,яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія виробництва).

Дуже тісно пов'язана з:

-- БЖД – вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, наслідків впливу на людину та засоби захисту здоров'я.

-- Науковою організацією праці – розробка побудови трудового процесу, при якому забезпечується висока продуктивність праці.

-- Ергономікою – наука, що досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині необхідні зручності, зберігають здоров'я.

-- Інженерною психологією – взаємодія людини з новою технікою.

-- Технічною естетикою – встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, цехів.

Мета: надати майбутнім фахівцям знань основ охорони праці, реалізації яких на практиці сприятиме покрашенню умов праці, підвищенню її ефективності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.

Задача: науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій –> вміти розробляти заходи щодо усунення несприятливих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

2. Державна політика і гарантії прав громадян по охороні праці. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: -- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; -- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; -- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; -- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; -- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; -- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; --- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; --- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

---забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; ---використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

3. Зміст законодавчих і нормативно-правових актів про охорону праці. Правові норми з охорони праці охоплюють:

-- загальні положення і вимоги, що регламентують умови праці на підприємствах, установах, організаціях;

-- спеціальні пільгові норми з охорони праці деяких угруповань робітників і службовців, жінок, підлітків, працюючих інвалідів;

-- організацію охорони праці на підприємствах, правила з техніки безпеки та виробничої санітарії;

-- норми, за якими встановлюють нагляд за дотриманням законодавства з охорони праці та відповідальність за його порушення.

4. Основні положення єдиного законодавства про охорону праці. Законодавство України про охорону праці складається із: Закону "Про охорону праці", "Кодексу законів про працю України", Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закону України "Про пожежну безпеку", "Норм радіаційної безпеки України" та інших нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини між різними суб'єктами права у сфері охорони праці.

Закон України "Про охорону праці" визначає положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У "Кодексі законів про працю України" визначається правове регулювання охорони праці у главах "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю", "Праця молоді", "Праця жінок", "Охорона праці".

----Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні.

---Закон України "Про пожежну безпеку", визначає економічні, загальні правові та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, встановлює відносини юридичних і фізичних осіб, державних органів з пожежної безпеки незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Закон встановлює обов'язки установ, організацій, підприємств і громадян щодо забезпечення пожежної безпеки, а також обов'язки й права державного пожежного нагляду.

----"Норми радіаційної безпеки України" встановлюють два принципово відмінні підходи до забезпечення протирадіаційного захисту - перший передбачається для усіх видів практичної діяльності за умов нормальної експлуатації індустріальних та медичних джерел випромінювання, другий - при втручанні, що пов'язано з опромінюванням населення за умов аварійного опромінення.

5. Міжнародне право про охорону праці. Соц. Партнерство в ЄС Загальноєвропейськими сторонами ринку праці є: Європейська асоціація профспілок, що представляє працівників і Європейська асоціація роботодавців, що представляє робітників + комісія з безпеки і гігієни праці та консультативний комітет з безпеки, гігієни й охорони здоров’я.

Соц. відповідальність – це відповідальність організацій за вплив рішень і діяльності на суспільство і довкілля через прозору та етичну поведінку, яка сприяє стійкому розвитку добробуту суспільства, враховує очікування зацікавлених сторін, відповідає діючому законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки та реалізується на практиці.

Компанії мають можливість добровільно впроваджувати міжнар стандарти.

Вимоги соц. відповідальності:

1 Не вик. і не підтримувати вик. дитячої, примус. праці.

2 Забез-ти безпечні і здорові умови п. для працівників.

3 Не застосовувати та не підтримув дискримінацію при найманні на роботу.

4 Поважати право персоналу утворювати проф. спілки.

5 Не використовувати і не підтримувати тілесні покарання, насильство у будь-якій формі.

6 Гарантувати виплату з/п за виконану роботу, яка відп встанов стандартам.

Стандарт «Добровільна настанова соц. відповідальності»: 1 Управління. 2 Захист прав людини. 3 Трудові відносини. 4 Безпека праці. 5 Захист довкілля. 6 Добросовісне ділове партнерство. 7 Права споживачів. 8 Соц.-ек. розиток суспільства.

Законодавча основа ЄС з питань ОП. Статут про соц. Права:

1 Вільне переміщення роб. сили.

2 Трудові відносини та оплата праці.

3 Поліпшення умов праці.

4 Соц. забезпечення.

5 Право на проф. об’єднання та ведення переговорів по колективних договорах.

6 Проф. навчання.

7 Рівноправність чол. і жін.

8 Право прац. на інформацію, ведення переговорів і участь у прийнятті рішень з питань умов праці.

9 Охорона праці.

10 Захист дітей і підлітків у трудовому житті.

11 Старі люди.

12 Інваліди.

+ продовження заходів щодо заохочення удосконалення у сфері безпеки і захисту здоров’я працівників. Містить загальні принципи: запобігання проф. ризику, безпеки і здоров’я, виникнення ризиків і нещасних вип, інформації та навчання працівників.

Директива містить положення про організацію захисту та профілактичні заходи, запобігання небезпек.

Конвенції і рекомендації МОП.

У 1919 р. була заснована одна з найстарших міжурядових організацій—Міжнародна організація праці (МОП). За станом на 1997 р. членами МОП є 176 держав, у тому числі Україна, що ввійшла в цю організацію в 1964 р.

Конвенція МОП—міжнародні зобов’язання які розроблені і прийняті МОП. Країна яка ратифікувала конвенцію МОП приймає на себе зобов’язання про застосування положення цієї конвенції.

Рекомендації МОП—міжнародний документ який розроблений і прийнятий МОП і розширює зміст тієї чи іншої конвенції.

До основних напрямків діяльності МОП належить: участь у міжнародному правовому регулюванні праці шляхом розробки і схвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників; розробка і здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на рішення важливих соціальн трудових-проблем МОП в удосконаленні національно трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці й іншого шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт, видавничої діяльності.

До тепер Україна ратифікувала більш ніж 50 конвенцій МОП, серед яких—найважливіші нормативні акти,що стосуються основних прав людини:

• «Конвенція по безпеку і гігієну праці у виробничому середовищі»,1981 р.

• «Конвенція про запобігання великих промислових аварій», 1993 р.

• «Конвенція про максимальний вантаж, припустимий для перевезення одним працівником», 1970 р.

• «Конвенція про захист працівників від професійного ризику, викликаного забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях», 1990 р.

• «Конвенція про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів», 1983

• «Конвенція про нічну працю», 1990 р. та інші.

Законом України «Про охорону праці» передбачена пріоритетність міжнародного законодавства в цій сфері над національним.

Процес удосконалення методів і форм керування й організації роботи привів до висування концепції «виробничої демократії», у рамках якої визначена можливість залучення працівників до процесу керування, прийняття рішень, представлену адміністрації.

Узагальнюючи новітні технології в території керування за кордоном можна виділити наступні форми демократизації керування.

За критерієм рівня участі працівників у керуванні: виробнича демократія, що обмежується рамками підприємства; економічна демократія, що охоплює галузь, економічного регіону чи країни в цілому.

За формою участі розрізняють пряму і непряму демократію керування. Пряме керування здійснюється на основі принципу «одна людина--1 голос»,а не пряме—через обраних представників.

За критерієм ступеня участі працівників у керуванні виробництвом виділяють співучасть, співуправління, робочий контроль і самоврядування.

Глобальний договір ООН-- це ініціатива ООН спрямована на виявлення і поширення передового досвіду в сфері розробки і реалізації соц. відповідальності компанії.

Договір заснований на принципах:

1 Ділові кола повинні підтримати впроваджувати підхід що передбачає міжнародний захист прав людини в їхніх сферах впливу.

2 Ділові кола не повинні бути причасні до порушення прав людини.

3 Ділові кола повинні підтримувати свободу асоціацій, ліквідацію обов’зкової праці, ліквідацію дискримінації при найманні на роботу, обов’язковий підхід до екологічних питань.

+ повинні запроваджувати ініціативи в підтримку посилення ек. відповідальності.

+ повинні розробити поширювати ек. безпечні технології.

+ повинні боротися з усіма проявами корупції включаючи вимагання і хабарництва.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

ВООЗ створена у 1946 р. на міжнародній конференції з охорони здоров’я у Нью-Йорку. Статут набув чинності 7 квітня 1948 р. (Цей день відзначають як всесвітній день здоров’я).

Основні напрямки її діяльності:

• Боротьба з інфекційними хворобами;

• Розробка карантинових і санітарних правил;

• Вирішення проблем соціального характеру (координує розробку нормативів якості праці виробничого середовища)

Бюро ВООЗ в Україні створене в 1994 р. і має такі цілі:

• Координація використання технології допомоги ВООЗ в Україні;

• Розвиток міжнародного співробітництва в сфері охорони здоров’я;

• Обмін необхідною інформацією;

Ознайомлення громадськості з проблемами ОЗ.

6. Сутність, зміст і структура державного керування охороною праці. Згідно з Законом України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

--Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

--Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

-- органи державного пожежного нагляду управління пожежної

охорони;

-- Міністерства внутрішніх справ України;

--- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

---Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і рад народних депутатів та діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці, державні інспектори мають право: безперешкодно у будь-який час відвідувати підпорядковані і підприємства для перевірки дотримання законодавства з охорони праці, вимагати від власника необхідних пояснень, матеріали та Інформацію з даних питань;

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власником положень. Інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань. Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи. Власник має безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно Із законодавством.

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства про охорону Праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених 1 Професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників профспілкових організацій винні притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної платні підприємства, організації, установи. Штрафи накладаються керівниками Державного комітету України по нагляду за охороною праці та місцевих органів.

7. Керування охороною праці на підприємствах в установах і організаціях. Система управління охорони праці (СУОП) в організаціях — частина загальної системи управління підприємства, що сприяє запобіганню нещасним випадками і професійним захворюванням і включає в себе комплекс взаємопов’язаних заходів на виконання вимог законодавства та НПАОП з ОП.

Роботодавець забезпечує функціонування СУОП:

1 Створює відповідні служби і призначає посадових осіб.

2 Розробляє та регулює комплексні заходи для підвищення рівня ОП.

3 Впроваджує прогресивні технології, засоби механізації та автоматизації виробництва.

4 Забезпечує належне утримання будівель та споруд.

5 Організовує аудит охорони праці.

6 Забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків та проф. захворювань.

7 Розробляє і затверджує положення і інструкції, інші акти з ОП, що діють у межах підприємства.

8 Здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів.

Підготовку управлінських рішень щодо функціонування СУОП забезпечують служби ОП: Держрірпромнагляд розробив рекомендації щодо побудови СУОП, які затверджені головою Держгірпромнагляду 7 лютого 2008р Для розробки і впровадження СУОП створюється кординаційна рада за участю вищих керівників, служб ОП, профспілок.

При створенні СУОП необхідно:

1 Визначити НПАОП (н-п. акти з ОП), що розповсюджується на діяльність організації.

2 Визначити небезпечні та шкідливі виробничі чинники та відповідні ризики.

3 Визначити політику у сфері ОП.

4 Визначити завдання встановити пріоритети.

5 Розробити організаційну сферу для реал. політики та досягнення її завдань.

СУОП передбачає:

1 Планування заходів з ОП.

2 Контроль викон. поточного та оперативного планів.

3 Здійснення коригувальних та попереджувальних дій.

4 Адаптація до обставин що змінуються.

Положення про СУОП та зміст його розділів:

Роботодавець розробляє та затверджує подання про СУОП, у якому мають бути використанні положення:

1 Структура СУОП.

2 Завдання СУОП.

3 Порядок взаємодії структурних підрозділів з питань ОП.

4 Періодичність і порядок внутрішніх перевірок стану ОП.

5 Відповідальність працюючих службі підрозділів та ін.

Положення про СУОП містять такі розділи:

П1 Політика у сфері ОП.

П2 Планування та фін. заходів з ОП.

П3 Обов’язки та відповідальність керівників посадових осіб.

П4 Управління документацією.

П5 Компетентність та підготовка .

П6 Моніторинг та оцінка результативності.

П7 Організація інформаційної роботи.

П8 Управління ресурсами.

П9 Аналіз та попередження загроз життю і здоров’ю працівнику.

П10 Попереджувальні та коригувальні заходи.

П11 Мотиваційне регулювання.

П12 Удосконалення СУОП.

Перевірка і коригування дій включають наступні компоненти:

• Оцінка відповідності чинному законодавству.

• Розслідування невідповідності та коригування дій.

• Внутрішній аудит.

Попереджувальні та коригувальні дії визначають вимоги до:

• Індифікації і впровадження дій для зменшення їх наслідків.

• Розслідування та впровадження заходів, що до не повторення цих дій в майбутньому.

• Аналіз цих дій.

• Аналіз з боку керівництва.

Вихідні дані аналізу СУОП повинні включати:

1 Результати внутрішньої перевірки.

2 Суть досягнення поставлених цілей.

3 Зміни щодо законодавчих і нормативних актів.

4 Рекомендації щодо поліпшення.

Планування заходів з ОП поділяється на:

• Перспективне

• Поточне

• Оперативне

Перспективне—період 3-5р.—основа комплексний план покрашення стану ОП на підприємстві. Придбання необхідних засобів індивідуального захисту та устаткування, ОП та контролю ,виявлення НШВЧ (небезпечні та шкідливі виробничі чинники) та розробка заходів по їх усуненню проведення періодичних оглядів.

Поточне—до 1р.—розробка відповідних заходів у розділі ОП колективного договору.

Оперативне—декада, квартал, місяць—усунення виявлених недоліків, які складаються за результатами розслідування НШВЧ. Виявлення, оцінка тата зменшення ризику небезпечних подій.

8. Організація охорони праці на підприємствах, в установах і організаціях. Забезпечення прав громадян на безпечні та здорові умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рів-нях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та про-фесійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкід-ливими та важкими умовами праці.

Організація пропаганди безпечних методів праці полягає в наданні населенню вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи.

В цілях пропаганди безпечних методів праці використовують різні методи:

---засоби масової інформації;

---організація на підприємствах заходів щодо покращення умов праці;

Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від доступності, швидкості та точності зорової інформації. На цьому основане широке використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів.

Червоний – „небезпека”, для позначення протипожежних засобів та абсолютної зупинки. Крім того, ним фарбують місце, обладнання, прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація.

Жовтий – „увага”, фарбують небезпечні зони устаткування, низько розташовані над проходами конструкцій, виступи на підлогах, засоби внутрішньоцехового транспорту. Іноді чергується з чорними смугами (для помітності).

Зелений – „безпека”, свідчить про безпеку, зокрема про безпеку руху.

Синій – „інформація”.

Білий – позначають межі проїздів, проходів.

Знаки безпеки призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисту, а також дозволяють чи забороняють певні дії працівників.

Реалізація заходів здійснюється шляхом:

а) урахування вимог з охорони праці на стадії проектування виробничих об'єктів, засобів виробництва та проведення попередньої експертизи (перевірки) проектної документації виробничих об'єктів, нових технологій і засобів виробництва;

б) встановлення дозвільної системи на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

в) сертифікації машин, механізмів, устаткування, технологічних процесів, транспортних засобів;

г) іншими шляхами, що забезпечують безпечність умов праці. Наприклад, забороняється застосовувати у виробництві шкідливі речовини, у разі відсутності їх регламентації та державної реєстрації.

9. Планування і фінансування робіт з охорони праці. Планування організац-тех заходів з ОП – одна з провідних ф-цій управління ОП. Планування буває: Перспективне п. (на тривалий період часу) розраховане, як прав., на 2-5р.: сюди належить комплексний план покращення умов праці і санітарно-озровчих заходів, який пов. з перспективними змінами підприємства. Реалізується через річні плани номенклатурних заходів з ОП, які вносяться до колективного довору.

Поточне п. (на рік) передбачає реалізацію заходів з ОП. Обов’язково забезпечується фінансуванням. Питання ОП може віддзеркалюватися в планах: соціального розвитку колективу, наукової організації праці, механізації важких і ручних робіт, охорони праці жінок, підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період, підвищення культури виробництва…

Оперативне п. (на квартал, місяць, декаду) складається для швидкого виправлення виявлених під час держ., відомчого і громадського контролю вад у стані ОП; для ліквідації наслідків аварії або стихій. лиха.

Фінансування робіт з ОП здійснює роботодавець. Фінансування профілакт. заходів, виконання заг-держ., галузевих, регіональних програм – за рахунок держ. та місцевого бюджетів та ін. джерел, визначених законом.

Для підприємства, що використовує найману працю, витрати на ОП – не менше 0,5% від вартості реалізованої продукції.

Для підприємств, які утримуються за рахунок бюджету, витрати на ОП передбачаються в бюджеті і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

10. Організація навчання працівників охорони праці на підприємствах. Навчання з питань ОП здійснюється згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (далі-Тип.полож.). У кожній галузі з урахуванням цього Положення міністерства розробляють відповідні документи. У сфері освіти – Положення про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України (далі-Полож.).

За цими документами, за охорону праці відповідають керівники установ, закладів, підприємств, організацій… Контролюють органи держ.нагляду за ОП, представники галузевої профспілки, органи управління освітою. В освіт. установах раз на 3р. затверджуються наказом графіки проведення навчання та перевірки знань працівників з ОП.

За Законом «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж, навч. та перевірку знань з ОП, мед.допомоги, правил повед. під час аварій. К-сть год. і тематика визначається Типовим положенням.

Керівники; відповідальні за ОП; члени комісії з перевірки знань раз на 3р проходять навч. і перевірку знань на самому підприємстві, у галузевих та ін. навч. закладах, у гол. навч-методичному центрі органу виконавчої влади, що наглядає за ОП.

Полож. регламентує місця проведення навчання для осіб, які працюють в освіт. сфері, зокрема викладачі ОП ВНЗ – у Гол. навчальному центрі Держпромгірнагляду МНС.

Учні, студ., курсанти, слухачі, вихованці… У робітничих проф. – за Типовою навч. програмою предмета «ОП». Специфічні пит. ОП для конкрет. професій вивч-ся в курсах спеціальних та заг-тех. предметів. У загальносовіт. навч. закладах під час труд. і проф. навчання – інструктажі з ОП. У школах – з БЖ.

Перевірку знань проводять комісії, створені за наказами. Форма – тестування, залік, іспит. Видача посвідчень про перевірку знань з ОП обов’язкова лише для тих, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

Спеціальне навч. і перевірка знань з ОП. На роботах з підвищеною небезп. (електро-газозварювальні, вантажно-розвантажувальні, з використанням машин і механізмів; робота з холодильними установками, криогенним устаткуванням, внутрішньовиробничими транспорт. засобами); з необхідністю проф. відбору – щороку у спец. навчальних закладах, які отримали дозвіл Держнаглядохоронпраці або його тер. органу.

Позачергове навч. і перевірка – при переведенні робітника на ін. роботу, що потребує додакт. знань. Посад. особи, зокрема фахівці з ОП у закладах, де сталося проф. отруєння, груповий або зі смерт. наслідком нещасний випадок, повинні протягом місяця пройти позачергове навч. і перевірку, якщо комісія встановила порушення ними вимог н-п. актів з ОП.

У випадку незадовільного рез. – повторне навч. і перевірка у місячний термін. Особи, що не пройшли інструктаж, навч. і перевірку знань, не допускаються до роботи.

Навч. за програмою тех. мінімуму: при роботі з устаткуванням, машинами, апаратами. Кожні два роки. При роботі з малими вантажними машинами і підйомниками – щорічно. Навч. завершується іспитом, протокол якого зберігається не менше 5р.

Інструктажі визначаються Тип. положенням, обов. для всім працівників. Керівництво і відповідальність – на роботодавцеві, керівництві підрозділів. Учні, вихованці, студенти… проходять усі, перелічені нижче і., під час труд. і проф. навчання. У навч. закладах проводять кер-ки робіт, майстри виробн. навчання, особи, призначені наказом; на виробництві – особи, призначені керівником. Типи:

Вступний і. проводить спеціаліст служби ОП в каб. ОП або спец. приміщенні з працівниками, які:

– приймаються на постійну або тимчас. роботу;

– прибули до установи на практ. чи відрядж. і беруть участь у виробн. процесі, виконують ін. роботи для цієї установи.

– Учні: до початку труд. або проф. навчання у закладі чи на виробництві; екскурсії на підприємство.

Мета – ознайомити з хар. роботи, її умовами, вимогами безпеки, застосуванням засобів захисту, засвоєння осн. положень законодавства про ОП, вимог пожеж. безпеки, правил вн. трудового розпорядку, труд. дисципліни.

Жур. реєстрації вступ. інструктажів + запис у наказі про прийняття на роботу.

Інструктажі на роб. місці проводять безпосередні керівники робіт (начальник структур. підрозділу, майстер). Первинний – до початку роботи з працівником:

– постійно чи тимчас. новоприйнятим;

– який перевівся з ін. підрозділу;

– який виконуватиме нову для нього роботу;

– відрядженим з ін. установи, який бере участь у виробн., навч-вих. процесі.

Опісля працівники стажуються протягом 2-15 змін під кер. кваліфікованих працівників. Від стажування наказом керівника можна звільнити осіб, що мають стаж роботи за фахом 3 і більше років, і ті, що переводяться в ін. цех при незмінному хар. роботи й устаткування.

– Учні: перед навч. у кожному кабінеті, майстерні (жур. реєстрації і. з ОП на роб. місці). Перед виконанням кожного навч. завдання, пов. з використ. різних механізмів, інструментів, матеріалів (запис у жур. обліку навч. [навч-виробн] занять на сторінці про тему уроку/заняття. Вихованці не розписуються).

Студенти, що прибули на практику

Повторний і. проводиться з усіма працівниками за пит. первинного на роботах з підвищ. небезпекою кожні 3 міс., на ін. – кожні 6 міс.

Позаплановий і. проводиться на роб. місці або в каб. ОП

– при введені нових або переглянутих н-п актів з ОП, змінах або доповненнях;

– при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації обладнання, вихідної сировини, матеріалів та ін. чинників, що впливають на стан ОП;

– при порушенні вимог н-п. актів з ОП, що призвело або могло призвести до травм, аварій, пожеж…;

– при перерві в роботі більше 60 календ. днів (на роботах з відвищ. небезп. – 30 к. д.);

– на вимогу посадової особи органу держ. нагляду за ОП.

Про проведення первинного, повторного і позапланово інструктажів робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, що є у кожному структур. підрозділі підприємства. Від цих інструктажів можуть бути звільнені особи, що не працюють з устаткуванням, інструментами, сировиною, матеріалами (перелік професій і посад затверджується керівником після узгодження з інспектором з ОП).

Цільовий і.:

– у разі ліквідації аварії або стихійного лиха;

– при проведенні робіт, на які оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядж.;

– при виконанні разових, не пов. з безпос. обов’язками робіт.

– екскурсія на підприємство;

– перед масовими, спорт. заходами, походами з учнями, студ., вихованцями.

Запис – у наряді-допуску чи аналогіч. документі.

Особа, яка проводила інструктаж, опитує або перевіряє навички. При незадовільному рез. протягом 10 днів проводиться додатк. інструктаж і перевірка знань.

Сторінки жур. реєстрації інструктажів мають бути пронумеровані, прошнуровані й скріплені печаткою.

11. Нагляд і контроль стану охорони праці. Види контролю: І. Державний нагляд здійснюють: 1) Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори; 2) Держнаглядохоронпраці; 3) Органи держ. пожежного нагляду управління пожежної охорони МНС України; 4) Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗУ. Органи держ. нагляду не залежать від держ. адміністрацій і діють відповідно до положень КМУ. Держ. інспектори або контролери мають право:

– будь-коли відвідувати підприємства, перевіряти стан ОП, знайомитися з документацією та отримувати пояснення роботодавця;

– видавати особам, відповідальним за ОП, обов. до виконня розпорядження про виявлені порушення і ваді та про терміни їхнього усунення;

– зупиняти роботу об’єкта, де виявлено небезпечні для життя і здоров’я порушення норм ОП;

– притягати до адмін. відповідальності осіб, винних у порушенні законодавчих та нормат. актів про ОП;

– позиватися до прокуратури для притягнення до кримінал. відповідальності винних у порушенні вимог ОП, що призвели до матеріальних збитків і завдали шкоди працівникам;

– надсилати відповідальним особам подання про невідповідність окремих осіб займаній професії або накладати на них стягнення за порушення вимог ОП.

ІІ. Відомчий контроль: здійснють міністерства, Державні комітети, об’єднання підприємств та посад. особи держадміністрацій, що відповідають за ОП в регіоні. Можуть скористатися своєю адмін. владою при виявленні порушень законодавства, правил та норм з ОП.

ІІІ. Регіональний контроль здійснюють місцеві держ. адміністрації та Ради нар. депутатів через своїх посад. осіб, що відповідають за ОП у певному регіоні.

ІV. Громадський контроль: 1) труд. колективи через обраних уповноважених осіб; 2) профспілки через свої виборні органи і представників (контролерів). Громадські уповноважені (контролери) мають пройти навчання з пит. ОП і труд. законодавства, на час якого вони звільняються від безпосередніх труд. обов’язків зі зереж. середньої з/п.

V. Триступеневий адмін.-громадський контроль на виробництві:

1) Протягом роб. дня/зміни майстер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер, громадський інспектор контролює хоча б 1 роб. місце. Порушення усуваються, а ті, які не можна усунути силами контролюючого, занотовують у жур. 1-го ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву підприємства.

2) Контроль структурних підрозділів не рідше одного разу на тиждень здійснюють начальники підрозділів. Вади або порушення ліквідовуються або записуються в жур. 2 ступеню контролю і доповідаються вищому керівництву.

3) Щомісячний контроль кожного роб. місця всього підприємства, який здійснює керівництво підприємства (роботодавець, гол. інженер, заст. головного інженера з ОП) і відділ ОП підприємства. Залучаються громадськ. інспектори. Контролюючі знайомляться із записами жур. 1, 2 ступенів контролю, ухвалюють рішення щодо усунення вад і порушень. Порушення, які неможливо усунути оперативно, заносять до журналу 3 ступеню контролю. Їх обговорюють на тех. радах підприємства, де розробляються заходи щодо їх усунення, що передбачують оперативні дії, або внесення до поточних чи довгострокових (перспективних) планів розвитку та реконструкції підприємства, або запис до колективного договору.

Ефективність контролю залежить від кваліфікації та професіоналізму контролерів і метрологічного забезпечення.

12. Оцінка стану ОП на підприємстві базується на аналізі даних атестації роб. місць, паспортизації санітар-тех. стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, на динаміці показників виробнич. травматизму та проф. захворювань.

У цеху, дільниці - узагальнений коефіцієнт рівня охорони праці: К^ц_сп=(Кд+Кб+Квпр)/3. Кд – коефіцієнт рівня дотримання правил ОП (к-сть працівників, що дотримуються правил ОП, поділити на загальну к-сть працівників). Встановлюється на основі обстеження кожного роб. місця, аналізу записів у журналі триступеневого контролю ОП. Порушенням вважається: робота без інструктажу, його прострочення; без засобів захисту; на обладнанні, що не пройшло тех. огляду або прострочене; невідповідність прийомів праці вимогам інструкцій з тех. безпеки…

Кб – коефіцієнт тех. безпеки обладнання (к-сть одиниць обладнання, що відповідає вимогах тех. безпеки і санітарним вимогам, поділити на заг. кількість обладнання). Порушенням вважається відсутність/ зіпсованість систем блокування, огородження, сигналізації, засобів електрозахисту, засобів автоматичного або ручн. управління, зміни в конструкції, не передбачені тех. документацією.

Квпр – к. виконання планованих робіт з ОП (к-ість виконаних запланованих робіт поділити на загальну к-сть запланованих робіт). Враховуються роботи, передбачені угодою з ОП, приписи органів держ. нагляду, вищих керівних органів і відділів ОП…

Коефіцієнт ОП всього підприємства – середнє арифметичне суми коефіцієнтів рівня ПО кожного цеху/ підрозділу.

13. Визначення соціальної ефективності працеохорон-них заходів. Оцінка ефективності запланованих і здійснених заходів з ОП передбачає залучення соц., економ., інженер. (тех.) показників. Найактуальнішою є соц. ефективність заходів з ОП, яка визначається такими показниками:

1. Відсоток скорочення числа роб. місць, що не відповідають вимогам безпеки = (Кількість місць, що не відповідали вимогам до реалізації заходів – к. місць, що не відповідають вимогами після реалізації заходу) : загальна кількість роб. місць * 100.

2. Відсоток скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним вимогам = (чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним вимогам, до заходу - чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним вимогам, після заходу з ОП) : середня чисельність працівників за рік * 100.

3. Відсоток збільшення числа машин і механізмів, приведених у відповідність до вимог = (к-ість машин, що не відповідають вимогах, до заходу - к-ість машин, що не відповідають вимогах, після заходу) : заг. к-ість машин * 100.

4. Відсоток збільшення кількості виробничих приміщень, приведених у відповідність до вимог = (к-сть приміщень, що не відповідають вимогам, до заходу - к-сть приміщень, що не відповідають вимогам, після заходу) : заг. к-сть приміщень * 100.

5. Зменшення коефіцієнта частоти виробничого травматизму = (число випадків виробничого травматизму до вжиття заходів - число випадків виробничого травматизму після вжиття заходів) : сер. к-сть працівників * 100.

6. Зменшення коефіцієнта важкості травматизму = (кількість днів непрацездатності через травми до реалізації заходів : число випадків виробничого травматизму до вжиття заходів) – (кількість днів непрацездатності через травми після реалізації заходів : число випадків виробничого травматизму після вжиття заходів).

7. Зменшення коефіцієнта частоти проф. захворюваності через незадовільні умови праці = (кількість проф. захворювань до реалізації заходів - кількість проф. захворювань після реалізації заходів) : к-сть працівників * 100.

8. Зменшення коефіцієнта важкості захворювань = (к-сть днів тимчас. непрацездатності до заходів : к-сть захворювань до заходів) - (к-сть днів тимчас. непрацездатності після заходів : к-сть захворювань після заходів).

9. Відсоток зниження к-сті випадків виходу на інвалідність унаслідок травматизму чи проф. захворюваності = (к-сть працівників, що стали інвалідами, до реалізації заходів - к-сть працівників, що стали інвалідами, після реалізації заходів) : заг. к-сть працівників * 100.

10. Відсоток скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці = (к-сть працівників, що звільнилися через незадовільні умови праці, до реалізації заходів - к-сть працівників, що звільнилися через незадовільні умови праці, після реалізації заходів) : к-сть працівників * 100.

11. Відсоток зниження чисельності працівників, що працюють на важких і небезп. роботах = (чисельність працівників, що працюють на важких і небезп. робота, до реалізації заходів - чисельність працівників, що працюють на важких і небезп. робота, після реалізації заходів) : заг. к-сть працівників * 100.