Основні характеристики ментальності професійних психологів і педагогів

Психологи	Педагоги
1. Часова перспектива
Мотивація зорієнтована на теперішній час і найближче майбутнє	Стосується періодів близького і віддаленого майбутнього
2. Зміст мотивації
Виражена пізнавальна мотива­ція та мотивація, пов'язана із власною особистістю, зокрема Я-концепцією, високий рівень потреб; очікують допомоги від інших, сподіваються на успіх	Виражена орієнтація на спіл­кування, роботу за спеціальні­стю, самореалізацію у профе­сійній сфері, на певний рівень досягнень; альтруїстична мо­тивація; від інших очікують любові, поваги, визнання
3. Ціннісні орієнтації (термінальні цінності-цілі)
Щасливе сімейне життя, щастя інших	Свобода, пізнання
4. Настанови щодо дитини. Рівень контролю
Широта поглядів, ефективність у справах, високі запити. незалежність, раціоналізм. Мінімальний контроль, перевага ліберального стилю спілкування з дитиною	Вихованість, акуратність, не­примиренність до недоліків у собі та в інших. Високий рівень контролю, схильність до авторитаризму щодо дитини
5. Уявлення про учня
Висока когнітивна складність приймання, безоцінність	Низька когнітивна складність сприймання, оцінність

педагогічним колективом, кожним вчителем докорів, повчального тону на їх адресу, а зосереджуватися на кон­структивній спільній роботі щодо надання допомоги кон­кретному школяреві.

У співпраці вчителя і шкільного практичного психоло­га успішно розв'язуються завдання, які стосуються пси­хічного та особистісного розвитку дитини на різних етапах шкільного життя, особливо перехідних, а також проблеми обдарованих, неуспішних, недисциплінованих дітей тощо.

Одна з форм взаємодії шкільного практичного психоло­га і вчителя здійснюється шляхом підготовки і проведення педагогічного консиліуму — колективного методу вивчення учнів з метою їх всебічного дослідження та вибору аде­кватного шляху подальшої роботи з ними. Його метою є вироблення єдиної позиції всіх учасників, визначення конкретних завдань для кожного з них.

Завдання психолога в педагогічному консиліумі поля­гають у наданні допомоги вчителям щодо оцінювання пси­хічних (інтелектуальних) та особистісних якостей учня, демонстрування складності, неоднозначності проявів його поведінки, стосунків, адекватності самооцінки, мотивації, особливостей пізнавальних інтересів, емоційного настрою та ін. Особливо суттєвим для психолога с аналіз адаптації кожного класу, учня, з'ясування факторів, що сприяють адаптації чи ускладнюють її. Психолог повинен прагнути привертати увагу вчителів до психічного розвитку учня, за необхідності допомогти їм подолати неадекватні установ­ки щодо учнів, класу, пробудити сумніви в доцільності категоричних оцінок, суджень у виборі радикальних мето­дів педагогічного впливу. Довести, що учень не може бути поганим або хорошим, він такий, який є, і всі дорослі, взаємодіючи з ним, повинні його в чомусь підтримати, допомогти щось виправити.

Учитель у педагогічному консиліумі повинен повідо­мити результати своїх спостережень за реальною поведін­кою учня, а також про події, що викликають тривогу; переглянути свою категоричну оцінку класу (учня) під впливом психолога; спільно з психологом скласти план поетапної роботи з класом (учнем).

Отже, об'єктом педагогічної психології є освіта, яка охоплює процеси навчання, виховання, розвитку дітей, підлітків, юнаків і дорослих. Суб'єктами освітнього про­цесу є педагоги та учні. Одне із найважливіших її зав­дань полягає у збереженні психічного здоров'я школя­рів. Для цього у системі освіти функціонує психологічна служба.