Взаємодія педагога і психолога

Психологічна служба є необхідною складовою сучасної системи освіти, що забезпечує розвиток особистого, інте­лектуального і професійного потенціалу суспільства. Вона покликана сприяти становленню індивідуальності, її твор­чого ставлення до життя, розвитку здібностей і нахилів дітей, вивченню особливостей їх психічного розвитку, з'ясуванню психологічних причин порушень особистості та їх профілактиці.

Досягнення цього забезпечується створенням сприят­ливих психолого-педагогічних умов для психологічного комфорту, повноцінної життєдіяльності дитини, реаліза­ції можливостей розвитку її індивідуальності, творчості, духовності. Усі ці умови психолог створює разом з учите­лями і батьками учнів.

Робота практичного психолога в системі освіти здій­снюється за такими напрямами:

а) психологічна просвіта. Вона полягає у поширенні психологічних знань серед педагогів, учнів та їх батьків;

б) психопрофілактична робота. Ця робота спрямована на формування у педагогів, дітей, батьків або осіб, що їх заміня­ ють, загальної психологічної культури, бажання використа­ ти психологічні знання в роботі з дітьми, в інтересах власно­ го розвитку; створення умов для повноцінного розвитку дитини на кожному віковому етапі; своєчасне попередження порушень у психологічному та особистісному розвитку;

в) психодіагностична робота. Суть її полягає в психолого-педагогічному дослідженні дітей упродовж дошкільного і шкільного дитинства, виявленні індивідуальних осо­бливостей їх розвитку, з'ясуванні причин виявлених пору­ шень психічного, особистісного розвитку;

г) розвивальна і психокорекційна робота. її метою є активний вплив практичного психолога на психічний розвиток, становлення особистості дитини;

ґ) консультативна робота. Завданням її є надання допо­моги людині у розв'язанні її особистих проблем. Здійсню­ється консультування за такими напрямами:

• консультування адміністрації, педагогів, батьків, осіб, які їх заміняють, з проблем навчання, виховання і розвитку дітей;

• консультування дітей, батьків, осіб, що їх заміня­ють, з питань вибору освітнього закладу і програми на­вчання при вступі до школи тощо;

• консультування працівників установ інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклуван­ня батьків, з питань соціально-психологічної реабілітації;

• взаємні консультування спільно з працівниками виховних установ для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (школи-інтернати, дитячі будин­ки), педагогів шкіл, у яких вони навчаються, представни­ків шефських організацій з метою забезпечення наступно­сті в роботі з дітьми;

• індивідуальні та групові консультації дітей з про­блем навчання, розвитку, життєвого і професійного само­визначення, стосунків з дорослими та однолітками, само­виховання тощо;

• консультування адміністрації установи при скла­данні плану навчально-виховних заходів з урахуванням вікових особливостей дітей, особливостей організації життя, навчання і виховання у конкретній установі.

Ментальність професійних психологів і педагогів має суттєві відмінності (табл. 2.1)

Усі ці відмінності сприяють розумінню причин труд­нощів у спілкуванні педагогів і психологів. Багато педа­гогів не можуть відразу визнати роль психолога. їм необхідні терпіння, тактовність, доброзичливість у спіл­куванні, визнання за кожним фахівцем (вчителем, клас­ним керівником, директором школи) права на сумнів. Для цього психолог повинен позбутися у спілкуванні з

Таблиця 2.1