
- •Технологія виготовлення засобів вимірювання - технологічна термінологія. Виробничі особливості приладобудування
- •1.1 Технологічна термінологія
- •1.2 Технологічність конструкції виробу. Якість продукції приладобудування
- •1.3 Основи технології виготовлення вимірювальних приладів, особливості приладобудування
- •1.4 Типи виробництв
- •2.1 Виготовлення заготовок і деталей приладів методами лиття
- •2.1.1 Загальні вимоги до якості виливок. Загальні принципи конструювання виливок
- •2.1 3 Лиття в кокіль
- •2.1.4 Лиття під тиском
- •2.2 Виготовлення заготівель і деталей приладів методами порошкової металургії
- •Технологія виготовлення деталей за методом порошкової металургії. Основні технологічні властивості порошків:
- •2.3 Виготовлення деталей засобів вимірювання з пластмас
- •2.3.1 Переробка пластмас у вироби
- •Якість деталей з пластмас характеризується такими параметрами:
- •2.3.2 Технологічні принципи конструювання пластмасових деталей
- •3.1 Відрізання заготівель
- •3.2 Обробка зовнішніх поверхонь
- •3.2.1 Обробка на токарних верстатах Установка та закріплення деталей на токарних верстатах проводиться в дво- або трикулачкових самоцентруючих патронах.
- •3.2.2 Обробка отворів лезовим інструментом Обробка отворів різної форми (циліндричних, конічних, ступінчастих) займає в загальному об'ємі механічної обробки значне місце.
- •3.3 Нарізання різьби на деталях приладів
- •3.3.2 Нарізання різьби мітчиками
- •3.3.3 Фрезерування різьби
- •3.3.4 Накочення різьби
- •3.3.5 Шліфування різьби
- •3.3.6 Доведення різьби
- •3.3.7 Обробка деталей зубчастих зачеплень
- •3.4 Оздоблювальні види обробки поверхонь деталей приладів
- •Хімічні, електрохімічні, ультразвукові та променеві методи обробки матеріалів
- •4.1 Хімічне і електрохімічне травлення
- •Для травлення і видалення металу тільки з певних ділянок всю поверхню деталі покривають захисним кислотостійким шаром (лаку, воску), за виключенням місць, що підлягають травленню.
- •4.2 Електроерозійні методи обробки Електроерозійні методи обробки засновані на руйнуванні (ерозії) металу під дією електричного струму. До них відносяться електроіскровий та електроімпульсний методи.
- •4.2.1 Електроіскровий метод
- •4.2.2 Електроімпульсний метод
- •4.3 Обробка за допомогою ультразвукових (уз) коливань
- •4.4 Лазерна (світлопроменева) обробка
- •Електрохімічні, хімічні й лакофарбові покриття
- •5.1 Види та призначення захисних, захисно-декоративних і спеціальних покриттів. Методи їх нанесення Неорганічні покриття. Металеві і неметалеві покриття за своїм призначенням діляться на:
- •5.1.1 Способи і особливості нанесення металевих покриттів
- •5.1.2 Неметалеві неорганічні покриття
- •5.1.3 Контроль якості металевих і неметалевих неорганічних покриттів
- •5.2 Підготовка поверхонь під фарбування
- •5.2.1 Видалення старих покриттів
- •5.2.2 Підготовка поверхні під фарбування. Очищення
- •5.2.3 Нанесення спеціальних покриттів перед фарбуванням поверхні
- •5.3 Способи нанесення лакофарбових матеріалів
- •Технологія збирання вимірювальних приладів. Випробування звт. Технологічна підготовка звт
- •6.1 Особливості збирання звт
- •6.2 Випробування звт
- •6.2.1 Основні поняття про випробування виробів
- •6.2.2 Види випробувань
- •6.3 Поняття про технологічний процес
- •6.4 Технологічна підготовка виробництва звт
- •6.5 Технологічне відпрацювання конструкції
- •6.6 Вибір оптимального варіанту технологiчного процесу
- •Перелік використаних джерел
2.2 Виготовлення заготівель і деталей приладів методами порошкової металургії
Порошкова металургія - процес виготовлення деталей з металевих порошків й їх сумішей з неметалевими матеріалами без розплавлення основного компонента. Деталі можна одержувати з чистих металів, сплавів і композицій металів з неметалами, які неможливо створити прийомами звичайної металургії внаслідок їх жаростійкості або нездатності сплавлятися.
Таблиця 2.5 - Стандартні марки металевих порошків для порошкової металургії
Назва порошку |
Марка |
Вміст домішок |
Розміри частинок |
Залізний |
ПЖ-А1 ПЖ-А2 ПЖ-Б ПЖ-В |
десяті долі % домішок С, Sі, Мn, S, Р |
10 – 400 мкм |
Кобальтовий |
ПК-1 ПК-2 |
домішки Ni, Fe, Si, Cu, C
|
40 - 60 мкм
|
Вольфрамовий |
|
1% С |
50-100 мкм |
Мідний |
ПМ ПМА |
0,02 Fе, Рb, Аs, Sb
|
25 - 80 мкм |
Алюмінієвий |
ПАП-1 ПАП-2 ПАП-3 |
1,2% Fe; 0,6% (Cu+Zn) |
150 -180 мкм 100–400 мкм 50 - 150 мкм |
Механічні властивості виробів з чистих металевих порошків близькі до властивостей литих деталей. В деяких випадках вдається підібрати режими пресування та спікання, які забезпечують підвищену міцність виробів.
Технологія виготовлення деталей за методом порошкової металургії. Основні технологічні властивості порошків:
- насипна маса;
- текучість;
- стискуваність.
Насипна маса - маса одиниці об'єму вільно насипаного порошку. При постійності насипної маси забезпечується стабільність усадки спікаємого матеріалу. Насипна маса залізних порошків 2,4-3,5 г/см3; мідних - 1,5-2,4 г/см3; алюмінієвих - 0,7-0,8 г/см3.
Стискуваність - здатність порошку ущільнюватися, набувати і зберігати форму під впливом стискаючих зусиль. Для підвищення пресуємості і застосовують порошки з різною зернистістю.
Текучість - здатність порошку заповнювати форму. Зі зменшенням розмірів частинок порошку текучість погіршується.
Технологічний процес виготовлення деталей складається з приготування шихти, дозування, пресування, спікання, термообробки, калібрування, обробки різанням та нанесення гальванопокриття.
Приготування шихти. Очищені порошки (хімічним, механічним або магнітним способом) подрібнюють в кулькових машинах для вирівнювання зернистості і відпалюють в захисній або відновлюючій атмосфері з метою позбавлення від накипу. Частинки розділяють на фракції ситовим методом. При розмірі частинок <50 мкм застосовують повітряне розділення.
Порошки змішують у вібраційних або барабанних системах. При змішуванні порошків з різною насипною масою в шихту додають 1-2 % гліцерину. Для підвищення текучості суміші проводять грануляцію шихти, додаючи в неї 0,3-0,6 % пластифікатора (парафін, синтетичний каучук розчинений в бензині).
Дозування шихти. Шихту дозують по масі та об'ємі. В крупносерійному механізованому виробництві застосовують об'ємне дозування, при якому визначають насипний об'єм (в см3)
(2.4)
де - густина шихти, г/см3 ; k - коефіцієнт втрат при пресуванні та спіканні (к=1,041,05); Vдет - об'єм готової деталі, см3; Рдет - задана пористість деталі, %.
(2.5)
де Сі, - вміст компонентів суміші в долях одиниці; і - густина компонентів, г/см3.
Пресування здійснюється на гідравлічних або кривошипних пресах з пресуючим та виштовхуючим плунжерами. Тиск пресування вибирають в межах 150-15000 кгс/см2.
Пресування може бути одно - та двобічним, а також складним.
Формуючі елементи прес - форм (матриці і пуасони) виготовляють з конструкційних хромнікелевих сталей по 7-10 квалітету точності.
При конструюванні деталей, що виготовляються порошковою металургією, необхідно слідувати таким правилам:
- деталі не повинні мати зовнішньої або внутрішньої різьби;
- деталі повинні мати плавні переходи від тонких перерізів до товстих;
- радіуси заокруглень повинні бути не менше 1мм;
- висота деталі не повинна перевищувати 3d.
Спікання. Температура спікання повинна складати 0,65-0,75 температури плавлення основного компонента металокерамічної суміші. Витримка при досягненні максимальної температури спікання 40-80 хв. При збільшенні витримки густина суттєво не підвищується. Процес спікання розділяють на три етапи:
- І етап - нагрівання до 150°С - виділення вологи;
- II етап - нагрівання до температури, яка на 20-25% менше температури спікання - усунення пружних напружень та активне зчеплення частинок;
- III етап - нагрівання до температури спікання в захисному або нейтральному середовищі - відновлення оксидних плівок та заключне зчеплення частинок.
Спікання здійснюють у водневих або вакуумних пічках безперервної дії, в яких для завантаження та розвантаження касет з деталями використовують шлюзові пристрої.
При спіканні металів з різною температурою плавлення пористу заготовку з тугоплавкого металу просякають рідким металом. Деталі, виготовлені методом просякання, не мають усадки.
Режими пресування та спікання наведені в нормативній документації.
Гаряче пресування. В дрібносерійному та серійному виробництві, коли допускається мала стійкість пресформ, доцільно використовувати гаряче пресування, суміщене зі спіканням, яке відбувається в 20-50 разів швидше, ніж при-холодному пресуванні. Гаряче пресування забезпечує високу густину виробів при більш низьких температурах та тисках.
При тисках до 150 кгс/см2 та температурах до - 1500°С замість сталевих пресформ можна застосувати графітові, що виготовлені з графітових електродів або з дрібнозернистого графіту. Графітові пресформи нагрівають за допомогою індуктора, а також пропусканням через форму електричного струму.
Калібрування. Після пресування та спікання деталі мають 11-13-й квалітет точності розмірів. Калібруванням при тиску до 10000 кгс/см2 можна підвищити точність до 8-10-го квалітету. Розміри калібрувальних форм відрізняються від номінальних розмірів деталі на величину пружної післядії.
Після калібрування виробу його можна обробляти різанням та наносити гальванопокриття.
Таблиця 2.6 - Способи пресування виробів та їх характеристики
Вид пресування і схеми |
Характеристика |
Вид деталі |
|
Густина заготовок по висоті нерівномірна |
Плоскі деталі (шестерні, кулачки, контакти та ін.) |
|
Густина заготовок підвищена |
Циліндричні та призматичні втулки з гладкою поверхнею |
|
Потрібне спеціальне пресове обладнання |
Деталі з відношенням висоти до діаметра (або ширини) 1 : 3 |
|
Забезпечується рівномірна густина заготовки |
Деталі з нерівномірною товщиною стінок в напрямку пресування |