Тема 2.1. Екологічні фактори і їх дія.

Гігієна і санітарія на виробництві.

Тема 2.2. Вимоги до освітлення виробничих приміщень

План

1. Екологічні фактори і їх дія.

2. Реакції організму людини на дію факторів середовища

3. Гігієна та санітарія на виробництві

4.Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень.

5. Вимоги до освітлення виробничих приміщень.

Література:

1. М.П.Гандзюк, Є.П.Желібо,М.О. Халімовський Основи охорони праці: Підруч. Для студ. Вищих навч. Закладів. За редакцією М.П.Гандзюка.-К.: Каравела, 2003.- 408с.

2. Охорона праці: Навч.посібник/За ред..В.Кучерявого.- Львів:Оріяяна-нова,2007.-368с. стор 5 – 44.

1.Екологічні фактори і їх дія.

Як відомо, екологічний фактор - це будь-які умови середовища, здатні проявляти прямий або опосередкований вплив на живі організми в будь-який період їхнього життя.

Екологічні фактори поділяють на фізико-хімічні (абіотичні), біотичні й антропогенні, які певним чином відповідають етапам еволюційного розвитку нашої планети. Є й інші, значно ширші класифікації, згідно з якими екологічні фактори поділяють на періодичні і неперіодичні, фізичні, едафічні, кормові тощо.

Стосовно усіх живих організмів, в тому числі й людини, існує досить проста класифікація екологічних факторів:

І. Фізико-хімічні (абіотичні) фактори

• Кліматичні, або атмосферні:а) світло;б) температура;в) вологість повітря, опади;

г) снігове покриття;д) атмосферний тиск, газовий склад і рух повітря; е) атмосферна електрика.

• Ґрунтові (едафічні).

• Орографічні (геоморфологічні).

• Гідрологічні.

II. Біотичні фактори

Мікроорганізми. Рослини та рослинні угруповання. Тварини.

III. Антропогенні фактори: Прямого впливу на організми та їхні угруповання. Опосередкованого впливу шляхом зміни життєвого середовища.

Російський вчений А. Мончадський у 50-х роках минулого століття запропонував таку класифікацію екологічних факторів:

1. Стабільні фактори, які проявляються впродовж тривалого періоду (сила тяжіння, сонячна постійна, склад і властивості повітря, гідро­сфери та літосфери, рельєф тощо).

2. Змінні фактори, які він поділив на дві групи: 1) ті, що змінюються закономірно, періодично внаслідок руху сонячної системи (сонячна радіація, фотоперіодизм, температури, припливи і відпливи і т.д.); 2) ті, що змінюються без строгої періодичності - абіотичні фактори (вітер, опади тощо), біотичні, антропогенні.

Всі організми у взаємодії із середовищем мають підтримувати певну рівновагу, або гомеостаз. Це стосується і людини, яка на будь-яку акцію зовнішнього середовища відповідає реакцію свого організму. Іншими словами, потреба організму, наприклад, у тепловій енергії і її витрачання на процеси життєдіяльності, має перебувати у прямій залежності з наявністю даного ресурсу в природі та надходженням тепла іззовні або його продукування зсередини. Порушення балансу між надходженнями і витратами тепла неминуче призведе до неба­жаних наслідків. Це підтверджує практика регулювання тепла шляхом кондиціювання повітря або ж функціонуванням вентиляційних систем.

Екологічні фактори діють на організм різними шляхами - прямими і опосередкованими: сонячне проміння падає безпосередньо на тіло людини і нагріває його, але тіло людини може бути нагріте також гарячим піском, що його перед цим нагріло сонце.

Результати впливу екологічних факторів можуть значно відріз­нятися залежно від того, як (роздільно чи сукупно) вони діють. На­приклад, взимку навіть не дуже сильний мороз стає дошкульним, коли супроводжується вологим повітрям або різким вітром, оскільки ці обидва фактори сприяють підвищенню випаровування тепла із по­верхні тіла і, як наслідок, посиленому охолодженню організму.

Надзвичайно велике значення для організму має дозування еко­логічних факторів, їх кількісна характеристика. Як впливають зміни дозування факторів (наприклад температура середовища) на хід життє­вих процесів наочно ілюструє графік (рис. 2.1), де на осі абсцис поз­начені зміни дозування фактора (наприклад температури або якогось іншого), а на осі ординат - кількісний вираз відповідної реакції (на­приклад обмін речовин).

При певних для даного організму специфічних умовах він буде почувати себе найкраще, що й відобразив графік ходом кривої, яка за цих умов досягла максимуму. Якщо ж температура стане знижуватися або, навпаки, підвищуватися, то через деякий час це зумовить від­повідне падіння інтенсивності життєдіяльності аж до повного її при­пинення. Отже, наявне найсприятливіше дозування даного фактора, яке й формує зону екологічного оптимуму, або комфорту. З обох боків від цієї зони на графіку розташована зона песимуму, і, врешті, летальна зона - зона загибелі організму як від мінімальної, так і від макси­мальної дози.

Рис. 2.1. Дозування факторів і їх вплив на стан здоров’я популяції

Антропогенні фактори, тобто фактори господарського впливу лю­дини, поділяють на фізичні (тепло, світло, шуми, різного виду випро­мінювання тощо), хімічні (хімічне забруднення повітря, води, грунту), механічні (вибухи, вібрації), біологічні (навмисне чи не навмисне забруд­нення патогенними організмами).

Біотичні фак­тори, які впливають на здоров’я людей, в основному пов’язані з інфек­ційними захворюваннями і визначають санітарно-епідеміологічну си­туацію.

Інфекційні хвороби - це захворювання, які виникли серед людей, тварин чи рослин при впровадженні, розмноженні та шкідливій дії на них хворо­ботворних (патогенних) бактерій, вірусів, інших найпростіших мікро­організмів. Основними рисами інфекційної хвороби є наявність в ор­ганізмі хворого специфічного збудника, який викликає розвиток хво­роби та здатність її передаватись від людини до людини (заразність або контагіозність).

Загрозу людині несуть хімічні фактори, які спричиняє антропогенна діяльність людини: пестициди (отрутохімікати), важкі метали, міне­ральні добрива, сильнодіючі отруйні промислові речовини, дими (в тому числі й тютюновий), будівельні матеріали, побутова техніка.

Біологічні фактори проявляються у процесі втручання людини у життя організмів. Некерована інтродукція рослин і тварин у зовсім нових для них умовах не раз оберталась лихом для людини (завезення з Англії кролів в Австралію, диких африканських бджіл у Південну Америку, американської черемхи до Бельгії тощо). Катастрофою для людства може стати біологічна війна.

Та найбільшим антропогенним злом слід вважати нераціональне використання природних ресурсів і забруднення в процесі їх використання навколишнього середовища.

На рис. 2.1 зображені основні джерела забруднення біосфери, а на рис. 2.2 – 2.3 - вплив забруднювачів на здоров’я людини.

Рис 2.2. Вплив чинників і умов навколишнього середовища на здоров’я людини

2. Реакції організму людини на дію факторів середовища

Людина пристосовується до умов довкілля завдяки численним захисним і пристосувальним (адаптивним) реакціям організму, головними з яких є: внутрішня рівновага (гомеостаз), регенераційні процеси, імунітет, регуляція обміну речовин тощо.. В межах зони оптимуму (див. рис. 2.1) ці реакції забезпечують найефективніше функціонування, високу працездатність, ефективне відновлення життєвих сил. Коли ж будь-який фактор переходить у зону песимуму, ефективність окремих адаптивних систем знижується або ж взагалі втрачається, що призводить до патологічних змін. Виділяють такі найпоширеніші пато­логічні стани: отруєння (токсикози), алергії, злоякісні пухлини, спадкові хвороби, вроджені аномалії

В умовах виробництва на людину в основному діють техногенні фактори, які об’єднують у дві групи - небезпечні та шкідливі.

Захворювання, причиною яких є шкідливі виробничі фактори, на­зивають професійними.

До небезпечних виробничих факторів зокрема належать: електричний струм певної сили;

розжарене тіло; можливість падіння з висоти самого робітника або різних де­талей та предметів; обладнання, яке працює під тиском, що перевищує атмосферний тиск тощо.

Шкідливі виробничі фактори такі:несприятливі метеорологічні умови; запиленість і загазованість повітряного середовища; вплив струму, інфра - та ультразвуку, вібрації; наявність електромагнітних полів лазерного та іонізуючого ви­промінювання.

Всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяють згідно з існуючими стандартами на фізичні, хімічні, біологічні та психофізі­ологічні.

До фізичних факторів належать: електричний струм; кінетична енер­гія рухомих машин і обладнання або ж їх частин; підвищений тиск парів або газів у місткостях; невідповідна температура поверхні облад­нання; підвищена або понижена температура в робочій зоні; недопус­тимі рівні шуму та вібрації; інфра - та ультразвук; недостатнє освіт­лення; електромагнітні поля; іонізуюче випромінення; шороховатість поверхні деталей, інструментів та обладнання тощо.

Хімічні фактори - це речовини в різних станах - твердому, водному чи газоподібному, що шкідливо впливають на організм людини. За дією їх поділяють на:токсичні;

подразнюючі; канцерогенні; мутагенні.

За шляхом проникнення в організм людини їх поділяють на такі, що проникають:дихальними шляхами; шлунково-кишковим трактом; слизовими оболонками; з поверхні тіла.

Біологічні фактори - це вплив на організм людини різних мікро­організмів, а також рослин і тварин. Наприклад, отруєння людей через дихальні шляхи може бути професійним. Спостерігається воно у зби­рачів хмелю, столярів, які працюють з деякими видами деревини (бересклет), збирачів лікарських рослин (белладонна, лимонник, секу- рінега).

Психофізіологічні фактори - це фізичні й емоційні перевантаження, розумова перевтома, монотонність праці.

Чіткої межі між небезпечними і шкідливими факторами практично немає. їхніми носіями є предмети та продукти праці, засоби виробництва, енергія, природнокліматичне середовище тощо. Вони характеризуються певним потенціалом, тривалістю, зоною дії та імовірністю появи.

Простір, в межах якого діють небезпечні та шкідливі фактори, називають небезпечною зоною. Вона може бути постійною чи тимчасовою, локальною або ж розгорнутою. Локальною називають зону, розміри якої співвідносні з розмірами людини, а розгорнутою таку, що перевищує розмір людини.