12.2.3. Вапнування та застосування цеолітів.

Внесення вапна ефективне в дозах, які забезпечують нейтралізацію кислої реакції ґрунтового розчину. Дози вапна розраховують за гідролітичною кислотністю даного ґрунту. В зоні зі щільністю забруднення ґрунту до 15 Кі/км² (555 мБк/м²) вапно вноситься в одній дозі за гідролітичною кислотністю. Надлишкове внесення вапна не приводить до істотного додаткового зниження накопичення радіоцезію у врожаї і водночас може впливати на величину і якість урожаю таких культур, як льон, картопля, люпин, сераделла. Жито, яра пшениця, гречка слабо реагують на вапнування, тому підвищення дози вапна ці культури не пригнічує.

У перші роки після внесення вапна на цих полях варто розміщувати такі культури, які добре реагують на вапнування і не бояться підвищених доз вапна (кормові боби, конюшина, горох, кукурудза, озима пшениця та ін.). Внесення цеоліту на провапнованих ґрунтах додаткового ефекту щодо зниження накопичення радіоцезію в урожаї не дає. Взагалі, цеоліти належать до пасивних сорбентів, і помітного їх впливу на надходження радіонуклідів у рослини в найближчі роки після їх внесення очікувати не доводиться. У зв'язку з цим внесення цеолітів у ґрунт не може замінити вапнування. В умовах Полісся, по можливості, доцільно замість вапна використовувати доломітове борошно. Строки повторного вапнування ґрунтів установлюються з підкисленням ґрунтового розчину (за даними агрохімічних обстежень). Вапнування проводиться один раз на 4-5 років.

14.2.4. Застосування мінеральних і органічних добрив.

Вплив різних мінеральних добрив на надходження радіоцезію в рослини неоднаковий. Азотні добрива у ряді випадків можуть сприяти підвищенню накопичення радіоцезію в урожаї. Фосфорні добрива практично не впливають на накопичення радіоцезію в рослинах або незначно знижують його надходження.

Основним компонентом мінеральних добрив, який знижує накопичення радіоцезію в урожаї, є калійні добрива.

При вмісті у вихідному ґрунті обмінного Калію 1 мг/ІООг та щільності його забруднення радіоцезієм, яка дорівнює одиниці, відношення радіоцезію до Калію в ґрунті також дорівнює одиниці. Внесення в цей ґрунт Калію в дозі 60 кг/га збільшує вміст Калію в ґрунті на 2 мг/ІООг, сумарний вміст Калію стає З мг/ІООг (табл. 14.2.4), а відношення радіоцезію до Калію в ґрунті знижується в 3 рази і складає 33% від значення співвідношення цих елементів у ґрунті до внесення добрив. Отже, можна сподіватися, що рівень забруднення врожаю всіх культур знизиться в 3 рази, або на 67% від контролю.

Таблиця 14.2.4

Загальний вміст обмінного калію в грунті в залежності від початкового вмісту в ньому калію та доз калійного добрива, мг/100г

Початковий вміст К+ у ґрунті, мг/100г	Доза добрив (у перерахунку на калій), кг/га
	60	120	180	240	300	360	420	480	540	600
1	3	5	7	9	1	13	15	17	19	21
2	4	6	8	10	12	14	16	18	20	22
4	6	8	10	12	14	16	18	20	22	24
10	12	14	16	18	20	22	24	26	28	30
20	22	24	26	28	30	32	34	36	38	40

Отже, механізм впливу калійних добрив залишається та діє при будь-якій дозі Калію, який вноситься в ґрунт, але величина зниження рівнів забруднення врожаю з кожним збільшенням дози добрив зменшується.

Незважаючи на зниження ефективності калійних добрив при застосуванні їх разом з азотними і неоднакову їх ефективність на різних культурах, максимальна ефективність Калію в складі повного добрива спостерігається при дозах 300 - 360 кг д. р. /га, коли доза Калію в 2 - 3 рази перевищує дозу Азоту (Нітрогену).

Коефіцієнти переходу радіоцезію з свіжого гною значно вищі, ніж із ґрунту. Тому не варто вносити в ґрунт свіжий гній, заготовлений на забрудненій території. Такий гній необхідно складати в бурти і протягом кількох років доводити його до високоякісного перегною. Концентрація радіоцезію в остан­ньому повинна складати 50 - 70% від концентрації радіонукліду в ґрунті, в який буде вноситися перегній, при дозі 50 т/га.