8.4.2. Сівозміни на осушених землях.

Структура посівних площ і сівозміни ва осушених землях розробляються з урахуванням економічних показників господарств, типу осушених земель, способів осушення і їх окультуреності.

Осушені землі та ті, які планують осушувати, ділять на 2 великі групи: мінеральні та органогенні (торфобо­лотні). До першої групи належать в основному дерново-підзолисті ґрунти з різним гранулометричним складом (пі­щані, супіщані, суглинкові) і лучно-дернові. До другої групи, залежно від глибини залягання торфу та інтенсив­ності його мінералізації, відносять кілька різновидностей грунтів: торфо­болотні (глибина торфу — до 0,5 м), неглибокі торфовища (до 1 м), середньопотужні торфовища (1 - 2 м) і потужні торфовища (понад 2 м). Всі ці грунти характеризуються високою по­тенціальною, а після культурно-техніч­них робіт і ефективною родючістю.

На масивах осушених мінеральних грунтів з добре відрегульованим вод­ним режимом можна впроваджувати польові та кормові сівозміни з харак­терним для зони набором сільськогос­подарських культур (цукрові та кор­мові буряки, картопля, овочі, зернові та зернобобові культури, а в поліській зоні — льон-довгунець).

На торф'яних грунтах Лісостепу, на­приклад, урожайність районованих сортів зернових культур в 1,5 - 2 рази нижча, ніж на мінеральних ґрунтах (переважно чорноземного типу), тому вирощувати їх на осушених землях ці­єї зони недоцільно. Низьку врожай­ність на торфових грунтах мають і зернобобові культури (кормові боби, соя) внаслідок сильної забур'яненості. В зв'язку з цим кормові боби на Поліссі, а сою в Лісостепу доцільно вирощува­ти в сумішці з кукурудзою, що дає можливість поліпшити якість кормів і баланс азоту в ґрунті.

У системі сівозмін використовують найчастіше і глибокі торфовища. Спів­відношення між багаторічними трава­ми і однорічними культурами в них за­лежить від ступеня розкладання тор­фу. Багаторічні трави зменшують ін­тенсивність мінералізації органічної речовини порівняно з однорічними культурами. Так, у Лісостепу загальні втрати торфу внаслідок мінералізації під просапними культурами становили 14 - 15, а під багаторічними травами — 2,5 - 4 т/га.

У зв'язку з можливою посиленого мінералізацією органічної речовини у торфових ґрунтах склад культур у сі­возмінах з часом слід змінювати, частково зменшуючи площі під просапни­ми і збільшуючи їх під однорічними культурами суцільної сівби і багато­річними травами, а при сильній мінералізації орного шару торфу і проявах вітрової ерозії — займати поля багато­річними травами.

8.4.3. Ґрунтозахисні сівозміни.

Сівозміни, у яких набір сільськогос­подарських культур, їх розміщення і чергування забезпечують захист ґрунту від ерозії, називають ґрунтозахисними. Під такі сівозміни відводять переваж­но середньо- і сильнозмиті землі зі схи­лом від 3 до 14° або ті, що зазнають вітрової ерозії. Запровадження таких сівозмін забезпечує захист ґрунту від водної та вітрової ерозії, створює умо­ви для підвищення родючості еродованих і ерозійнонебезпечних земель, сприяє підвищенню врожайності сіль­ськогосподарських культур.

Ефективність ґрунтозахисних сіво­змін підвищується, якщо в них здійснюють такі заходи, як контурно-меліо­ративну організацію території, спору­дження різних водорегулюючих систем, смугове розміщення посівів, залужен­ня дуже еродованих ділянок тощо.

Основним фактором, що захищає грунт від ерозії, є рослинність. Ґрунтозахисна роль різних рослин, залежно від особливостей їх агротехніки і тривалості періоду вирощування, неодна­кова.

Ґрунтозахисна сівозміна повинна відрізнятися від інших сівозмін великою питомою масою багаторічних трав (20—50 % і більше) і зернових коло­сових культур суцільного способу сів­би. У таких сівозмінах немає чистого пару, зводяться до мінімуму або зов­сім виключаються просапні культури.

Слід мати на увазі, що ґрунтозахис­на ефективність культур зменшується із збільшенням крутизни схилів. На­приклад, на схилі до 3° вірогідність захисту грунту під багаторічними тра­вами становить 95, а під озимою пше­ницею— 82 %. При збільшенні крутиз­ни схилу до 6—9° ґрунтозахисна дія цих культур послаблюється відповідно до 94—84 і 77—68 %. Це слід врахо­вувати при розрахунку ґрунтозахисної ефективності сівозміни на схилах з різ­ною крутизною.

Щоб посилити ґрунтозахисну роль сівозмін при інтенсивних процесах водної або вітрової ерозії, необхід­но застосовувати смугове розміщення культур. При цьому поле займають не одною культурою чи паром, а кількома. Дія смугового землеробства вияв­ляється внаслідок чергування на полях агрофонів, які по-різному захищають грунт. Смуги, зайняті культурами, які добре захищають ґрунт, запобігають ерозійним процесам на полі і їх нази­вають буферними.

Розміщення культур смугами — найбільш простий і доступний спосіб за­хисту від ерозії, оскільки використову­ється меліоративна роль культурних рослин і підвищується ефективність інших агротехнічних заходів.

При розміщенні сільськогосподар­ських культур смугами треба, щоб частина кожного поля була вкрита рос­линністю або стерньовими рештками культур суцільного способу сівби, які будуть запобігати утворенню струминних і борозенно-струминних вимоїн, зменшуватимуть або припинятимуть змивання ґрунту, запобігатимуть ви­никненню лавинних ефектів під час пи­лових бур.

Ефективність розміщення сільсько­господарських культур смугами значною мірою залежить від ширини смуг, крутизни схилу, гранулометричного складу ґрунту та інших факторів. Вона має бути однаковою по всій довжині і забезпечувати ефективне використання сучасних машин і знарядь.