
- •В. М. Фурман Загальне землеробство
- •Передмова
- •1. Вступ в землеробство
- •1.1 Землеробство як галузь сільськогосподарського виробництва і як наука
- •1.2 Історія розвитку землеробства
- •1.3. Сучасний етап розвитку землеробства та задачі по його удосконаленню
- •1.4. Сільськогосподарське виробництво в сучасних умовах
- •Контрольні запитання
- •2. Фактори життя рослин та закони землеробства
- •2.1. Земні та космічні фактори життя рослин
- •2.2. Основні закони землеробства
- •2.3. Використання законів землеробства в сучасному сільському господарстві
- •2.4. Поняття про родючість ґрунту
- •2.4.1. Показники родючості та окультуреності ґрунту
- •2.5. Динаміка та відтворення родючості ґрунтів в інтенсивному землеробстві
- •2.6. Моделі родючості ґрунту
- •2.6.1. Інформаційні моделі
- •2.6.2. Моделі управління родючістю
- •2.6.3 Агроекологічні моделі родючості ґрунтів.
- •Контрольні запитання
- •3. Грунтові режими та їх регулювання
- •3.1. Водний режим ґрунту та його регулювання
- •3.1.1. Значення ґрунтової вологи для життя рослин та мікроорганізмів.
- •3.1.2. Водний режим ґрунту в різних районах України.
- •3.1.3. Регулювання водного режиму ґрунту.
- •3.2. Повітряний режим ґрунту
- •3.2.1. Склад і значення ґрунтового повітря.
- •3.2.2. Регулювання повітряного режиму ґрунту.
- •3.3. Тепловий режим ґрунту
- •3.3.1. Роль тепла в житті рослин та мікроорганізмів.
- •3.3.2. Регулювання теплового режиму ґрунту.
- •3.4. Поживний режим ґрунту
- •3.4.1. Потреба рослин у поживних речовинах та запаси їх у ґрунті.
- •3.4.2. Агротехнічні заходи регулювання поживного режиму.
- •Контрольні запитання
- •4. Бур’яни та їх класифікація
- •4.1. Поняття про бур’яни, засмічувачі і агрофітоценози
- •4.2. Біологічні особливості бур’янів
- •4.3. Морфологічні ознаки бур’янів
- •4.4. Шкода від бур’янів
- •4.5. Класифікація бур’янів
- •Контрольні запитання
- •5. Заходи боротьби з бур’янами
- •5.1. Запобіжні заходи боротьби з бур’янами
- •5.2. Агротехнічні заходи боротьби з бур’янами
- •5.3. Хімічні методи боротьби з бур’янами
- •5.4. Біологічні методи боротьби з бур’янами
- •5.5. Комплексні заходи з бур’янами
- •5.5.1. Поєднання механічних і біологічних методів.
- •5.5.2. Поєднання хімічних і механічних методів.
- •5.6. Нові заходи боротьби з бурьянами
- •Контрольні запитання
- •6. Наукові основи сівозмін
- •6.1. Поняття про плодозміну
- •6.2. Реакція культур на повторне вирощування
- •6.2.1. Хімічні причини
- •6.2.2. Фізичні причини
- •6.2.3. Біологічні причини
- •6.3. Економічне і організаційно – господарське значення сівозмін
- •Контрольні запитання
- •7. Розміщення парів і польових культур і сівозмінні
- •7.1. Пари, їх класифікація і роль у сівозміні
- •7.2. Попередники основних польових культур
- •7.2.1. Розміщення озимих культур.
- •7.2.2. Розміщення ярих зернових і круп’яних культур.
- •7.2.3. Розміщення зернобобових культур.
- •7.2.4. Розміщення багаторічних трав.
- •7.3. Проміжні культури в сівозміні
- •Контрольні запитання
- •8. Класифікація сівозмін
- •8.1. Польові, кормові та спеціальні сівозміни
- •8.2. Сучасні принципи побудови сівозмін
- •8.3. Організаційні принципи побудови сівозмін
- •8.4. Принципи побудови сівозмін на зрошуваних, осушених та еродованих землях
- •8.4.1. Сівозміни на зрошувальних землях.
- •8.4.2. Сівозміни на осушених землях.
- •8.4.3. Ґрунтозахисні сівозміни.
- •8.5. Запровадження сівозмін
- •8.6. Економічна та екологічна оцінка сівозмін
- •8.7. Значення сівозмін в інтенсифікації і біологізації землеробства
- •8.8. Сівозміна інтенсивно - екологічного землеробства
- •Контрольні запитання
- •9. Сівозміни у фермерському господарстві
- •9.1. Сівозміни у фермерських господарствах
- •9.2. Проектування, впровадження і освоєння сівозмін
- •9.2.1. Проектування і впровадження сівозмін.
- •9.2.2. Складання проекту.
- •9.2.3. Особливості організації угідь і сівозмін в умовах розвитку ерозії ґрунтів.
- •9.2.4. Особливості організації угідь і сівозмін на зрошуваних та осушених землях.
- •9.2.5. Заходи з охорони земель і навколишнього середовища.
- •9.2.6. План реалізації проекту.
- •9.2.7. Розгляд і затвердження проекту.
- •9.2.8. Перенесення проекту в натуру (впровадження сівозміни).
- •9.2.9. Освоєння сівозмін.
- •9.2.10. Документація.
- •Контрольні запитання
- •10. Наукові основи обробітку грунту
- •10.1. Завдання обробітку ґрунту
- •10.2. Технологічні операції по обробітку
- •10.3. Технологічні властивості ґрунту
- •10.4. Заходи основного обробітку ґрунту
- •10.5. Заходи поверхневого обробітку ґрунту
- •10.6. Спеціальні заходи обробітку ґрунту
- •10.7. Заходи створення глибокого орного шару в різних грунтово – кліматичних умовах
- •10.7.1. Створення глибокого орного шару на дерново-підзолистих ґрунтах.
- •10.7.2. Створення глибокого орного шару на сірих лісових ґрунтах.
- •10.7.3. Створення глибокого орного шару на чорноземах.
- •10.7.4. Створення глибокого орного шару на каштанових ґрунтах.
- •10.8. Значення глибокої оранки
- •10.9. Різноглибокий обробіток ґрунту в сівозміні
- •Контрольні запитання
- •11. Системи обробітку грунту
- •11.1. Зяблевий обробіток ґрунту
- •11.1.1. Обробіток ґрунту після культур суцільного способу сівби.
- •11.1.2. Система обробітку ґрунту під озимі культури
- •11.1.3. Передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури
- •11.2. Сівба сільськогосподарських культур
- •11.2.1. Строки сівби.
- •11.2.2. Способи сівби і садіння.
- •11.2.3. Норма висіву.
- •11.2.4. Глибина загортання насіння.
- •11.3. Система післяпосівного обробітку ґрунту
- •11.4. Особливості обробітку ґрунту в умовах зрошення
- •11.5. Освоєння заболочених і торфових земель
- •11.5.1. Підготовка осушених земель для сільськогосподарського використання.
- •11.5.2. Обробіток осушених земель.
- •11.6. Мінімалізація обробітку ґрунту
- •Контрольні запитання
- •12. Системи обробітку грунту в різних грунтово - кліматичних зонах
- •12.1. Система обробітку ґрунту на Поліссі
- •12.1.1. Обробіток грунту під ярі культури
- •12.1.2. Обробіток ґрунту під озимі культури
- •12.2. Система обробітку ґрунту в Лісостепу
- •12.2.1. Обробіток ґрунту під ярі культури
- •12.2.2. Обробіток ґрунту під озимі культури
- •12.2.3. Протиерозійний обробіток в зоні Лісостепу
- •12.2.4. Орієнтовна система обробітку грунту в Лісостепу
- •12.3. Система обробітку ґрунту в Степу
- •12.3.1. Протиерозійний обробіток ґрунту в зоні Степу
- •12.3.2. Орієнтовна система обобітку грунту в Степу
- •Контрольні запитання
- •13. Поняття про системи землеробства
- •13.1. Наукові основи систем землеробства
- •13.2. Розробка і освоєння зональних систем землеробства
- •Контрольні запитання
- •14. Спеціальні системи землеробства
- •14.1 Землекористування на забруднених територіях
- •14.2. Системи землеробства на територіях, забруднених радіонуклідами
- •14.2.1. Загальні принципи організації агропромислового виробництва в умовах радіоактивного забруднення території.
- •14.2.2. Агрохімічні заходи передбачають:
- •12.2.3. Вапнування та застосування цеолітів.
- •14.2.4. Застосування мінеральних і органічних добрив.
- •14.2.5. Розміщення культур
- •14.2.6. Обробіток ґрунту
- •14.3. Біологічні системи землеробства
- •14.3.1. Теоретичні основи біологічних систем землеробства.
- •Біологічне землеробство
- •14.3.2. Біологізація – основна перспектива сучасних систем землеробства.
- •14.4. Адаптивні ландшафтно – екологічні системи землеробства
- •15. Розвиток сучасних систем землеробства та системи землеробства майбутнього
- •15.1. Форми ведення землеробства в сучасних умовавх
- •15.2. Системи землеробства майбутнього з використанням елементів точного землеробства
- •Контрольні запитання
6.3. Економічне і організаційно – господарське значення сівозмін
При впровадженні сівозмін забезпечується рівномірне і більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів.
В умовах інтенсивного землеробства правильну сівозміну слід розглядати як провідну ланку в системі землеробства. Сівозміна поєднує розміщення культур, системи обробітку ґрунту, захисту рослин і застосування добрив, культуртехнічні і меліоративні заходи, захист ґрунту від ерозії, а вирощування різних за біологією культур забезпечує більш сприятливі фітосанітарні умови, сприяє збільшенню в ґрунті вмісту органічної речовини. Все це свідчить про те, що організаційно-господарське значення сівозміни не менше, ніж агротехнічне.
Оскільки в сівозміні вища ефективність багатьох агротехнічних заходів (внесення добрив, боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками, захисту від ерозії тощо), то стає очевидним, що роль сівозміни за умови інтенсифікації землеробства не знижується.
Контрольні запитання
Причини, що спричиняють необхідність чергування культур у сівозміні.
Ротація та ротаційна таблиця сівозміни.
Поняття про плодозміну.
Поняття про структуру посівних площ.
Що таке сівозміна?
Що являє собою схема сівозмін?
Реакція культур на повторне вирощування.
7. Розміщення парів і польових культур і сівозмінні
7.1. Пари, їх класифікація і роль у сівозміні
Паром називається поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарські культури і утримують в чистому від бур'янів стані.
Пари поділяють на чисті, кулісні, зайняті і сидеральні.
Чистий пар — це поле, яке протягом періоду парування до висівання озимої або яро'Гї культури утримується в чистому від рослин стані. За строками основного обробітку грунту розрізняють чорні та ранні чисті пари.
Чорний пар — основний обробіток ґрунту проводиться влітку або восени в рік збирання вирощуваної перед паром культури.
Ранній пар — обробіток ґрунту починається навесні в рік парування. 3 них ефективніший чорний пар. Поле під ранній пар залишають тоді, коли з певних організаційних причин його не вдається виорати восени (пізнє збирання попередника, недостатня кількість техніки тощо). Поле може залишатися під ранній пар і спеціально. Рослинні рештки на невиораному полі захищають ґрунт від вітрової ерозії, затримують сніг. Оранку на такому полі проводять навесні, коли мине загроза пилових бур.
Близький до чистого кулісний пар, на якому смугами висівають високостебельні рослини (кукурудзу, сорго, соняшник, гірчицю тощо) для затримання снігу і запобігання ерозії ґрунту.
У період парування поле очищається від бур'янів, хвороб і шкідників, у ґрунті нагромаджується і зберігається волога, збільшуються запаси доступних форм поживних речовин.
Після чистих і кулісних парів на Україні вирощують озиму пшеницю. Оскільки на таких полях протягом року сільськогосподарської продукції не мають, пари використовують лише в посушливих піденних і південно - східних районах республіки, де основною їх функцією є нагромадження вологи для наступної озими. Під чисті пари залишають найбільш забур'янені і виснажені поля (після соняшнику, суданської трави, ярих зернових тощо). У всіх районах республіки дуже поширені зайняті пари.
Зайнятий пар — це поле, яке протягом певного періоду парування займають культурою з коротким періодом вегетації. Такі культури називають парозаймальними.
У полі зайнятого пару вирощують рослини, врожай яких збирають до повного дозрівання. Це — культури суцільного способу сівби: озимі злаки (жито, пшениця) або їх сумішки з озимими бобовими (горох, вика); озимі хрестоцвіті (суріпиця, ріпак); сумішки ярих зернових і зернобобових (вика +овес, горох+овес, ячмінь+горох); бобові (горох, буркун, люпин, конюшина, еспарцет, люцерна на зелений корм чи сіно тощо); просапні культури (кукурудза на зелений корм або силос у фазі викидання волотей, її сумішки з соєю, кормовими бобами та іншими бобовими культурами). Кращою парозаймальною культурою, як правило, вважається та, яка раніше звільняє поле, особливо у посушливих умовах.
У районах достатнього зволоження на легких малородючих ґрунтах іноді застосовують сидеральні пари.
Сидеральний — це зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво (люпин, серадела, буркун білий та ін.). На таких полях збільшується запас азоту в ґрунті, поліпшуються його фізичні і фізико - хімічні властивості, не вимиваються з ґрунту азотні сполуки і зольні елементи, збільшується вміст водорозчинних фосфатів (люпин розчиняє малодоступні для рослин фосфати), посилюється дія гною і мінеральних добрив.