6.3. Економічне і організаційно – господарське значення сівозмін

При впро­вадженні сівозмін забезпечується рів­номірне і більш продуктивне викори­стання протягом року трудових ресур­сів і техніки, підвищується ефектив­ність всіх агротехнічних заходів.

В умовах інтенсивного землеробства правильну сівозміну слід розглядати як провідну ланку в системі землеробства. Сівозміна поєднує розміщення культур, системи обробітку ґрунту, за­хисту рослин і застосування добрив, культуртехнічні і меліоративні заходи, захист ґрунту від ерозії, а вирощування різних за біологією культур за­безпечує більш сприятливі фітосанітарні умови, сприяє збільшенню в ґрунті вмісту органічної речовини. Все це свідчить про те, що організаційно-господарське значення сівозміни не менше, ніж агротехнічне.

Оскільки в сівозміні вища ефектив­ність багатьох агротехнічних заходів (внесення добрив, боротьби з бур'яна­ми, хворобами і шкідниками, захисту від ерозії тощо), то стає очевидним, що роль сівозміни за умови інтенси­фікації землеробства не знижується.

Контрольні запитання

1. Причини, що спричиняють необхідність чергування культур у сівозміні.

2. Ротація та ротаційна таблиця сівозміни.

3. Поняття про плодозміну.

4. Поняття про структуру посівних площ.

5. Що таке сівозміна?

6. Що являє собою схема сівозмін?

7. Реакція культур на повторне вирощування.

7. Розміщення парів і польових культур і сівозмінні

7.1. Пари, їх класифікація і роль у сівозміні

Паром називається поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарські культури і утримують в чистому від бур'янів стані.

Пари поділяють на чисті, кулісні, зайняті і сидеральні.

Чистий пар — це поле, яке протягом періоду парування до висівання озимої або яро'Гї культури утримується в чистому від рослин стані. За строками основного обробітку грунту розрізняють чорні та ранні чисті пари.

Чорний пар — основний обробіток ґрунту проводиться влітку або восени в рік збирання вирощуваної перед паром культури.

Ранній пар — обробіток ґрунту починається навесні в рік парування. 3 них ефективніший чорний пар. Поле під ранній пар залишають тоді, коли з певних організаційних причин його не вдається виорати восени (пізнє збирання попередника, недостатня кількість техніки тощо). Поле може залишатися під ранній пар і спеціально. Рослинні рештки на невиораному полі захищають ґрунт від вітрової ерозії, затримують сніг. Оранку на такому полі проводять навесні, коли мине загроза пилових бур.

Близький до чистого кулісний пар, на якому смугами висівають високостебельні рослини (кукурудзу, сорго, соняшник, гірчицю тощо) для затримання снігу і запобігання ерозії ґрунту.

У період парування поле очищається від бур'янів, хвороб і шкідників, у ґрунті нагромаджується і зберігається волога, збільшуються запаси доступних форм поживних речовин.

Після чистих і кулісних парів на Україні вирощують озиму пшеницю. Оскільки на таких полях протягом року сільськогосподарської продукції не мають, пари використовують лише в посушливих піденних і південно - східних районах республіки, де основною їх функцією є нагромадження вологи для наступної озими. Під чисті пари залишають найбільш забур'янені і виснажені поля (після соняшнику, суданської трави, ярих зернових тощо). У всіх районах республіки дуже поширені зайняті пари.

Зайнятий пар — це поле, яке протягом певного періоду парування займають культурою з коротким періодом вегетації. Такі культури називають парозаймальними.

У полі зайнятого пару вирощують рослини, врожай яких збирають до повного дозрівання. Це — культури суцільного способу сівби: озимі злаки (жито, пшениця) або їх сумішки з озимими бобовими (горох, вика); озимі хрестоцвіті (суріпиця, ріпак); сумішки ярих зернових і зернобобових (вика +овес, горох+овес, ячмінь+горох); бобові (горох, буркун, люпин, конюшина, еспарцет, люцерна на зелений корм чи сіно тощо); просапні культури (кукурудза на зелений корм або силос у фазі викидання волотей, її сумішки з соєю, кормовими бобами та іншими бобовими культурами). Кращою парозаймальною культурою, як правило, вважається та, яка раніше звільняє поле, особливо у посушливих умовах.

У районах достатнього зволоження на легких малородючих ґрунтах іноді застосовують сидеральні пари.

Сидеральний — це зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво (люпин, серадела, буркун білий та ін.). На таких полях збільшується запас азоту в ґрунті, поліпшуються його фізичні і фізико - хімічні властивості, не вимиваються з ґрунту азотні сполуки і зольні елементи, збільшується вміст водорозчинних фосфатів (люпин розчиняє малодоступні для рослин фосфати), посилюється дія гною і мінеральних добрив.