1.3. Сучасний етап розвитку землеробства та задачі по його удосконаленню

Основними напрямками досліджень у землеробстві є розробка комплексних методів відтворення родючості та охорони ґрунтів, підвищення ефективності добрив і меліорантів, інтенсивних ґрунтозахисних систем землеробства і технології в районах поширення водної та вітрової ерозії, меліорації земель, освоєння і підвищення ефективності зрошуваних і осушених земель та солонцюватих і засолених ґрунтів, вивчення питань підвищення ефективності агролісомеліорації, дослідження методів і систем приладів управління продуктивністю посівів і відношення родючості ґрунтів при вирощуванні запрограмованих врожаїв сільськогосподарських культур.

Необхідно посилити дослідження з розробки біотехнології процесів гумусоутворення, заходів підвищення родючості ґрунтів і ефективності чистих парів у посушливих зонах, технології вирощування основних культур для районів недостатнього зволоження, ефективної системи біологічного землеробства, методів управління агрофізичним станом і родючістю посівного та орного шарів ґрунту.

Успішне виконання цих завдань можливе при переході до нового мислення, розробці принципово нових напрямів, теоретичних концепцій та рішень. При цьому найбільше значення мають багатофакторні, комплексні дослідження, які супроводжуються новими високоефективними проектно – технологічними розробками, швидким їх впровадженням у виробництво.

Отже, основне завдання землеробства - збереження родючості землі для нащадків незалежно від форми власності та ведення господарства.

В сучасних умовах, коли використовувана в землеробстві площа землі практично стабілізувалась, центр ваги переноситься на її родючість і продуктивність, на поліпшення використання землі і її охорону.

Вирішення цих задач здійснюється по ряду напрямків, основними з яких являються:

• механізація і автоматизація виробничих процесів;

• широка хімізація сільськогосподарського виробництва;

• боротьба з водною і вітровою ерозією ґрунту;

• рекультивація площ, родючість яких порушена в результаті добування корисних копалин;

• меліорація земель.

І все ж продуктивність ґрунту на значних площах лишається на низькому рівні. Цьому є ряд причин. Основні з них:

• нарушення і спрощення технології вирощування культур;

• не комплексне застосування засобів інтенсифікації;

• відхилення від розроблених схем сівозмін;

• недостатня забезпеченість господарств матеріально – технічними ресурсами, передовими технологіями і добривами;

• нарушення режиму зрошення і низька якість меліоративних робіт;

• велика забрудненість ґрунтів;

• недоліки в механізмі господарювання (не застосовується госпрозрахунок, матеріальна зацікавленість, часто має місце зрівнювання в системі розподілу доходів).

Для підвищення ефективності землеробства необхідно широко використовувати весь комплекс засобів інтенсивного ведення галузі:

• повне освоєння зональних науково – обґрунтованих систем землеробства з інтенсивними сівозмінами;

• активне впровадження програмованого вирощування культур на основі інтенсивних технологій;

• збільшення в структурі посівних площ долі зернової кукурудзи;

• удосконалення селекції і насінництва;

• підвищення рівня механізації;

• поліпшення використання добрив і запасів захисту рослин;

• застосування широкозахватної дощувальної техніки і інформаційно – радячих систем на поливі;

• введення водозберігаючих технологій зрошення.