4.3. Морфологічні ознаки бур’янів

Визначають види бур'янів на основі морфологічних ознак, що характерні тій чи іншій рослині й передаються спадково. У більшості рослин розрізняють підземні та надземні частини.

Підземна частина рослини. До підземної частини належить коренева система. Розрізняють такі види її.

Стрижнева - головний корінь розвинутий сильніше, ніж бічні (воловик лікарський, цикорій дикий, роман напівфарбувальний, синяк звичайний, кульбаба лікарська та багато інших).

Мичкувата - головний корінь недорозвинутий і рослина утворює багато майже рівнозначних коренів (щучник дернинний, біловус стиснутий та інші).

Кореневище - підземне стебло, що нагадує корінь, але відрізняється від нього дрібними недорозвинутими лускоподібними листочками. Кореневище має велика група бур'янів (осот польовий, осот жовтий, березка польова, пирій повзучий, гострець гіллястий, щавель горобиний та інші).

Цибулина - підземний пагін, що складається з денця, дуже вкороченого стебла та тісно розміщених, потовщених лусок - листків (належать рослини з групи цибулинних - цибуля Вальдштейна, цибуля часни­кова, пізньоцвіт осінній та інші).

Надземна частина рослини. До надземних частин належить стебло, листок, квітка й плід.

Стебло - провідник поживних речовин, несе на собі листки. Місця прикріплення їх до стебла називають вузлами, а проміжки між ними - міжвузлями.

Розрізняють стебла трав'янисті (відмирають на зиму), напівдерев'янисті й дерев'янисті (багаторічні). У бур'янів переважно трав'янисті стебла, рідко - напівдерев'янисті, ще рідше — дерев'янисті.

Стебла можуть бути прямостоячі (кукіль звичайний, цикорій дикий); висхідні, тобто біля основи лежачі, а потім прямі (м'ята польова); виткі, що обвивають іншу рослину або предмет (гірчак березковидний, березка польова): чіпкі (підмаренник чіпкий); повзучі — лежать на поверхні ґрунту й утворюють додаткові корені (розхідник звичайний, жовтець повзучий).

Якщо вздовж стебла в пластинчасті вирости, його називають крилатим, ребра - ребристим, борозни - борознистим. Стебло, порожнисте всередині, називають соломиною.

Листок розвивається з бруньок на стеблі й росте своєю основою. Складається з широкої частини - пластинки й вужчої - черешка. Біля основи черешка часто розвиваються лускоподібні придатки - прилистки. Зрослі прилистки утворюють розтруб.

Листки поділяють: за характером розміщення жилок на пластинці - на паралельножилкові, дугожилкові, перистожилкові, сітчастожилкові, пальчастожилкові; залежно від розміщення на стеблі - на супротивні, чергові, кільчасті; за формою краю пластинки - на цілокраї, зубчасті, виїмчасті, пилчасті, зарубчасті, хвилясті, двоякозубчасті. двоякопилчасті.

Форма основи в листка буває клиноподібна, округла, серцеподібна, стрілоподібна, списоподібна, нерівнобока, зрізана, звужена та інша, а верхівки - тупа, гостра, загострена, гострокінцева, виїмчаста, зрізана .

Листки бувають прості (з однією пластинкою) й складні (кілька пластинок на одному черешку).

Квітка - це видозмінений пагін, пристосований до розмноження, розвивається з квіткової бруньки. Квітки є поодинокі й зібрані в суцвіття. Стебло, на якому розміщена квітка, називають квітконіжкою, а на якому суцвіття - квітконосом .

Квітколоже - вкорочена стеблова частина, на якій розміщена вся квітка.

Оцвітина може бути простою, тобто утворена з одного ряду однакових зелених або забарвлених листочків; подвійною - внутрішня частина забарвлена - пелюстки, які складають віночок, і зовнішня зелена - чашолистки, які утворюють чашечку. Віночок і чашечка бувають зрослими й роздільними.

Квітки можуть бути правильні, де пелюстки однакові за формою і розташовані симетрично, та неправильні, де пелюстки різної форми й розмірів.

За формою віночка квітки в колесоподібні, дзвоникоподібні, трубчасті, лійкоподібні, двогубі, язичкові.

Частини квітки, у яких утворюється пилок, називають тичинками, що складаються з тичинкової нитки й пиляка. Сукупність тичинок називають андроцей. Маточка (одна або кілька) міститься всередині квітки.

Утворюється вона з плодолистків, сукупність яких називають гінецей.

Маточка складається із зав'язі, стовпчика й приймочки. Якщо зав'язь розташована на квітколожі, вона верхня, напівзанурена в квітколоже - напівнижня або середня, повністю занурена й зросла з квітколожем - нижня.

Квітки з маточками й тичинками - двостатеві, тільки з маточками чи тільки з тичинками - одностатеві.

Рослини, що утворюють двостатеві й одностатеві квітки, називаються полігамними. Рослини, одні з яких мають квітни тичинкові, а інші маточкові, називаються дводомними. Однодомні рослини - це такі, що утворюють лише чоловічі чи жіночі квітки.

Плід розвивається після запліднення із зав'язі. Плоди надзвичайно різноманітні. Вони можуть бути соковитими є сухими, однонасінними й багатонасінними. Соковиті - кістянка, ягода. Сухі - сім'янка, біб, стручок, лястянка, стручечок, коробочка, горішок, зернівка, та інші. Кожна форма в свою чергу має морфологічні ознаки, властиві їй.