16. В чому полягає різниця між струминним ін’єктуванням та бурозмішувальним способом підсилення основ?

Струминне ін'єктування застосовується для підсилення основи фундаментів будинків і споруд у м'яких однорідних ґрунтах, у тому числі практично водонепроникних. З допомогою струминної технології улаштовуються вертикальні циліндричні ґрунтоцементні палі діаметром до 1000 мм. Параметри струменя, швидкість його обертання і поступального переміщення нагору, вид, марка і кількість цементу, що вводиться в ґрунт, визначаються проектом на основі дослідних робіт, виконаних в умовах конкретного об'єкта. А бурозмішувальний спосіб закріплення застосовується переважно в мулистому та інших слабких глинистих ґрунтах текучої консистенції. Циліндричні грунтоцементні палі діаметром до 1000 мм виготовляються з допомогою бурозмішувальної технології, яка передбачає глибинне перемішування зруйнованого ґрунту з в’яжучим - водоцементним розчином.

17. В чому полягає різниця між бурозмішувальним та термічним способом закріплення основ?

Термічний спосіб закріплення грунту полягає в нагнітанні в товщу грунту під тиском через труби повітря нагрітого до 600-800 ° С, або у спалюванні горючих продуктів, що подаються в герметично закриту свердловину під тиском. Термічний спосіб глибинного ущільнення грунту застосовують для усунення просадних властивостей лесових грунтів на глибині до 10 ... 15 м. Обпалений грунт утворює шар, що фільтрує крізь який вода може проникнути через товщу просадного грунту на стійкий непросадного грунт. Обпалений грунт набуває властивостей керамічного тіла, не намокає і не набухає. А при бурозмішувальному способі зруйнований грунт глибинно перемішують з водо цементним розчином.

18. В чому полягає різниця між хімічним закріпленням грунтів та цементацією?

При хімічному способі закріплення здійснюється нагнітанням в грунт під тиском через свердловини-ін'єктори малов'язких хімічних розчинів, а також впливом на грунт електричного струму, нагріванням і охолодженням. Хімічні розчини з плином часу тверднуть, перетворюючи водонепроникний грунт в камінь. А цементація грунтів здійснюється нагнітанням в грунт через забиті в нього труби цементної суспензії, цементно-глинистих розчинів.

19. Яким чином визначають несучу здатність фундаменту на закріпленому грунті?

Несучу спроможність закріпленого ґрунту, як правило, визначають шляхом штампових випробувань масивів закріпленого ґрунту. При цьому необхідно в одержані при випробуваннях дані вводити коефіцієнт запасу, величина якого залежить від величини статистичної за- безпеченості одержаних даних при випробуваннях. Слід вводити такі коефіцієнти запасу.

а) при забезпеченості, що дорівнює або менше 0,85 - К₃ = 3;

б) при забезпеченості 0,85 - 0,90 - К₃ = 2;

в) при забезпеченості 0,90 - 0,95 - К₃ = 1,5.

За неможливості одержання результатів штампових випробувань несуча спроможність масиву закріпленого ґрунту під фундаментом може бути визначена на основі результатів випробування зразків, одержаних із закріпленого масиву. При цьому в розрахунках слід враховувати:

- масштабний фактор;

- нерівномірність закріплення ґрунту вздовж радіуса ін'єкції;

- положення ін'єктора стосовно підошви фундаменту;

- ступінь перекриття підошви фундаменту закріпленим ґрунтом;

- коефіцієнт запасу, що залежить від ретельності проведення робіт і методів контролю їх якості.