Загострення хронічного періодонтиту[ред. • ред. Код]
Частіше дає загострення гранулюючий та гранулематозний періодонтит, рідше — фіброзний. Оскільки загострення протікає при наявності деструктивних змін в періодонті, то болючість при накусиванні на зуб не буває такою різкою, як при гострому гнійному періодонтиті. Що стосується інших симптомів (постійний біль, колатеральний набряк м'яких тканин, реакція лімфовузлів), то вони можуть наростати в такій же послідовності, як і при гострому гнійному періодонтит.
Об'єктивно, відзначаються наявність глибокої каріозної порожнини (зуб може бути нелікованим або пломбованим), відсутність болючості при зондуванні, різкий біль при перкусії, як вертикальній, так і горизонтальній. Зуб може бути змінений в кольорі, рухливий. При огляді визначається набряк, гіперемія слизової оболонки та нерідко шкіри, над областю хворого зуба. Реакція тканин зуба на температурні подразники відсутня.
Загострення хронічного фіброзного періодонтиту рентгенологічно супроводжується зменшенням чіткості кордонів розрідження кісткової тканини, появою нових вогнищ розрідження й остеопорозу відповідно запального фокусу. Рентгенологічна картина гранулематозного періодонтиту в стадії загострення характеризується втратою чіткості кордонів розрідження кісткової тканини в апікальній частині зуба, нечіткістю лінії періодонта в бічних відділах періодонта та проясненням кістковомозкових просторів по периферії від гранульоми.
Електрометрична реакція з боку періодонту при всіх формах періодонтиту — понад 100 мкА або зовсім відсутня. Лікувальні заходи при періодонтитах виходять за рамки лікування лише хворого зуба і направлені на активне позбавлення організму від інфекційного вогнища, чим досягається попередження сенсибілізації організму, запобігання розвитку запальних процесів щелепно-лицевої ділянки та захворювань внутрішніх органів.
Мікроорганізми проникають в періодонт найчастіше через кореневий канал при пульпіті. При проникненні інфекції виникає запалення. Слід зазначити, що періодонтит можливий також при інших станах: травмах, тривалому впливі миш'яку на зубну порожнину, при сепсисі. Періодонтальна щілина заповнена міжтканинною рідиною та разом зі зв'язковим апаратом зуба відіграє роль амортизатора при жувальних навантаженнях. Періодонт має багато рецепторів, що реагують на тиск, який збільшується при періодонтиті, тому запалення дає виражений больовий синдром. При запаленні відбувається ексудація . Набряк та ексудація відповідають за головну, але не єдину ознака захворювання - біль. При наявності відтоку цієї рідини через кореневий канал зуба біль менш виражений та створюються умови для розвитку хронічного періодонтиту. В іншому випадку розвивається гострий періодонтит - спочатку серозний, а потім і гнійний.
У діагностиці хронічного запального процесу в періодонті визначальне значення мають дані рентгенологічного дослідження. При цьому рентгенологічна картина періапікальдних змін у кожного кореня багатокореневого зуба може бути різною. Рентгенологічно при гострому періодонтит зміни не відзначаються. При хронічному фіброзному звуження або частіше розширення періодонту. Хр. гранулематозному відповідає картина чітко окресленого розрідження кісткової тканини округлої форми. Іноді можна бачити деструкцію тканин зуба в області верхівки та гіперцементоз в бічних відділах кореня. Хр. гранулюючому відповідає вогнище розрідження з поїденими контурами, деструкцією цементу та дентину в області верхівки зуба. Загострення хронічного періодонтиту визначається формою запалення попереднього загострення, тривалістю та гостротою запального процесу.
Лікування поетапне у лікаря-стоматолога, закінчується пломбуванням зуба та його коріння. Спочатку для усунення запалення необхідно хірургічно дати широкий відхід випіту (гнійному або серозному). Призначаються фізіотерапія, теплі полоскання підігрітою мінеральною водою,сульфаніламідні препарати, антибіотики широкого спектру дії. При неефективності лікування, а також, якщо зуб не витримує герметичності, він підлягає видаленню.
Лікування хронічного періодонтиту включає три основних етапи:
механічну підготовку (розширення, очищення),
антисептичну обробку (дезінфекцію),
пломбування каналів
Механічна обробка проводиться з метою повного видалення кореневої пульпи і шару інфікованого дентину зі стінок каналу. Дезінфекцію каналу часто завершують застосуванням внутріканального ультразвукового фізіотерапевтичного впливу.
Потім проводять процедури, зменшуючи запалення в щелепі та стимулюючі репаративні процеси в кістці. В корінь зуба закладають розсмоктуючі протизапальні та антибактеріальні пасти. Застосовують фізіотерапевтичні процедури.
Після купірування запалення в періодонті канали дуже ретельно пломбують. В 85 % випадків комплексне лікування періодонтиту виявляється ефективним та настає одужання.
Якщо після проведеного комбінованого терапевтичного впливу не вдається ліквідувати гранульоми, вдаються до верхівкової ектомії кореня зуба з подальшою фіксацією зуба в щелепній альвеолі. Іноді всі проведені заходи безрезультатні, в цьому випадку уражений зуб доводиться видаляти. Після купірування запального процесу в кістці вирішують питання про протезування або імплантацію зуба.