2. Побутовий підряд

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює під­приємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволен­ня побутових чи інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботу (ч. 1 ст. 865 ЦК).

Правовому регулюванню договору побутового підряду у ЦК при­свячено окремий параграф, що пов’язано перш за все з необхідністю законодавчого забезпечення інтересів замовника як споживача резуль­тату підрядних робіт за даним договором.

Згідно зі ст. 865 ЦК до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих ЦК, застосовується законодавство про захист прав споживачів, а також інші акти цивільного законодавства. Ними зокре­ма є: Закон України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон), Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Правила по­бутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабіне­ту Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313 (далі – Правила), низка інструкцій щодо надання окремих видів побутових послуг, за­тверджених наказом Українського союзу об’єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 27 серпня 2000 р. № 20, зокрема Інструкція щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту та пошиття швейних і хутряних ви­робів, виробів із шкіри, головних уборів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутових машин і приладів, ремонту та виготовлен­ня металовиробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту та ви­готовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття, Інструкція щодо надання послуг з ремонту, пошиття та в’язання три­котажних виробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побуто­вої радіоелектронної апаратури тощо.

Значення цих нормативно-правових актів полягає у тому, що вони становлять частину особливого режиму, передбаченого для договору побутового підряду. Правові норми, що містяться в цих актах, є від­носно до загальних положень про підряд такими ж спеціальними, як і норми § 2 гл. 61 «Побутовий підряд».

Договір побутового підряду є двостороннім, консенсуальним і оплатним. Поряд із загальними рисами, притаманними підряду в ці­лому, договір побутового підряду має низку специфічних рис.

По-перше, це особливість суб’єктного складу договору побутово­го підряду. Замовником може бути тільки фізична особа, а на стороні підрядника завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність.

По-друге, даний договір є публічним договором. Тобто на нього поширюються особливості, встановлені цивільним законодавством щодо публічних договорів (ст. 633 ЦК). Так, умови договору побуто­вого підряду встановлюються однаково для всіх замовників, крім тих, яким за законом надані пільги; підрядник не має права надавати пере­ваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору по­бутового підряду, якщо інше не встановлено законом. Він також не може відмовитися від укладення цього договору за наявності у нього можливостей здійснювати відповідні роботи на користь споживача.

По-третє, певну специфіку має предмет договору: робота призна­чена задовольнити побутові чи інші особисті потреби замовника, тобто результат роботи повинен бути призначений для використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю. На підрядні роботи, які за своїм змістом хоча і можуть бути віднесені до побутового підряду, але їх результати використовуються у підприємницькій діяльності, поширюються загальні норми про договір підряду (§ 1 гл. 61 ЦК).

По-четверте, специфіка побутового підряду проявляється у на­явності переддоговірних обов’язків підрядника. Ці обов’язки полягають у наданні підрядником необхідної і достовірної інформації про запро­поновану роботу, про ціну і форму оплати та інших відомостей (ст. 868 ЦК). Згідно зі ст. 867 ЦК підрядник не має права нав’язувати замовнику включення до договору додаткових оплатних робіт або по­слуг. Замовник у будь-який час до здачі йому роботи в односторонньо­му порядку може відмовитися від виконання договору, сплативши замовнику частину встановленої ціни пропорційно виконаній роботі (ч. 2 ст. 867 ЦК). Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

По-п’яте, специфіка цього договору полягає в умовах, які визна­чаються ще до укладення договору і з якими погоджується його замов­ник. Зокрема, це стосується ціни, яка визначається прейскурантами, тарифами і кошторисом, однак може й коригуватися за згодою сторін.

Договір повинен укладатися в простій письмовій формі (ст. 866 ЦК) шляхом підписання одного документа, видачі квитанції, касового чека, товарного чека, білета встановленої форми (п. 9 Правил). Як виняток договір може укладатися в усній формі, якщо моменти укладення і ви­конання збігаються. На відміну від загального правила про неприйнят­ність показань свідків (ч. 1 ст. 218 ЦК), ст. 866 ЦК надає можливість при відсутності у замовника документа посилатися на показання свід­ків для підтвердження факту укладення договору.

У разі коли замовник у письмово оформленому договорі приєдну­ється до умов формулярів, запропонованих підрядником, договір на­буває рис договору приєднання (ст.634 ЦК).