- •Теорія держави і права
- •Поняття та класифікація юридичних наук.
- •Предмет теорії держави та права, його особливості.
- •Методи пізнання держави та права: поняття та різновиди
- •Загальнонаукові методи пізнання: поняття та види.
- •Спеціально наукові методи пізнання: поняття та види.
- •Функції теорії держави та права.
- •Характеристика влади суспільства додержавного періоду.
- •Причини виникнення держави.
- •Поняття та ознаки держави.
- •Типологія держав.
- •За рівнем захисту прав і свобод людини:
- •За способом отримання державної влади:
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •Співвідношення завдань та функцій держави (?).
- •Поняття та компоненти суверенітету держави.
- •Держава в політичній системі суспільства.
- •Державна влада.
- •Держава та особа: співвідношення.
- •Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •Правовий статус: поняття, зміст, структура.
- •Правовий статус людини і громадянина: співвідношення.
- •Характерні ознаки особи (?).
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •Форми та методи здійснення функцій держави.
- •Поняття та елементи форми держави.
- •Характеристика держав за формою правління.
- •Характеристика держав за формою устрою.
- •Державний режим.
- •Поняття та принципи організації механізму держави.
- •Співвідношення апарату та механізму держави.
- •Орган держави: поняття та риси.
- •Класифікація органів держави.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Місцеве самоврядування.
- •Становлення ідеї правової держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Тенденції розвитку правової держави в Україні (напрямки, ознаки).
- •Демократичні концепції держави.
- •Авторитарні концепції держави.
Держава та особа: співвідношення.
Держава і особа тісно взаємопов’язані. Держава визнає людину, її життя, свободу і недоторканість, честь і гідність найвищою соціальною цінністю.
Головний обов’язок держави – забезпечення людині відповідних умов для здійснення прав і свобод, виконання обов’язків. Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльність. Держава забезпечує кожній особі рівні можливості в користуванні своїми суб’єктивними правами і виконанні своїх обов’язків.
Особливості взаємовідносин людини і держави визначає держава як той офіційний інститут, на який покладено обов’язки організації управління суспільним життям у цілому і сприяння життєдіяльності кожної людини зокрема.
Характер взаємодії людини і держави виявляється через правовий статус особи, тобто сукупність прав, свобод та обов’язків, що поширюються на особу у конкретній державі.
Право – це міра можливої поведінки особи, реалізація якої, як правило, залежить лише від волі самої особи, а тому права часто називають суб’єктивними.
Свобода – також означає певне право особи, але цим підкреслюється її право на певну поведінку.
Обов’язки – це визначена законом міра обов’язкової поведінки особи.
Правовий статус фізичних осіб визначають насамперед їхні конституційні права, свободи та обов’язки, а також ті права, свободи і обов’язки, які закріплені в інших правових актах.
Усі люди народжуються вільними і ніхто не має права відчужувати їхні природні права.
Забезпечення і охорона цих прав і свобод є головним обов’язком держави.
Свобода особа полягає у можливості роботи все, що не завдає шкоди іншій особі.
Обмеження прав і свобод є можливим виключно з метою сприяння загальному добробуту.
Згідно з загальним правовим статусом держава поділяє осіб на громадян, іноземців, осіб без громадянства (апатридів) та осіб з подвійним громадянством.
Громадянство – це політико-правовий зв'язок фізичної особи і конкретної держави, який виявляється у їхніх взаємних правах і обов’язках.
Поняття та ознаки громадянського суспільства.
Громадянське суспільство – це об’єднання рівноправних, вільних, незалежних людей, яке функціонує поєднуючи інтереси різних верств населення.
Ознаки:
особа, як головний суб’єкт;
самореалізація права вільних громадян;
добровільне формування;
задоволення матеріальних і духовних потреб і інтересів;
наявність рівних можливостей громадян та їх об’єднань.
Античний світ, 16-17 століття, розвиток товарного виробництва.
Кінець 17 – кінець 19 століття – первісний капіталізм, юридична рівність
Рубіж 19 – 20 століть: держава все більше здійснює соціальні функції.
Правовий статус: поняття, зміст, структура.
Правовий статус – система законодавчо встановлених та гарантованих державою прав, свобод, законних інтересів і обов’язків особи.
Правовий статус є засобом нормативного закріплення основних принципів взаємодії особи та держави.
Ознаки:
правовий статус має універсальний характер, оскільки поширюється на всіх суб’єктів;
відображає індивідуальні особливості людини та її реальне ставлення у системі суспільних відносин;
права та свободи, що складають основу статусу, не можуть реалізуватись без інших його компонентів – обов’язків та відповідальності;
ця категорія забезпечує системність прав, свобод та обов’язків.
Елементи структури правового статусу є взаємозалежними та взаємодіючими.
Права особи у структурі правового статусу – це формально визначені та юридично гарантовані можливості користуватися соціальними благами і реалізовувати суб’єктивні інтереси.
Свободи особи – нормативно закріплені можливості, що мають певні особливості у порівнянні з правом. Надаючи свободи, держава робить акцент на значенні людини у певних сферах суспільної діяльності. Це виявляється у самостійному виборі суб’єктом способу життя (наприклад: свобода совісті – сповідувати релігію або не сповідувати).
Законні інтереси особи – це юридично значимі претензії на соціальні блага, які не охоплюються змістом прав і свобод. Вони захищаються державою та законом у такому ж обсязі, як права та свободи, хоча, на відміну від них, захист законних інтересів чітко не визначений законодавцем.
Юридичні обов’язки особи – це встановлені та гарантовані державою вимоги до поведінки людини, офіційно закріплена міра необхідної діяльності в інтересах сторони, якій належить суб’єктивне право.