5. Спеціально наукові методи пізнання: поняття та види.

Спеціально наукові методи – система засобів, приймів та способів, властивих власне теорії держави та права. За їх допомогою досліджуються і вивчаються закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ.

Юридичний метод – використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз структури права, тлумачення юридичних норм).

Методи юридичної статистики – використання великих чисел державно-правових явищ та формування певних рекомендацій на цій основі.

Формально-догматичний (юридичний) метод за радянських часів вважався таким, що є чужим науці радянської теорії держава та права, хоча він досить активно використовувався науковцями країн, що не належали до «соціалістичного табору». Цей метод полягає у пізнанні норм через себе, на підставі виключно юридичних ознак, тобто формулюванні і розкритті юридичних понять, побудові юридичних конструкцій, з’ясуванні дійсного змісту законів шляхом їх тлумачення.

Метод порівняльного правознавства (компаративістський метод) – полягає у порівняльному вивченні права іноземних держав з метою запозичення певних норм у вітчизняне законодавство.

Історико-правовий (генетичний) метод – передбачає вивчення права в їх динамічному історичному розвитку з метою можливого перенесення певних окремих норм у сучасне кримінальне законодавство.

6. Функції теорії держави та права.

Функції теорії держави та права – це основні напрями її діяльності, що чинять вплив на інші юридичні науки та суспільство (суспільне життя) загалом.

За напрямом впливу на інші юридичні наук та суспільне життя функції теорії держави та права поділяються на дві групи:

І. Спеціально-юридичні:

Фундаментальна функція – теорія держави та права містить загальні, найбільш глибокі за обсягом юридичні знання, що є основою для розвитку інших галузевих юридичних наук.

Методологічна функція – полягає у тому, що теорія держави та права напрацьовує єдиний понятійний апарат для галузевих, спеціальних та прикладних юридичних наук.

Інтегративна (комунікабельна) функція – полягає у тому, що теорія держави та права вирішує питання взаємної адаптації та розвитку як юридичної науки загалом, так і галузевих, спеціальних та прикладних юридичних наук зокрема.

ІІ. Загально-соціальні:

Онтологічна функція – полягає у пізнанні та поясненні явищ та процесів, що відбувались (відбуваються) у державному та правовому житті суспільства.

Пізнавальна функція – вона надає наукові знання про загальні закономірності розвитку держави та права.

Прикладна функція – з використанням наукових знань теорії держави і права відбувається формування міжнародних та державних правових інститутів.

Евристична функція – на підставі відкриття нових тенденцій розвитку державно-правових категорій в умовах сьогодення дає можливість правильно оцінити минуле та спрогнозувати подальший розвиток держави і права.

Прогностична функція – дає можливість з використанням наукових знань теорії держави і права прогнозувати розвиток різноманітних державно-правових явищ.

Виховна функція – з використанням наукових знань теорії держави і права має формуватись певний рівень загальної правової культури.

Політична функція – полягає у використанні наукових знань при визначенні та формуванні політичного курсу держави, її політичної системи та державно-політичного режиму.