- •Теорія держави і права
- •Поняття та класифікація юридичних наук.
- •Предмет теорії держави та права, його особливості.
- •Методи пізнання держави та права: поняття та різновиди
- •Загальнонаукові методи пізнання: поняття та види.
- •Спеціально наукові методи пізнання: поняття та види.
- •Функції теорії держави та права.
- •Характеристика влади суспільства додержавного періоду.
- •Причини виникнення держави.
- •Поняття та ознаки держави.
- •Типологія держав.
- •За рівнем захисту прав і свобод людини:
- •За способом отримання державної влади:
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •Співвідношення завдань та функцій держави (?).
- •Поняття та компоненти суверенітету держави.
- •Держава в політичній системі суспільства.
- •Державна влада.
- •Держава та особа: співвідношення.
- •Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •Правовий статус: поняття, зміст, структура.
- •Правовий статус людини і громадянина: співвідношення.
- •Характерні ознаки особи (?).
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •Форми та методи здійснення функцій держави.
- •Поняття та елементи форми держави.
- •Характеристика держав за формою правління.
- •Характеристика держав за формою устрою.
- •Державний режим.
- •Поняття та принципи організації механізму держави.
- •Співвідношення апарату та механізму держави.
- •Орган держави: поняття та риси.
- •Класифікація органів держави.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Місцеве самоврядування.
- •Становлення ідеї правової держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Тенденції розвитку правової держави в Україні (напрямки, ознаки).
- •Демократичні концепції держави.
- •Авторитарні концепції держави.
Тенденції розвитку правової держави в Україні (напрямки, ознаки).
Пріоритет прав людини. В Конституції України (стаття 8) зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22).
Відповідність закона праву (панування правових законів) – додержання конституційної вимоги про правовий характер видаваних законів. У разі встановлення в законах обмежень стосовно прав і свобод людини, зафіксованих в Конституції – такі закони не можна вважати правовими, конституційними. Вони підлягають розгляду Конституційним Судом для установлення їх відповідності Конституції.
Поділ державної влади між законодавчою, виконавчою і судовими органами.
Верховенство Конституції. Найвища юридична сила Конституції України щодо законодавчих та інших правових актів.
Закладені основи парламентаризму, створено Конституційний Суд, Вищу раду юстиції, Рахункову палату України.
Почалася реформа судової влади з тим, щоб досягти незалежності суду.
Реформується система прокуратури (відмова від системи загального нагляду, спеціальних прокуратур)
Прийняті кодекси: цивільний, земельний, податковий, кримінальний, митний, бюджетний.
Демократичні концепції держави.
Теорія партисипаторної (від англ. слова – брати участь), учасницької демократії, найнаближеніша до уявлень про демократію як владу народу, що здійснюється ним безпосередньо. В основі цієї концепції – переконання про здатність громадян не лише брати участь у виборах, референдумах, а й безпосередньо у політичному процесі – у підготовці, прийнятті та впровадженні владних рішень.
Теорія елітарної демократії. Необхідність обмеження участі мас в управління суспільством. Є твердження, що в будь-якому суспільстві реальна влада має належати політичній еліті, яка розглядається не лише як верства, котрій притаманні необхідні для управління якості, а й як захисниця демократичних цінностей, здатна стримувати властиві для мас ірраціоналізм, емоційну неврівноваженість і радикалізм.
Теорія плюралістичної демократії. Є компромісом між учасницькою та елітарною концепцією. Ідея: надати всім групам змогу висловлювати й захищати власні інтереси, створювати чимало незалежних центрів політичного впливу та соціальних противаг, які б не допускали узурпування влади найбільш могутніми суспільними групами, зокрема й політичною більшістю.
Авторитарні концепції держави.
Авторитарні політичні системи займають проміжне місце між демократією і тоталітаризмом.
За диктаторською природою влади, необмеженою законами і демократизмом, авторитарний режим близький до тоталітарного.
Авторитаризм – політичний режим, встановлений або нав’язаний такою формою влади, що концентрується в одних руках або в окремому органі влади і знижує роль інших, передусім, представницьких інститутів. Три ознаки авторитаризму: централізація влади, безапеляційний командний засіб керівництва, безумовне підкорення. З таких позицій в 30-х роках в Німеччині створювалась ідеологічна та політична доктрина авторитарної держави.
Автократія – влада, основана на якому-небудь авторитеті, не встановлена демократичним шляхом. Авторитарні режими не мають єдиної ідеології, вони швидше засновані на розмитій концепції національного інтересу.
Ряд різновидностей авторитарних режимів:
Теократичний (Іран після 1979).
Неототалітарний режим в умовах існування масових політичних партій (Мексика).
Військове правління, за якого політична діяльність або взагалі заборонена, або обмежена.
Персоніфікований режим, коли влада належить лідеру без сильних інститутів влади, за винятком поліції (Ірак, Садам Хусейн)
І ще одна категорія авторитарних режимів – монархія, правда не всі вони авторитарні.
В 19 ст. авторитаризм стає постійною і важливою течією німецької політичної думки і поповнився ідеями національної і державної єдності, які авторитаризм мав реалізувати. До кінця століття авторитаризм став розглядатися як засіб потужної національної і соціальної мобілізації, управління зверху процесом державного будівництва.
В першій половині 20 ст. показова авторитарна доктрина вкрай правого французького ідеолога і політика Шарля Морраса, для якого індустріалізація, проникнення держави в суспільство, висока мобілізація народу – засіб здійснення політики.