- •Теорія держави і права
- •Поняття та класифікація юридичних наук.
- •Предмет теорії держави та права, його особливості.
- •Методи пізнання держави та права: поняття та різновиди
- •Загальнонаукові методи пізнання: поняття та види.
- •Спеціально наукові методи пізнання: поняття та види.
- •Функції теорії держави та права.
- •Характеристика влади суспільства додержавного періоду.
- •Причини виникнення держави.
- •Поняття та ознаки держави.
- •Типологія держав.
- •За рівнем захисту прав і свобод людини:
- •За способом отримання державної влади:
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •Співвідношення завдань та функцій держави (?).
- •Поняття та компоненти суверенітету держави.
- •Держава в політичній системі суспільства.
- •Державна влада.
- •Держава та особа: співвідношення.
- •Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •Правовий статус: поняття, зміст, структура.
- •Правовий статус людини і громадянина: співвідношення.
- •Характерні ознаки особи (?).
- •Поняття, ознаки та класифікація функцій держави.
- •Форми та методи здійснення функцій держави.
- •Поняття та елементи форми держави.
- •Характеристика держав за формою правління.
- •Характеристика держав за формою устрою.
- •Державний режим.
- •Поняття та принципи організації механізму держави.
- •Співвідношення апарату та механізму держави.
- •Орган держави: поняття та риси.
- •Класифікація органів держави.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Місцеве самоврядування.
- •Становлення ідеї правової держави.
- •Поняття та ознаки правової держави.
- •Тенденції розвитку правової держави в Україні (напрямки, ознаки).
- •Демократичні концепції держави.
- •Авторитарні концепції держави.
Місцеве самоврядування.
Місцеве самоврядування – особливий вид громадського управління, що полягає в реалізації гарантованих законом прав (можливостей) територіальних спільностей громадян і обраних ними органів, самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в межах закону і виходячи з інтересів населення.
Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права й які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.
Формами місцевого самоврядування також є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухому і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст.
Органи місцевого самоврядування мають як власні так і делеговані повноваження. Є юридичними особами.
Європейська хартія місцевого самоврядування є основним міжнародно-правовим документів для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування.
Становлення ідеї правової держави.
У 1656 році англійський вчений і політичний діяч Д. Гаррінг вводить в науковий обіг термін «верховенство права».
Його співвітчизник Дж. Локк (17 ст.) виступає з обґрунтуванням доктрини «законності опору всяким незаконним виявам влади».
Ш. Монтеське у Франції (18 ст.) заявляє, що для запобігання зловживання владою необхідний такий порядок, де влади (законодавча, виконавча, судова) могли б взаємно себе стримувати.
Філософську основу сучасної концепції правової держави заклав німецький філософ Еммануїл Кант, у вченні якого центральне місце займає людина як член суспільства і як особистість. Хоч словосполучення «правова держава» у його працях не вживалося (воно звучить у нього як «правовий державний устрій»), Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підпорядкуванні його правовим законам.
Уперше термін «правова держава» був ужитий німецькими вченими Велькером (1813), Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов’язують з ім’ям Моля, що ввів його в загальний державно-правовий і політичний вжиток. У 1829 році він дав визначення правової держави як конституційної держави, що має ґрунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи.
Ідея правової держави охопила країни Західної Європи, Північної Америки.
Виникнення концепції правової держави наприкінці 18 – на початку 19 ст. було зумовлено прагненням до розбудови державності, в якій влада була б максимально обмежена правом і правами людини.
Поняття та ознаки правової держави.
Правова держава – це держава, в якій для забезпечення свободи людини реалізований принцип верховенства права (зв’язаності держави правом).
Ознаки правової держави:
Забезпечення свободи людини від неправомірного втручання будь-яких суб’єктів, у тому числі – держави.
Реалізація принципу верховенства права (зв’язаності держави правом). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні діяти у межах повноважень та у спосіб, передбачених законами.
Рівність перед законом та судом. Усі громадяни мають рівний правовий статус.
Передбачуваність, визначеність, пропорційність та добросовісність державних рішень, які випливають з принципу верховенства права і забезпечують зв’язаність держави правом.
Існування інституту повного і ефективного судового захисту. Суд має відновити право там, де воно порушується, повинен захищати особу від сваволі і правопорушень з боку державної влади.
У правовій державі поведінка людини регулюється на основі загально дозволеного правового режиму, а діяльність суб’єктів публічної влади – на основі спеціально-дозволеного режиму.