- •Тема 1. Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних країнах
- •1.1. Суть та значення аудиту, його виникнення та розвиток
- •Основні етапи розвитку і становлення аудиту
- •1.2. Мета, завдання, предмет і об’єкти аудиту
- •1.3. Види аудиту та їх особливості
- •1.4. Історичні аспекти виникнення та розвиток аудиту в країнах снд
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності
- •Організація аудиту у зарубіжних країнах
- •Характеристика аудиту в окремих країнах
- •2.2. Аудиторські професійні організації
- •2.3. Створення і функціонування аудиторських фірм
- •2.4. Атестація аудиторів
- •2.5. Стандарти аудиту та правила професійної етики аудиторів
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 3. Методи аудиторської перевірки, ознаки та критерії оцінки фінансової звітності
- •3.1. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту.
- •3.2. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової (бухгалтерської) звітності.
- •3.3. Аудиторська вибірка.
- •3.1. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту
- •3.2. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової (бухгалтерської) звітності
- •3.3. Аудиторська вибірка
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 4. Аудиторський ризик
- •4.1. Суть аудиторського ризику.
- •4.2. Складові аудиторського ризику.
- •4.3. Методика визначення аудиторського ризику.
- •4.1. Суть аудиторського ризику
- •4.2. Складові аудиторського ризику
- •4.3. Методика визначення аудиторського ризику
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 5. Планування: план та програма
- •5.1. План та програма аудиту.
- •5.2. Етапи аудиторської перевірки та процедури аудиту.
- •5.1. План та програма аудиту
- •План аудиту
- •Програма аудиту
- •5.2. Етапи аудиторської перевірки та процедури аудиту
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 6. Робочі документи аудитора
- •6.1. Мета і завдання документування процесу аудиту.
- •6.2. Класифікація робочих документів та вимоги до ведення робочих документів.
- •6.3. Аудиторське досьє.
- •6.1. Мета і завдання документування процесу аудиту
- •6.2. Класифікація робочих документів та вимоги до ведення робочих документів
- •6.3. Аудиторське досьє
- •Перелік аудиторських завдань
- •Оцінка рівня допустимого ризику не виявлення
- •Перевірка статті “Основні засоби”
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 7 аудиторський звіт та висновок
- •7.1. Поняття аудиторського звіту і його структура.
- •7.2. Види аудиторських висновків.
- •7.3. Вимоги до аудиторських висновків.
- •Поняття аудиторського звіту і його структура
- •7.2. Види аудиторських висновків
- •7.3. Вимоги до аудиторського висновку
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Тема 8 аудит окремих специфічних циклів та рахунків
- •8.1. Поняття циклів ділової активності підприємств в аудиті
- •8.2. Аудит процесу виробництва і собівартості продукції (робіт, послуг)
- •8.3. Аудит циклу закупок (процесу постачання)
- •8.4. Аудит процесу продажу (реалізації продукції), циклу отримання доходів
- •Питання для самоперевірки знань
- •Тести для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Предмет договору
- •Обов’язки сторін
- •Строки виконання робіт
- •Вартість і порядок розрахунків
- •Відповідальність сторін
- •Особливі умови
- •Список літератури
- •Навчальне видання конспект лекцій з дисципліни “Аудит в зарубіжних країнах”
2.2. Аудиторські професійні організації
Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів (International Federation of Accountants – IFAC), в яку входить понад 100 держав світу. Вона була створена і офіційно схвалена на Міжнародному конгресі бухгалтерів у Мюнхені 1977 р.
IFAC у своєму складі має такі комітети: Комітет з Міжнародної практики аудиту; Комітет з питань освіти; Комітет з питань етики; Комітет з фінансового та управлінського обліку; Комітет з інформаційних технологій та тощо. МФБ ініціює, координує і спрямовує зусилля для видання міжнародних стандартів з професійної етики, практики і освіти для професійних бухгалтерів і аудиторів.
У світовій практиці існують дві принципові концепції регулювання аудиторської діяльності. Перша концепція поширена в країнах континентальної Європи (Німеччина, Франція, Австрія, Росія, Китай, Іспанія), де аудит орієнтований головним чином на державні органи, як основних користувачів аудиторських висновків. У цих країнах аудиторська діяльність суворо регламентується централізованими органами, на які фактично накладаються функції державного контролю за аудиторською діяльністю.
Так, у Франції діють дві головні професійні організації аудиторів і бухгалтерів:
1. Орден експертів-бухгалтерів (OECCA).
2. Національна компанія комісарів з рахунків або палата ревізорів (CNCC).
Крім того, у Франції створено Асоціацію керівників аудиторських фірм (АРБФ).
У Німеччині з 1961 р. під керівництвом міністерства економіки діє Wirtschaftpruferkammer (Палата (інститут) економічного контролю) – офіційний орган для контролю за діяльністю аудиторів, який також здійснює реєстрацію всіх аудиторів країни. Крім того, існує добровільна асоціація кваліфікованих аудиторів – Institute of Wirtschaftsprufer. Інститут аудиторів або Інститут економічних контролерів має спеціалізовані комітети для врегулювання проблем, що виникають у роботі аудиторів. Усі аудитори та аудиторські фірми Німеччини обов’язково є членами Аудиторської палати. При ній створені аудиторські суди, наділені правами щодо аудиторів, починаючи з накладання на них значних штрафів за несумлінне ставлення до професійних обов’язків і закінчуючи позбавленням права займатися аудиторською діяльністю.
Державне регулювання аудиторської діяльності в Російській Федерації покладено на Комісію з аудиторської діяльності при Президентові РФ. У своїй діяльності Комісія підпорядкована Президенту РФ.
Друга концепція розвинулася в англомовних країнах (США, Великобританія), де аудиторська діяльність є певною мірою саморегульованою. Тут аудит орієнтований переважно на потреби акціонерів, інвесторів, кредиторів. Регулювання аудиторської діяльності в цих країнах здійснюється, переважно професійними громадськими аудиторськими об’єднаннями. При цьому аудиторські організації мають велику самостійність, самі здійснюють підготовку аудиторів, присвоюють їм відповідну кваліфікацію і надалі стежать за тим, наскільки сумлінно і кваліфіковано вони виконують свої професійні обов’язки.
Так у США є такі професійні аудиторські організації:
1. Американський інститут присяжних бухгалтерів (American Institute of Certified – AICPA).
2. Комісія з цінних паперів (Securities & Exchange Commission – SEC).
3. Головна служба обліку (The United States general Accounting Office – GAO).
4. Американська асоціація бухгалтерів (American Accounting Association – AAA).
5. Національна асоціація бухгалтерів США (National Association of Accounants – NAA).
6. Асоціація спеціалістів з комп’ютерного аудиту (EDP Audotirs Association) тощо.
У Великобританії створено такі організації, які об’єднують присяжних бухгалтерів, аудиторів:
1. Громадська асоціація дипломованих бухгалтерів (The Chartered Association of Certified Accountants – CACAACCA, FCCA).
2. Громадський інститут бухгалтерів-аналітиків (The Chartered Institute of Management Accounants – CIMA ACMA, FCMA).
3. Громадський інститут національних фінансів і бухгалтерського обліку (Тhe Chartered Institute of Public Finance & Accountancy – CIPFA or PFA).
4. Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу (The Institute of Chartered Accountants in England & Wales – ICAEW or ACA, FCA).
5. Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії (The Institute of Chartered Accountants of Scotland – ICAS or CA).
6. Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії (The Institute of Chartered Accountants of Ireland – ICAI or ACA, FCA).
Формування вищого керівного органу зумовлює рівень державного впливу на регулювання аудиторської діяльності. У країнах державного регулювання керівні працівники вищих органів призначаються на посади державними органами, а в країнах професійного регулювання – посади керівників є виборними.
