Основні етапи розвитку і становлення аудиту

Етапи	Тривалість етапів	Вид аудиту	Мета аудиту
1.	Античність – 1600 р.	Державний, незалежний	Викриття шахрайства
2.	1600 р. – 1850 р.	Державний, незалежний	Викриття шахрайства; виявлення помилок в облікових записах
3.	1850 р. – 1905 р.	Державний, незалежний	Викриття шахрайства; визначення правдивості та зрозумілості фінансової звітності
4.	1905 р. – 1940 р.	Державний, незалежний, внутрішній	Визначення правдивості та зрозумілості фінансової звітності; виявлення шахрайства і помилок обліку
5.	1940 р. – 1960 р.	Державний, незалежний, внутрішній	Визначення правдивості та достовірності фінансової звітності
6.	1960 р. – теперішній час	Державний, незалежний, внутрішній	Визначення правдивості та зрозумілості, достовірності фінансової звітності; оцінка ефективності, економічності, соціального значення діяльності, гармонізація та інтернаціоналізація аудиту

1.2. Мета, завдання, предмет і об’єкти аудиту

Головна мета аудиту – переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до деякої міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з’ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності.

Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обгрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ. Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку стосовно того, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності.

Аудитор не “засвідчує” і не гарантує правильності фінансових звітів. Аудитор не зобов’язаний вишукувати помилки та шахрайство. Під час аудиторської перевірки слід вирішити такі завдання:

- впевнитись у законності діяльності підприємства;

- ознайомитись зі схемою господарювання та управління;

- оцінити надійність систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку підприємства;

- проконтролювати здійснення господарських процесів;

- перевірити первинні документи та облікові регістри;

- зіставити дані поточного обліку зі звітністю та Головною книгою;

- установити фактичну наявність та повноту відображення активів та зобов’язань підприємства;

- впевнитись у порівнянності показників бухгалтерської звітності та інших фінансових звітів.

Завдання аудиту полягає у збиранні та обробці достовірної інформації щодо фінансової звітності підприємства та формування на цій основі аудиторського висновку. Для підтвердження окремих статей балансу можуть висуватись і специфічні завдання аудиту.

Користувачами інформації аудитора є:

- власники підприємства (його замовники, акціонери);

- керівництво підприємства;

- інші юридичні та фізичні особи (податкова адміністрація, постачальники, банки, інвестори, робітники і службовці, профспілки, суд, арбітраж тощо).

Предметом аудиту є річна фінансова бухгалтерська звітність. Об’єктами аудиту можуть бути:

- окремі форми звітності;

- поточна бухгалтерська інформація;

- первинні документи;

- інформація про наявність активів і пасивів;

- установчі документи;

- небухгалтерська звітність тощо.

Функціональними завданнями аудитора є: коригування; оперативний контроль; крім того, вирішуються стратегічні завдання.