МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Л.М. Полякова, Н.І. Демків, В.М. Чубай, В.С. Мохняк

АУДИТ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів денної та заочної форм навчання

спеціальності 7.03050901 «Облік і аудит»

Затверджено

на засіданні кафедри

обліку та аналізу

Протокол № 1 від 29 серпня 2014 р.

ЛЬВІВ - 2014

Полякова Л.М., Демків Н.І., Чубай В.М., Мохняк В.С. Аудит в зарубіжних країнах: конспект лекцій для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 7.03050901 «Облік і аудит». – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2014. – 104 с.

У конспекті лекцій розглядаються теоретико-методичні засади та практика аудиторського контролю в зарубіжних країнах, а також основи його проведення відповідно до міжнародних стандартів аудиту. Особлива увага приділена історичним аспектам виникнення та розвитку аудиту в різних зарубіжних країнах (Великобританії, Франції, Німеччині, США та ін.), а також питанням застосовуваних прийомів аудиту на практиці, складанню аудиторських висновків тощо. Висвітлені концептуальні положення аудиту в зарубіжних країнах, зокрема, щодо принципів здійснення аудиту, визначення аудиторського ризику, планування тощо.

Конспект розроблено відповідно до програми „Аудит в зарубіжних країнах”, призначено для вивчення дисципліни як у навчальному процесі, так і для самостійного опрацювання матеріалу.

Тематика і питання до кожної теми викладено у логічній послідовності, на початку кожної теми приведено план. Для перевірки засвоєних знань наприкінці кожної теми наведено перелік питань для самоконтролю, тестові завдання та теми рефератів, що дасть змогу глибше вивчити запропонований матеріал.

Видання буде корисним студентам вищих навчальних закладів спеціальності „Облік і аудит”, спеціалістам служб внутрішнього контролю, керівникам підприємств, науковцям.

Відповідальний за випуск: Яремко І.Й., докт. екон. наук, проф.

Рецензенти: Бачинський В.І., канд. екон. наук, доц.,

Пилипенко Л.М., канд. екон. наук, доц.

ВСТУП

Вивчення дисципліни «Аудит в зарубіжних країнах» передбачено освітньо-професійною програмою галузевого стандарту вищої освіти МОН України спеціальності 7.03050901 “Облік і аудит”.

Метою є формування системи теоретичних знань та набуття практичних навичок з аудиту в зарубіжних країнах з розумінням ролі професії аудитора в сучасному суспільстві.

Підготовлений фахівець повинен вміти: визначити особливості аудиторської діяльності та професії аудитора в зарубіжних країнах, організувати аудиторську фірму або роботу окремого аудитора, застосовувати прийоми аудиту на практиці, кваліфіковано складати аудиторський висновок.

Конспект лекцій призначений для поглиблення знань студентів щодо суті та особливостей аудиторської діяльності в зарубіжних країнах, діяльності міжнародних аудиторських фірм, організації та методики проведення аудиторської перевірки, прийомів аудиту, структури аудиторського висновку. Ця дисципліна є важливою ланкою в системі виховання нового покоління бухгалтерів та аудиторів, вивчення якого дозволить їм певною мірою з розумінням підійти до питання максимального наближення вітчизняного аудиту до зарубіжного і приведення його у відповідність з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та аудиту.

Активізації самостійної роботи студентів сприяє наявність питань для самоперевірки знань, тестів для самоконтролю та тематика рефератів. Зміст дисципліни розкрито в темах конспекту лекцій.

Тема 1. Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних країнах

1.1. Суть та значення аудиту, його виникнення та розвиток.

1.2. Мета, завдання, предмет і об’єкти аудиту.

1.3. Види аудиту та їх особливості.

1.4. Історичні аспекти виникнення та розвиток аудиту в країнах СНД.

1.1. Суть та значення аудиту, його виникнення та розвиток

Аудит – це систематичний процес цілеспрямованого збору і оцінки свідчень, підтверджуючих твердження незалежним аудитором про господарські дії та події щодо встановлення рівня відповідності між цими твердженнями і встановленими критеріями, а також повідомлення результатів зацікавленим користувачам.

Термін “аудит” у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об’єктів, спрямованості тощо.

Слово “аудит” проходить від латинського “audio” – і означає слухати, відповідно “auditor”- той, хто слухає. Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом – довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки. Найбільшого поширення “аудит” як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам. Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї VII ст. до н.е, де вже тоді існувала посада Генерального аудитора, який був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних коштів. Є історичні свідчення про те, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах, як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях. Згодом в інших країнах, наприклад у Франції, барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Основним завданням аудиторів у ті часи було контролювання збору податків та використання державних коштів.

Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великі підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Створення і розвиток податкової системи посилили заінтересованість держави у повноті і своєчасності сплати податків. У зв’язку з цим новий напрям діяльності аудиторів – контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави, підтвердження правильності поданих декларацій.

Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов’язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844 р.), Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах.

Особливого значення аудит і професія аудитора набули після економічної кризи 1930-х років. Аудитори виконували в цей період роль захисників інтересів як окремих підприємців, так і економіки цілих держав.

До 1929 р. об’єктами аудиторської перевірки були лише результати господарської діяльності (прибуток або збиток). Після “Великої депресії” Комісією з цінних паперів і бірж (SEC) були розроблені спеціальні вимоги щодо змісту і структури аудиторського висновку. Цей документ повинен був містити дату, описувати всі деталі проведення роботи, чітко визначати думку аудитора щодо наданої звітності, принципів і процедур обліку. Ці вимоги призвели до поділу висновку на два параграфи. Перший – опис проведеної роботи, другий – вираження думки аудитора.

На ранньому етапі розвитку була відсутня система внутрішнього контролю. Прийоми аудиту в той час полягали переважно в детальній перевірці кожної операції, а тестування або вибіркова перевірка як аудиторської процедури відомими не були. Такий аудит отримав назву підтверджуючого аудиту.

І тільки наприкінці ХІХ століття незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності.

Період до 60-х років ХХ ст. супроводжувався лише неістотними змінами в цілях і методах аудиту. Основна увага, як і раніше, приділялась визначенню достовірності фінансової звітності, яка підлягала перевірці, причому досить багато технічних прийомів аудиту цього періоду були створені безпосередньо з метою виявлення викривлень. Виявлення помилок і порушень все ще залишається метою зовнішнього аудиту, але не головною.

Подальший розвиток ринкових відносин вимагав великих капітальних вкладень, що призводило до збільшення ризику. Для розміщення акцій на фондовій біржі, одержання позик від приватних осіб або банківських кредитів тощо, стало правилом надання зацікавленим особам фінансової звітності своєї компанії, перевіреної на предмет її точності і достовірності. Такі послуги в масовому порядку надавали незалежні бухгалтери (аудитори). В той самий період почалось створення різноманітних організацій або спілок професійних бухгалтерів, які вимагали від урядів своїх країн законодавчого оформлення їх діяльності.

Початок 70-х років ХХ ст., по суті виявився відправною точкою нового етапу в історії аудиту – його гармонізації на регіональному та інтернаціоналізації на міжнародному рівнях.

Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено створенням у 1977 р. Міжнародної Федерації Бухгалтерів із штаб-квартирою в Нью-Йорку, на яку, зокрема, були покладені функції розробки Етичного кодексу професійних бухгалтерів, міжнародних стандартів аудиту, бюлетенів з аудиту, положень про державний і управлінський облік, посібників з професійної освіти і аудиту державних підприємств.

Сьогодні відбувається етап розвитку аудиту як такого, що орієнтований на ризик. При проведенні перевірок або консультуванні, аудиторські фірми, насамперед, розраховують можливий ризик (за спеціально розробленими формулами). Як правило, в сучасних умовах аудиторська перевірка проводиться вибірково – переважно там, де не існує ризик максимальної помилки або шахрайства.

Щодо цілей сучасного зовнішнього аудиту країн ринкової економіки, то в деяких з них аудитором повинен бути зроблений висновок про відповідність фінансової звітності підприємства, що перевіряється, законодавству країни (Німеччина, Франція, Італія), у багатьох інших – про достовірність звітності та їх відповідність фаховим стандартам бухгалтерського обліку (Канада, США, Японія), у Великобританії – обидва критерії водночас.

На світовому ринку аудиту сьогодні діють сотні тисяч аудиторських фірм, однак тільки окремі з них здобули міжнародне визнання, стали транснаціональними корпораціями, які мають сотні філій і дочірніх підприємств у різних країнах (у тому числі і в Україні) - аудиторські фірми “Прайс Уотерхаус”, “Ернст енд Янг” тощо. У міру розвитку цивілізованої ринкової економіки підвищується значення і престиж професії аудитора, зростають вимоги до рівня його кваліфікації.

На підставі викладених подій можна виділити основні етапи розвитку і становлення аудиту (табл. 1.1).

Таблиця 1.1