Фази регуляції секреторної функції підшлункової залози.
Центр соковиділення знаходиться в довгастому мозку. Секреторним нервом є блукаючий нерв.
В регуляції секреції підшлункової залози виділяють 3 фази:
І фаза – складнорефлекторна (мозкова).
Секреція підшлункового соку під час цієї фази пов’язана з реалізацією складнорефлекторних механізмів регуляції, тобто умовних рефлексів (вигляд, запах їжі) і безумовних рефлексів (подразнення їжею рецепторів ротової порожнини).
ІІ фаза шлункова ( нейрогуморальна)
в цей період продовжується виділення соку внаслідок подразнення хімусом рецепторів шлунку і впливу гуморальних факторів ( гастрин, бомбезін).
ІІІ фаза – нейрогуморальна (кишкова).
Ця фаза називається нейрогуморальною, тому що вона зв’язана з реалізацією безумовних рефлексів у відповідь на подразнення хімусом механо- та хеморецепторів слизової оболонки шлунка та тонкого кишківника і впливом гуморальних факторів.
Експериментальним шляхом доведено значення, гуморальної регуляції – підшлункова залоза продовжує секретувати після перерізу нервів, що її іннервують.
Н
а
початкових етапах травлення виділяються
гормони, які стимулюють підшлункову
секрецію, а на пізніх етапах навпаки
– які її гальмують.
Гормони, що стимулюють підшлункову секрецію:
Секретин.
2. Холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ).
3. Гастрин.
Гормони, що гальмують підшлункову секрецію:
1. Соматостатин.
2. Нейротензин.
3. Глюкагон.
4. Кальцитонін.
Секреторна діяльність підшлункової залози порушується у людей з пониженою кислотного шлункового соку. Якщо НСІ не надходить у 12 палу кишку, то в результаті не утворюється секретин і холецистокінін – панкреазимін, що призводить до різкого зменшення секреціі підшлункового соку.
Печінка як орган травлення.
Печінка – це біологічний фільтр для крові, яка притікає від травних органів. В крові є токсичні речовини, інфекційні агенти, ліки, тощо. В печінці вони затримуються і знищуються.
Приймає участь в обміні гормонів, вітамінів, ( інактивація статевих гормонів, інсуліна, глюкагона, АДГ, гормонів щитоподібної залози). В печінці утворюється вітаміни,соматомедин. Жовч потрібна для всмоктування жиророзчинних вітамінів ( А, Д, Е, К).
Утворюються в печінці фактори згортання крові.
Приймає участь в обміні білків, жирів, вуглеводів ( утворюються білки плазми крові, сечовина, глютамін, тригліцериди, фосфоліпіди, холестерин)
Утворюється та розщеплюється глікоген.
Відбувається руйнація еритроцитів, синтезуються регулятори кровотворення ( еритропоетин, тромбоцитопоетини)
Утворюється тепло.
Екскреторна функція, виводиться із організму приблизно 40 сполук метаболітів ( жовчні кислоти, білірубін, лужна фосфатаза, сечовина, тощо).
Утворюється жовч.
Процес жовчо - утворення йде постійно, а надходження в 12 палу кишку відбувається періодично, в зв’язку з прийомом їжі.
Гепатоцити секретують жовч в жовчні капіляри, від яких вона надходить у жовчні судини, у жовчний проток, в 12 палу кишку або жовчний міхур, якщо відсутнє травлення. Основним регулятором напрямку руху жовчі є сфінктер Одді.
Концентраційна здатність міхура велика, об’єм його (50 – 80 мл) в ньому може збиратися жовч протягом 12 годин ( це 400 – 450 мл печінкової жовчі)
За добу виділяється приблизно 1 л жовчі, в кишечнику вона виконує такі функції:
1. Емульгує жири, збільшуючи поверхню, на якій здійснюється їх гідроліз ліпазою;
2. Розчиняє продукти гідролізу жирів, чим сприяє їх гідролізу;
3. Підвищує активність панкреатичних та кишкових ферментів, особливо ліпази;
4. За участю жовчних солей проходить утворення тонкодисперсних частинок жирів, внаслідок чого вони в невеликій кількості можуть всмоктуватись із тонкої кишки навіть без проходження попереднього гідролізу;
5. Стимулює моторну та секреторну діяльність тонкої кишки і товстої кишки;
6. Здатна припинити шлункове травлення не тільки нейтралізацією соляної кислоти, яка поступила в дванадцятипалу кишку, а й шляхом інактивації пепсину;
7. Має бактеріостатичні властивості;
8. Приймає участь у процесах всмоктування з кишківника жиророзчинних вітамінів, холестерину, амінокислот та солей кальцію.
9. Стимулює жовчоутворення і жовчовиділення.