Регуляція секреторної діяльності шлунка.

У регуляції шлункової секреції беруть участь гуморальні і нервові механізми.

Кількість та склад шлункового соку змінюється особливо після вживання їжі. В значній мірі кількість та склад соку залежить від характеру подразника (кількість та склад їжі).

Натще секретується невелика кількість шлункового соку (до 10 мл на годину). Він містить в основному слиз.

Після прийому їжі виділення шлункового соку значно збільшується, росте його кислотність та вміст ферментів.

Секреторним нервом є блукаючий нерв.

За головними механізмами регуляції шлункову секрецію поділяють на декілька фаз:

І фаза – мозкова або складнорефлекторна.

Секреція в цій фазі пов’язана з реалізацією умовних рефлексів (на вигляд, запах їжі). Шлунковий сік, що виділяється при чеканні їжі Павлов назвав «апетитним», «запальним». Фізіологічне значення апетитного соку в тому, що шлунок готується до приймання їжі ще до того, як вона потрапить в шлунок. Другий механізм –це безумовні рефлекси, що виникають при подразненні їжею рецепторів ротової порожнини.

І фазу можна підсилити вживанням кислого, солоного, що діє на рецептори порожнини рота. Соковиділення під час цієї фази гальмується негативними емоціями.

ІІ фаза – шлункова

починається через 5 хвилин після вживання їжі і триває близько 2 години з поступовим зменшенням секреції.

Виділення соку в цю фазу зумовлено нервовим і гуморальними механізмами.

Нервова регуляція.

Хімус, заповнюючи шлунок, подразнює рецептори слизової оболонки (подразники механічні, хімічні);

Імпульси по блукаючому нерву передаються в соковидільний центр довгастого мозку, а звідти по еферентним волокнам цього ж нерва (Х пара черепномозкових нервів) повертається до залоз шлунка і стимулює їх діяльність.

Гуморальна регуляція

відбувається під впливом гормонів Хімічна стимуляція секреції відбувається за рахунок гастрину, ацетилхоліну, гістаміну.

Ці гормони виробляються клітинами слизової оболонки шлунка, всмоктуються в кров і з током крові надходять до залоз.

Гальмування шлункової секреції відбувається під дією гормонів, що виробляються в 12 палій кишці:холецистокінін,секретин.

Дослід Разнікова доводить роль гуморальних подразників: 200мл крові накормленої собаки ввели в/в голодній собаці, після того у неї починається соковиділення.

ІІІ стадія кишкова,

1 – 3 години, зумовлена нервовим і гуморальним механізмом. Нервові імпульси з механо -і хеморецепторів кишечника підсилюють секреторні процеси в шлунку, якщо надійшов недостатньо переварений хімус. Під дією кислого вмісту, який надійшов в 12 палу кишку, виділяються гормони, які гальмують секрецію в кишковій фазі.

Моторна функція шлунка

Завдяки добре розвиненій м’язовій оболонці шлунок виконує функції:

- депонування їжі, може вміщувати до 3л;

- затримувати їжу в шлунку 6 – 8 годин, за цей час їжа переміщується і просувається по травній трубці;

- забезпечує евакуацію хімуса порціями в 12 палу кишку.

Сучасні методи дослідження довели, що шлунок здатний до таких рухів:

• тонічні;

• перистальтичні;

• голодні.

Тонічні рухи: пустий шлунок має деякий тонус, який забезпечує внутрішньопорожнинний тиск, деякі клітини м’язової оболонки мають пейсмейкерну активність, тобто періодично генерують ПД з частотою 3- 2 в секунду. Після прийому їжі починається скорочення стінки шлунка, скорочення неоднакової сили з інтервалом 20 секунд, але вони підтримують тонус шлунка і сприяють перемішуванню хімуса з шлунковим соком.

Перистальтичні рухи: перистальтичні скорочення за рахунок поздовжнього і косого шарів м’язової оболонки, хвилеподібно розповсюджуються по стінці зі швидкістю 10 – 40 см/сек., з інтервалом 3 – 4 рухи за 1 хвилину. Ці рухи відбуваються на фоні тонічних скорочень, починаються з вхідної частини і доходять до воротарної частини шлунка. Хімус просовується до виходу із шлунка.

Голодні рухи: відбуваються в пустому шлунку через 60 – 80 хвилин протягом 10 – 15 хвилин.

Блювання – це прояв антиперистальтики, акт блювання – це рефлекс, в якому беруть участь м’язи тонкої кишки, шлунка, стравоходу, м’язи передньої черевної стінки, діафрагми, носоглотки.

Регуляція моторики шлунка.

Нервова регуляція відбувається за рахунок нервової системи:

Парасимпатичний нерв стимулює перистальтику ( після перерізки Х пари, рухи припиняються), а симпатична нервова система гальмує перистальтику.

Гуморальна регуляція, в регуляції моторики приймають участь гормони, БАР, продукти гідролізу поживних речовин, стимулює моторику шлунка:

• гістамін;

• гастрит;

• холецистокінін - панкреозимін;

• серотонін;

• інсулін.

Гальмують моторику шлунка:

1. секретин;

2. ентерогастрон;

3. адреналін, НА;

4. продукти гідролізу жиру.

Перехід хімуса в 12 палу кишку.

В шлунку їжа затримується від 6 до 8 годин, коли вона стає рідкою, то відбувається періодичне, порціонне випорожнення шлунку.

Процес переходу регулюється комплексом механізмів:

1. Градієнт тиску між шлунком і 12 палою кишкою, чим більше градієнт тиску, тим швидше відбувається евакуація, порожня 12 пала кишка прискорює евакуацію хімусу.

2. Пілоричний затульний рефлекс сприяє відкриттю і скороченню сфінктера воротора внаслідок подразнення його ділянки НСІ:

а) кислий хімус подразнює рецептори пілоричної частини (середовище в цьому відділі лужне) м’язи воротаря розслаблюються і 6 – 12 мл хімусу переходить в 12 палу кишку;

б) кислий хімус подразнює рецептори воротаря з боку 12 палої кишки, тому воротар скорочується і лишається в такому стані, поки кислий хімус не нейтралізується соком підшлункової залози і жовчі.

Склад і властивості травного секрету підшлункової залози.

Зовнішньосекреторна функція підшлункової залози – це утворення підшлункового соку, який поступає в 12 палу кишку.

Склад та властивості підшлункового соку.

У людини виділяється 1,5 – 2 літри соку на добу. Кислотність його – 7,8 – 8,4 (лужна).

Склад соку:

1.Електроліти соку.

Основні аніони підшлункового соку – Cl^- та HCO₃^- , катіони – Na⁺ , Са²⁺, Mg²⁺, К⁺,

2.Ферменти підшлункового соку:

1.Протеолітичні - трипсин, хемотрипсин, еластаза.

аендопептидази – розщеплюють внутрішні пептидні зв’язки у білковій молекулі і виділяються

в неактивному стані – трипсиноген, хемотрипсиноген, проеластаза, прокарбосипептидаза;

бекзопептидази – відщеплюють кінцеві амінокислоти: карбоксипептидази ;

2.Амілолітичні: -амілаза – розщеплює полісахариди до ди – і моносахаридів, мальтаза.

3.Ліполітичні: ліпаза, фосфоліпаза, розщеплюють жири в присутності Са²⁺, жовчних кислот.

4.Нуклеази.