Функції шлунка

1. Секреторна функція забезпечується шлунковими залозами, які знаходяться в слизовій оболонці.

2. Моторна функція відбувається за рахунок скорочення м’язів стінки шлунка.

3. Всмоктувальна, шлунок сприяє надходженню в організм води, мінеральних солей, алкоголю, лікарських речовин.

4. Екскреторна функція- це виведення в складі шлункового соку продуктів обміну.

5. Інкреторна функція – це утворення гормонів.

6. Бактерицидна ( НСІ, лізоцим).

Шлункові залози побудовані із клітин, секрет яких утворює шлунковий сік.

За добу секретується 2 – 2,5л. шлункового соку.

Чистий шлунковий сік – це безбарвна прозора рідина, кислої реакції, рН 1,5 – 1,8.

Склад і властивості шлункового соку.

В шлунку секреторну функцію виконують такі клітини:

1. Клітини шлункових залоз:

- головні клітини – секретують ферменти;

- парієтальні (обкладові) – соляну кислоту;

- додаткові (мукоцити) – розчинний слиз.

2. Клітини покривного епітелію – нерозчинний слиз.

До складу шлункового соку входять:

1. Ферменти:

а) протеолітичні ферменти:

- пепсин – гідролізує білки в дуже кислому середовищі (pH = 1,5-2) до поліпептидів;

- гастриксин – розщеплює білки в менш кислому середовищі (pH = 3-3,5);

- желатиназа розщеплює білок сполучної тканини – желатин;

- хімозин викликає звурдження молока.

Протеолітичні ферменти шлункового соку виділяються шлунковими залозами в неактивному стані. Активуються вони тільки в порожнині шлунка за рахунок соляної кислоти. Неактивна форма пепсину називається пепсиноген. Виділення ферментів в неактивному вигляді попереджує самоперетравлювання головних клітин залоз.

б) ліпаза – розщеплює емульгований жир, який є в рідких молочних продуктах. Шлункова ліпаза забезпечує гідроліз цього жиру до жирних кислот та гліцерину..

Ферменти виділяють залози всіх відділів шлунка.

2. Соляна кислота, виділяється парієтальними клітинами, яких багато в залозах тіла та дна шлунка, та мало в залозах пілоричного відділу шлунка, тому середовище в пілоричному відділі шлунка лужне.

Роль соляної кислоти в травленні:

1. забезпечує оптимальний рівень pH для активації та дії ферментів шлункового соку, активує пепсиноген;

2) забезпечує набухання білків, що полегшує їх гідроліз;

3)викликає перетворення нормального молока на кисле, що полегшує його перетравлення;

4)впливає на виділення багатьох гормонів ШКТ (гастрин, секретин, соматостатин);

5)впливає на рухову функцію шлунка, перехід хімуса в 12 палу кишку;

6) руйнує патогенні мікроорганізми (антибактерицидна дія).

3. Слиз (розчинний та нерозчинний), муцин.

а) Розчинний слиз виділяється додатковими клітинами залоз шлунка, змішується з їжею і полегшує її перетравлення.

б) Нерозчинний слиз виділяється клітинами покрівного епітелію і покриває тонким шаром (близько 0,6 мм) всю слизову оболонку шлунка. Він виконує захисну функцію і захищає слизову шлунка від дії соляної кислоти та самоперетравлення протеолітичними ферментами.

Зниження утворення муцина відбувається при хронічному гастриті, коли атрофуються додаткові клітини під дією деяких речовин: алкоголю, солі жовчних кислот, аспірин.

Слиз має лужну реакцію (pH=7).

До складу слизу входить внутрішній фактор Касла – це глікопротеїд, який виконує важливу роль у всмоктуванні вітаміну В₁₂ в кишківнику, при відсутності ФК всмоктується тільки 1/50 частина вітаміну, що надходить з їжею.