Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЯ 10 Фізіологія органів травлення.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
108.55 Кб
Скачать

Лекція 10. Фізіологія органів травлення Травна система

  1. Загальна характеристика системи травлення, функції системи травлення.

  2. Травлення в ротовій порожнині:

    • слина, склад, значення, механізм секреції;

    • механічна обробка їжі;

  3. Травлення в шлунку:

    • методи дослідження на тваринах;

    • склад, властивості шлункового соку;

    • фази регуляції секреції;

    • моторна функція шлунка.

  4. Склад і властивості травного соку підшлункової залози, регуляція панкреатичної секреції.

  5. Печінка як орган травлення.

  6. Жовч, склад, властивості, регуляція утворення і виділення.

  7. Травлення в тонкій кишці:

    • склад, властивості кишкового соку, регуляція секреції;

- моторика тонкого кишечнику.

  1. Травлення в товстій кишці:

    • основні функції;

    • роль мікрофлори;

    • рухи товстого кишечнику;

  2. Всмоктування речовин у різних відділах травного каналу.

Загальна характеристика травної системи.

Травна система складається із:

І. Травної трубки:

- порожнина рота;

- глотка;

- стравохід;

- шлунок;

- кишківник.

ІІ. Травних залоз:

  • слинні залози (3 пари);

  • підшлункова залоза;

  • печінка;

Травлення – це складний процес механічної і хімічної обробки поживних речовин до таких форм, які можуть всмоктуватись, транспортуватись і засвоюватись клітинами.

Процес травлення відбувається в органах травної трубки під дією ферментів травних соків.

Види ферментів:

  • протеази – розщеплюють білки на амінокислоти;

  • ліпази – розщеплюють жири на гліцерин і жирні кислоти;

  • амілази – розщеплюють вуглеводи на моносахариди.

Особливості ферментів:

специфічність;

  • чутливість до реакції середовища;

  • залежність від температури;

  • більшість ферментів виділяється у неактивному стані.

Кінцеві продукти хімічної обробки поживних речовин всмоктуються в кров і лімфу і використовуються клітинами як енергетичний і пластичний матеріал.

Основні функції системи травлення:

  1. секреція ( утворення травних соків, ферментів, які забезпечують процеси гідроліза поживних речовин);

  2. моторна (забезпечує жування, ковтання, перемішування, пересування і видалення

решток із організму);

  1. всмоктування;

  2. виділення;

  3. інкреторна ( утворення гормонів).

Система травлення забезпечує фізичну та хімічну обробку їжі та всмоктування отриманих продуктів у внутрішнє середовище.

Процес травлення відбувається послідовно в таких відділах:

  • ротова порожнина,

  • шлунок

  • кишківник.

Типи травлення:

  • внутрішньоклітинне ( фагоцитоз);

  • порожнинне ( в порожнині травної трубки);

  • мембранне ( на мембрані клітини).

Травлення в ротовій порожнині.

Їжа перебуває в ротовій порожнині рота 15 – 30секунд, за цей час відбувається:

1.Механічна обробка їжі – подрібнення, перемішування;

2.Зволоження їжі слиною;

3.Хімічна обробка їжі відбувається за участю ферментів слини;

4.Знезараження – знищення мікроорганізмів лізоцимом слини;

5.Аналіз смакових якостей речовин смаковим аналізатором, на підставі аналізу формуються емоції відповідно до складу їжі та приймається рішення щодо продовження чи припинення її споживання;

6.Рефлекторне надходження інформації від рецепторів, які розміщуються в порожнині рота, до інших органів системи травлення, що буде змінювати їх секреторну та моторну активність – це підготовка органів до перетравлення їжі з вже встановленим складом (багата на білок чи жири), що забезпечує більш ефективне травлення.

7.Всмоктування деяких низькомолекулярних речовин – це використовується для введення деяких лікарських препаратів – валідол.

8.Формування харчової грудки – порція їжі, що готова до ковтання.

Жування відбувається завдяки рухові нижньої щелепи, в переміщуванні їжі по ротовій порожнині приймає участь язик, м’язи щок.

Жування – це рефлекторний акт, який забезпечує перемішування, подрібнення та просочення їжі слиною до консистенції, що дозволяє відбутися ковтанню.

Рефлекторна дуга цього рефлексу:

- рецептори слизової оболонки;

- чутливі волокна трійчастого нерва;

- центр жування (довгастий мозок);

- рухові волокна трійчастого нерва;

- жувальні м’язи.

Свідома регуляція ковтання відбувається завдяки зв’язку кори з центром жування.

Ковтання – це рефлекторний акт, який забезпечує перехід харчової грудки з ротової порожнини в нижні відділи глотки, а далі в порожнину стравоходу.

Рефлекторна дуга цього рефлексу складається:

- рецептори кореня язика, піднебіння, задньої стінки глотки;

- чутливі волокна язикоглоткового нерва;

- центр ковтання(довгастий мозок);

- рухові волокна язикоглоткового, під’язикового, трійчастого, блукаючого нервів;

- м’язи ротової порожнини, язика, глотки та стравоходу.

Фази ковтання:

  1. Ротова довільна і мимовільна;

  2. Глоткова, швидка, мимовільна;

  3. Стравохідна, повільна, мимовільна.;;