
- •Лекція 10. Фізіологія органів травлення Травна система
- •Склад слини, її роль в травленні.
- •Функції шлунка
- •Регуляція секреторної діяльності шлунка.
- •Фази регуляції секреторної функції підшлункової залози.
- •Жовч, склад. Види жовчі.
- •Види жовчі:
- •Склад жовчі.
- •Травлення в тонкій кишці.
- •Склад і властивості кишкового соку.
- •Регуляція секреції кишкового соку:
- •Поняття про порожнинне та пристінкове травлення:
- •Моторика тонкого кишечнику.
- •2.Нейрогенні скорочення.
- •Моторика товстого кишечнику.
- •Всмоктування в травному каналі.
- •Механізм всмоктування глюкози:
- •Механізм всмоктування білків:
- •Механізм всмоктування води:
Лекція 10. Фізіологія органів травлення Травна система
Загальна характеристика системи травлення, функції системи травлення.
Травлення в ротовій порожнині:
слина, склад, значення, механізм секреції;
механічна обробка їжі;
Травлення в шлунку:
методи дослідження на тваринах;
склад, властивості шлункового соку;
фази регуляції секреції;
моторна функція шлунка.
Склад і властивості травного соку підшлункової залози, регуляція панкреатичної секреції.
Печінка як орган травлення.
Жовч, склад, властивості, регуляція утворення і виділення.
Травлення в тонкій кишці:
склад, властивості кишкового соку, регуляція секреції;
- моторика тонкого кишечнику.
Травлення в товстій кишці:
основні функції;
роль мікрофлори;
рухи товстого кишечнику;
Всмоктування речовин у різних відділах травного каналу.
Загальна характеристика травної системи.
Травна система складається із:
І. Травної трубки:
- порожнина рота;
- глотка;
- стравохід;
- шлунок;
- кишківник.
ІІ. Травних залоз:
слинні залози (3 пари);
підшлункова залоза;
печінка;
Травлення – це складний процес механічної і хімічної обробки поживних речовин до таких форм, які можуть всмоктуватись, транспортуватись і засвоюватись клітинами.
Процес травлення відбувається в органах травної трубки під дією ферментів травних соків.
Види ферментів:
протеази – розщеплюють білки на амінокислоти;
ліпази – розщеплюють жири на гліцерин і жирні кислоти;
амілази – розщеплюють вуглеводи на моносахариди.
Особливості ферментів:
специфічність;
чутливість до реакції середовища;
залежність від температури;
більшість ферментів виділяється у неактивному стані.
Кінцеві продукти хімічної обробки поживних речовин всмоктуються в кров і лімфу і використовуються клітинами як енергетичний і пластичний матеріал.
Основні функції системи травлення:
секреція ( утворення травних соків, ферментів, які забезпечують процеси гідроліза поживних речовин);
моторна (забезпечує жування, ковтання, перемішування, пересування і видалення
решток із організму);
всмоктування;
виділення;
інкреторна ( утворення гормонів).
Система травлення забезпечує фізичну та хімічну обробку їжі та всмоктування отриманих продуктів у внутрішнє середовище.
Процес травлення відбувається послідовно в таких відділах:
ротова порожнина,
шлунок
кишківник.
Типи травлення:
внутрішньоклітинне ( фагоцитоз);
порожнинне ( в порожнині травної трубки);
мембранне ( на мембрані клітини).
Травлення в ротовій порожнині.
Їжа перебуває в ротовій порожнині рота 15 – 30секунд, за цей час відбувається:
1.Механічна обробка їжі – подрібнення, перемішування;
2.Зволоження їжі слиною;
3.Хімічна обробка їжі відбувається за участю ферментів слини;
4.Знезараження – знищення мікроорганізмів лізоцимом слини;
5.Аналіз смакових якостей речовин смаковим аналізатором, на підставі аналізу формуються емоції відповідно до складу їжі та приймається рішення щодо продовження чи припинення її споживання;
6.Рефлекторне надходження інформації від рецепторів, які розміщуються в порожнині рота, до інших органів системи травлення, що буде змінювати їх секреторну та моторну активність – це підготовка органів до перетравлення їжі з вже встановленим складом (багата на білок чи жири), що забезпечує більш ефективне травлення.
7.Всмоктування деяких низькомолекулярних речовин – це використовується для введення деяких лікарських препаратів – валідол.
8.Формування харчової грудки – порція їжі, що готова до ковтання.
Жування відбувається завдяки рухові нижньої щелепи, в переміщуванні їжі по ротовій порожнині приймає участь язик, м’язи щок.
Жування – це рефлекторний акт, який забезпечує перемішування, подрібнення та просочення їжі слиною до консистенції, що дозволяє відбутися ковтанню.
Рефлекторна дуга цього рефлексу:
- рецептори слизової оболонки;
- чутливі волокна трійчастого нерва;
- центр жування (довгастий мозок);
- рухові волокна трійчастого нерва;
- жувальні м’язи.
Свідома регуляція ковтання відбувається завдяки зв’язку кори з центром жування.
Ковтання – це рефлекторний акт, який забезпечує перехід харчової грудки з ротової порожнини в нижні відділи глотки, а далі в порожнину стравоходу.
Рефлекторна дуга цього рефлексу складається:
- рецептори кореня язика, піднебіння, задньої стінки глотки;
- чутливі волокна язикоглоткового нерва;
- центр ковтання(довгастий мозок);
- рухові волокна язикоглоткового, під’язикового, трійчастого, блукаючого нервів;
- м’язи ротової порожнини, язика, глотки та стравоходу.
Фази ковтання:
Ротова довільна і мимовільна;
Глоткова, швидка, мимовільна;
Стравохідна, повільна, мимовільна.;;