Механізм першого вдиху новонародженої дитини.

1. Після перерізки пуповини в крові дитини накопичується вуглекислота, знижується рН крові та знижується парціальний тиск кисню – стимуляція центральних та периферичних хеморецепторів – збудження дихального центру – збудження інспіраторних нейронів – скорочення м’язів вдиху. (Гуморальна регуляція дихання)

2. Стимулювати перший вдих новонародженого можна дією на різні рецептори, оскільки аферентна інервація дихального центру дуже різноманітна:

3. Після народження дитини треба зняти “рефлекс пірнальника”, котрий блокує настання вдиху через наявність рідини в дихальних шляхах. Щоб зняти цей рефлекс цю рідину періодично аспірують.

Дихання під час фізичної роботи.

При фізичному навантаженні розвивається гіпервентиляція ( глибина і частота дихання збільшується), ступінь якої пропорційна інтенсивності навантаження.

Головні механізми розвитку гіпервентиляції є :

1. безумовні рефлекси з пропріорецепторів працюючих мязів. ДЦ отримує інформацію про фізичну роботу і відбувається гіпервентиляція, щоб при збільшенні метаболізму склад альвеолярного повітря лишався незмінним;

2. умовні рефлекси ( передстартові стани у спортсменів). Від моторної зони кори ГМ інформація доходить до ДЦ, що сприяє розвитку гіпервентиляції;

3. імпульси від хеморецепторів, які сприймають зміни газового стану крові ( підвищення РСО2 зниження РО). Якщо рівень вентиляції внаслідок впливу названих механізмів (1 і 2) не відповідає рівню метаболізму і відбуваються зміни газового стану артеріальної крові, то хеморецептори виступають як детектори помилки і виносять рефлекторно корективи в роботу ДЦ. При інтенсивній і довготривалій фізичній роботі, коли система не може забезпечити підтримку постійного газового складу в альвеолярному повітрі, то рефлекси з хеморецепторів виступають як механізм стимуляції зовнішнього дихання.

При гімнастичних вправах вентиляціях легень збільшується в 2 – 7 разів, під час бігудо 20 разів.

Дихання при зниженому атмосферному тиску

При підніманні на висоту ( альпіністи, парашутисти) людина опиняється в умовах зниженого тиску, внаслідок цього в організм надходять менше кисню, розвивається гіпоксія

.Вже на висоті 2,5 – 3 км відбувається зниження атмосферного тиску і розвивається висотна хвороба, причиною якої є різке зниження напруги вуглекислого газу в крові ( він інтенсивно виводиться при гіпервентиляції). Оскільки вуглекислий газ є подразником хеморецепторів, при його зниженні глибина дихання різко зменшується. Гіпоксія призводить до слабкості, підвищення артеріального тиску, головного болю, втрати свідомості. Дихання чистим киснем через маску дозволяє людині зберегти працездатність навіть на висоті 11 – 12 км.

При тривалому перебуванні в гірській місцевості розвивається акліматизація до гіпоксії. У таких людей збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові, підвищується стійкість нервових клітин до гіпоксії, збільшується вентиляція легень.

Дихання при підвищеному атмосферному тиску.

В умовах підвищеного тиску повітря працюють водолази. При зануренні під воду збільшується кількість(N₂), розчиненого у крові. Підвищення рівня кисню в крові може призвести до кисневого отруєння, яке супроводжується судомами. Тому при зануренні на великі глибини застосовується гелієво – кисневі суміші.

Особливої уваги потребує підйом водолазів від великого тиску на глибині до нормального на поверхні. При швидкому підйомі може розвинутись кесонна хвороба, зумовлена виходом азоту із тканини і закупоркою дрібних судин бульбашками азоту в крові – газовою емболією, що порушує циркуляцію крові і може призвести до смерті. Для лікування кесонної хвороби потерпілого поміщають в камери з високим тиском і цим викликають розчинення бульбашок азоту.