
- •Фізіологія серцево-судинної системи, механізм її регуляції. Особливості регіонарного кровообігу.
- •Загальна характеристика системи кровообігу.
- •Будова серцевого м’яза.
- •Фізіологічні властивості міокарда. Автоматія. Провідна система
- •Потенціал дії атипових кардіоміоцитів сино – атріального вузла, механізми походження, фізіологічна роль
- •Послідовність і швидкість проведення збудження по серцю
- •Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлуночків, механізми походження, фізіологічна роль
- •Періоди рефрактерності під час розвитку пд типових кардіоміоцитів, їх значення
- •Сегментів, інтервалів екг
- •1. Період напруження (0,08 с):
- •2. Період вигнання (0,25 с):
- •10. Кровообіг плоду;
- •11. Фізіологія лімфатичної системи:
- •Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
- •Артеріальний пульс, основні параметри
- •Класифікація кровоносних судин.
- •Фізіологічна характеристика судин. Капіляри.
- •Причини руху крові по венам
- •Механізм формування судинного тонусу
- •Іннервація судин
- •Нервова регуляція судинного тонусу
- •Гуморальна регуляція тонусу судини.
- •Підвищення тонусу пв ресорного відділу гдц зумовлює:
- •Особливості коронарного кровообігу
- •Особливості мозкового кровообігу
- •Фізіологічні особливості кровопостачання головного мозку.
- •Особливості легеневого кровообігу його регуляція.
- •Особливості кровообігу в печінці
- •Кровообіг в нирках
- •Особливості кровообігу плоду.
- •Фізіологія лімфатичної системи
- •Склад лімфи.
- •Механізми лімфоутворення. Рух лімфи посудинах.
- •Значення лімфатичної системи
- •Основи гемодінаміки.
- •Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
- •Артеріальний пульс, основні параметри
- •Класифікація кровоносних судин.
- •Фізіологічна характеристика судин. Капіляри.
- •Причини руху крові по венам
- •Нервова регуляція судинного тонусу
- •Гуморальна регуляція тонусу судини.
- •Особливості коронарного кровообігу
- •Особливості мозкового кровообігу
- •Фізіологічні особливості кровопостачання головного мозку.
- •Фізіологічні особливості легеневого кровообігу .
- •Особливості кровообігу в печінці
- •Фізіологія лімфатичної системи.
- •Склад лімфи.
- •Механізми лімфоутворення. Рух лімфи по судинах.
Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
Артеріальний тиск – тиск крові в артеріальних судинах. Його види:
1) Систолічний – максимальний тиск під час систоли. Його нормальна величина у дорослої людини під час систоли в стані спокою становить 100 – 140 мм рт. ст., відображає стан міокарду лівого шлуночка;
2) Діастолічний – мінімальний тиск під час діастоли. Його величина становить 60 – 90 мм рт. ст., відображає ступінь тонусу артеріальних стінок. Таким чином, протягом серцевого циклу тиск коливається між максимальним і мінімальним. З віком систолічний і діастолічний тиск змінюється:
у немовлят він становить – 90/55 мм рт. ст.
у людей похилого віку – 150/90 мм рт. ст.
легенева циркуляція характеризується низьким тиском 10/25 мм рт. ст.
3) Пульсовий тиск це різниця між систолічним та діастолічним артеріальним тиском.В середньому він дорівнює 60 – 90 мм рт. ст.
ПТ залежить від систолічного об’єму і еластичності артеріальної стінки.
У людей похилого віку, коли стінки потовщені внаслідок атеросклерозу і втратили здатність розтягуватись під час систоли і стискуватись під час діастоли пульсовий тиск може досягати 100 мм рт. ст.
4)Середній артеріальний тиск дорівнює сумі діастолічного тиску + 1/3 пульсового тиску.
В умовах спокою у молодої людини дорівнює 90 – 100 мл рт. ст.
Фактори, що визначають величину артеріального тиску:
1. ХОК (нагнітальна функція) лівого серця – більше впливає на рівень систолічного тиску;
2. ЗПО – більше впливає на рівень діастолічного тиску
3. ОЦК – впливає в однаковою мірою на систолічний та діастолічний тиски;
4. Еластичність стінок крупних артеріальних судин (судин компресійної камери) – більше впливає на рівень систолічного тиску.
А/Т залежить:
від статі, віку, від маси тіла
при тривалому курінні А/тиск зростає на 10 – 20 мм рт. ст.
при емоційному стресі підвищується А/Т,
при м’язовій роботі підвищується А/Т, що забезпечує кровопостачання м’язів
у спортсменів А/Т підвищується до 200 мм рт. ст.
Вимірювання А/Т:
I . Прямий метод – це вимірювання під час експериментів на тваринах шляхом введення канюлі в судини і з’єднання їх з манометром.
Прямим методом у людини вимірюють А/Т під час операцій на серці.
ІІ. Непрямій метод вимірювання А/Т за допомогою метода Короткова. Аускультативний метод ґрунтується на вислухуванні звуків, що виникають при стисненні судини манжеткою і порушенні внаслідок цього, руху крові у звуженій ділянці артерії.
Артеріальний пульс, основні параметри
Під час кожної систоли лівий шлуночок викладає в аорту ~ 70 мл крові, яка розтягує стінки аорти.
Під час діастоли пружні стінки аорти повертаються до попереднього стану, таким чином
артеріальний пульс – це механічні коливання стінки артеріальних судин, що зумовлені вигнанням крові із шлуночків. Пульсові коливання відображають як стан судинної стінки артеріальних судин (передусім) так і насосну функцію серця. Пульс пов’язаний з рухом судинної стінки, а не крові в судині. Так, наприклад, виникає рух гумового джгута, якщо смикнути його за один кінець.
Пульсова хвиля поширюється по артеріям з великою швидкістю – 9 м/сек., а потім слабшає і закінчується в капілярній стінці.
Артеріальний
пульс можна досліджувати як пальпаторно
так і графічно. Метод реєстрації
артеріального пульсу називається
сфігмографією, а зареєстрована крива
– називається сфігмограмою.
Вона виглядає так і має:
1. Анакрота – це підйом кривої, що виникає на початку вигнання, коли тиск в артеріях підвищується, кров розтягує аорту;
2. Катакрота – спуск кривої, що спостерігається при зниженні тиску, під час діастоли;
3. Дикротичний підйом – він спостерігається при ударі крові об зачинені напівмісяцеві клапани і реактивного повернення цієї порції крові в аорту. Так формується інцізура, точка f котрої відповідає закриттю напівмісяцевих клапанів.
За пульсом оцінюють: ЧСС, ритмічність серцевих скорочень, амплітуду пульсових коливань, швидкість наростання пульсу, напруження (силу, котру треба прикласти, щоб припинити пульсові коливання).
Пальпаторно можна виявити пульсацію будь – якої артерії, яка лежить поверхнево: скронева, пахвина, загальна сонна.
Визначають пульс найчастіше на променевій артерії.
Пальпаторно визначають такі властивості артеріального пульсу:
Чистота пульсу – це кількість коливань стінки артерій за 1 хвилину, вона співпадає з частотою серцевих скорочень.
В стані спокою у дорослої людини 60 – 80 ударів.
Ритм пульсу, визначають за тривалістю інтервалів між сусідніми коливаннями .
Якщо ці інтервали однакові – це ритмічний пульс, якщо ні – пульс аритмічний.
Напруженість пульсу відтворює артеріальний тиск, визначається тією силою, яку необхідно прикласти до артерії, щоб зупинити пульсову хвилю.