Причини руху крові по венам

1. “М’язове серце” - скорочення скелетних м’язів – викликає стиснення вен – підвищення в них тиску, тому відбувається – рух крові в напрямку до серця;

2. Наявність у венах клапанів, які запобігають руху крові в зворотному напрямку від серця;

3. Присмоктуюча дія легень – під час вдиху тиск у плевральній порожнині знижується, стає на 6 мм. рт. ст. нижче атмосферного. Це сприяє виникненню негативного тиску в порожнистих венах – збільшення градієнта тиску між цими венами та венами на периферії, тому відбувається рух крові в напрямку до серця;

4. Присмоктуюча дія серця.

Механізм формування судинного тонусу

Тонус судин – це певна ступінь напруження стінки судин, яка пов’язана із скороченням гладеньких м’язів, які входять до складу стінки судин. Причини судинного тонусу:

• фізіологічні властивості не посмугованих м’язових клітин стінки;

• вплив симпатичних та парасимпатичних нервів;

• вплив гуморальних факторів (які принесені кров’ю)

За рахунок зміни тонусу артеріол (звуження чи розширення артеріол великого пола) відбувається

1. зміна загального периферичного опору (ЗПО)

2. зміна САТ (системного артеріального тиску)

3. зміна тонусу артеріол в окремому регіоні забезпечує, цю об’ємну швидкість кровотоку, який відповідає потребам органу.

4. відбувається перерозподіл кровотоку між регіонами (кров спрямовується туди, де потреба в ній в даний момент більша).

Іннервація судин

Зміна просвіту судин залежить від впливу нервової системі, до мязів судинної стінки підходять:

• вазодилататори – парасимпатичні нервові волокна, що розширюють судини

• вазоконстриктори – звужують судини, це симпатичні нерви.

В 1871 році В. Ф. Овсянніков експериментального встановив, що в довгастому мозку знаходиться серцеворуховий центр – це основний центр, який регулює діяльність серця і тонус судин.

Гемодинамічний центр. Судинно – руховий), це основний центр, який регулює роботу серця і тонус судин.

В центрі є два відділи:

4. пресорний, при подразненні якого звужуються судини і підвищуються артеріальний тиск;

5. депресорний відділ гальмує активність пресорного, тому артеріальний тиск знижується, зменшується нагнітальна функція серця.

6. парасимпатичне ядро діє як єдине ціле з депресорним відділом. Пошкодження серцеворухового центру (гемодинамічного) приводить до смерті.

Структура ГДЦ (гемодинамічного центра)

А довгастий мозок

Д – депресорний відділ (ДВ)

П – пресорний відділ (ПВ)

х – дорсальне ядро блукаючого нерва.

(парасимпатичне ядро)

Нервова регуляція судинного тонусу

Подразнення майже всіх рецепторів тіла рефлекторно змінюють діяльність серця, однак провідну роль мають рефлексогенні зони самої серцево – судинної системи;

У судинній системі є рефлексогенні зони, які мають рецептори:

а) барорецептори, чутливі до зміни рівня АТ

б) хеморецептори, чутливі до СО2, нікотіну…

Основні рефлексогенні зони:

• дуга аорти

• каротидний синус (ділянка поділу загальної сонної артерії на внутрішню і зовнішню сонні артерії)

• ділянка впадання порожнистих вен у праве передсердя.

Рефлекс з барорецепторів дуги аорти називається рефлекс Ціона – Людвига.

Артеріальний тиск у здоровому організмі підтримується на постійному рівні завдяки рефлекторній саморегуляції величини АТ. Відбувається ця саморегуляція безперервно і має велике фізіологічне значення, бо оберігає організм від різких коливань АТ.

Коли АТ в аорті підвищується:

• стінки аорти розтягуються і барорецептори подразнюються;

• збудження передається депресорним нервом у довгастий мозок;

• рефлекторно підвищується тонус ядер блукаючих нервів;

• знижується тонус судинозвужувального центру;

• збудження по волокнам блукаючого нерва доходять до серця, викликаючи ЧСС, знижує ХОК, розширення судин і депонування крові;

• внаслідок цього АТ знижується.

Рефлексогенна каротидна зона має таке ж фізіологічне значення, тільки барорецептори знаходяться у входу у головний мозок, тому через судини регулюється мозковий кровоток, який вражає постійністю кровотоку при значних коливаннях АТ.

Хеморецептори знаходяться в рефлексогенних зонах.

Збуджуються вони при таких змінах складу артеріальної крові:

• підвищення вмісту СО2;

• підвищення вмісту Н+ (зниження рН);

• зниження вмісту О2 крові;

Від хеморецепторів імпульси находять в пресорний відділ ГДЦ, виникає пресорна реакція:

- судини звужується;

- АТ підвищується.

Подразнення рецепторів рефлексогенних зон

барорецептори

хеморецептори

пресорні рефлекси

депресорні рефлексі

звуження судин

розширення судин

підвищення АТ

зниження АТ