- •Фізіологія серцево-судинної системи, механізм її регуляції. Особливості регіонарного кровообігу.
- •Загальна характеристика системи кровообігу.
- •Будова серцевого м’яза.
- •Фізіологічні властивості міокарда. Автоматія. Провідна система
- •Потенціал дії атипових кардіоміоцитів сино – атріального вузла, механізми походження, фізіологічна роль
- •Послідовність і швидкість проведення збудження по серцю
- •Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлуночків, механізми походження, фізіологічна роль
- •Періоди рефрактерності під час розвитку пд типових кардіоміоцитів, їх значення
- •Сегментів, інтервалів екг
- •1. Період напруження (0,08 с):
- •2. Період вигнання (0,25 с):
- •10. Кровообіг плоду;
- •11. Фізіологія лімфатичної системи:
- •Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
- •Артеріальний пульс, основні параметри
- •Класифікація кровоносних судин.
- •Фізіологічна характеристика судин. Капіляри.
- •Причини руху крові по венам
- •Механізм формування судинного тонусу
- •Іннервація судин
- •Нервова регуляція судинного тонусу
- •Гуморальна регуляція тонусу судини.
- •Підвищення тонусу пв ресорного відділу гдц зумовлює:
- •Особливості коронарного кровообігу
- •Особливості мозкового кровообігу
- •Фізіологічні особливості кровопостачання головного мозку.
- •Особливості легеневого кровообігу його регуляція.
- •Особливості кровообігу в печінці
- •Кровообіг в нирках
- •Особливості кровообігу плоду.
- •Фізіологія лімфатичної системи
- •Склад лімфи.
- •Механізми лімфоутворення. Рух лімфи посудинах.
- •Значення лімфатичної системи
- •Основи гемодінаміки.
- •Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
- •Артеріальний пульс, основні параметри
- •Класифікація кровоносних судин.
- •Фізіологічна характеристика судин. Капіляри.
- •Причини руху крові по венам
- •Нервова регуляція судинного тонусу
- •Гуморальна регуляція тонусу судини.
- •Особливості коронарного кровообігу
- •Особливості мозкового кровообігу
- •Фізіологічні особливості кровопостачання головного мозку.
- •Фізіологічні особливості легеневого кровообігу .
- •Особливості кровообігу в печінці
- •Фізіологія лімфатичної системи.
- •Склад лімфи.
- •Механізми лімфоутворення. Рух лімфи по судинах.
Склад лімфи.
Лімфа – це рідина, яка міститься в лімфатичних капілярах, лімфатичніх судинах.
Склад лімфи залежить від органу та його функціональної активності, тобто від якого органу відтікає лімфа. Наприклад, в лімфі від печінки більше білків, від ендокринніх органів- гормонів.
Склад лімфи похожий на склад плазми крові, але не постійний. У голодаючих людей лімфа прозора, в період травлення в ілусі визначається велика концентрація жирів.
До складу лімфи входять:
Вода, електроліти, ліпіди, амінокислоти, глюкоза
Білки – 2-3%.
Лімфоцити ≈ 8*109 л.
Метаболіти, клітини, інорідні частинки, мікроорганізми, від яких звільняється тканина.
Основні відмінності складу лімфи від плазми це:
Низький вміст білка
Наявність клітин (лімфоцитів)
Механізми лімфоутворення. Рух лімфи посудинах.
Лімфа разом із кров’ю та міжклітинною рідиною складає внутрішнє середовище організму.
Утворення лімфи відбувається за участі судин гемомікро-циркулярного русла. В основі цього процесу лежить різниця між процесами фільтрації та резорбції рідини в кровоносних капілярах: за добу об’єм фільтрації складає біля 20 л, об’єм резорбції біля 18 л. Різниця – біля двох літрів на добу – повертається в систему кровообігу за допомогою лімфатичної системи, за 1 годину в крупні лімфатичні судини поступає 150 – 180 мл лімфи.
Утворення лімфи. Головну роль в утворенні лімфи відіграють лімфатичні капіляри: на відміну від кровоносних вони сліпі, більш широкі, у них ширші міжклітинні щілини, відсутня базальна мембрана і проникність стінок лімфатичних капілярів дуже висока.
Існує два механізми утворення лімфи:
- рух рідини в лімфатичних капілярах з міжклітинного простору за градієнтом гідростатичного тиску; ця сила дуже маленька, але збільшується при збільшенні фільтрації рідини з капілярів (кровоносних); цей механізм лімфоутворення посилюється при підвищенні функціонування тканин;
- рух рідини в лімфатичний капіляр за градієнтом онкотичного тиску, який створюється, завдяки активному транспорту білків з інтерстиціальної рідини в капіляр (за механізмом піноцитозу).
Рух лімфи, швидкість 0,4-0,5 м/сек
1.Рух лімфи починається з моменту її утворення в лімфатичних капілярах. Причиною є збільшення гідростатичного тиску в лімфатичних капілярах, який необхідний для переміщення лімфи із капілярів в посткапіляр і відвідні судини.
2. Основною силою, яка сприяє рухові лімфи від місця утворення до впадіння у вени шиї є ритмічне скорочення лімфангіонів (трубчасті лімфатичні мікросерця).
Лімфатичні капіляри переходять в лімфатичні судини, які мають клапани. Особливістю руху лімфи лімфатичними судинами є те, що цей рух відбуваєть проти градієнту тиску (тобто, тиск лімфи в крупних судинах більший, ніж в капілярах дрібнішого калібру). Локальні (місцеві) градієнти тиску необхідні для руху лімфи, створюються лімфангіоном, структурно-функціональною одиницею лімфатичних судин, який є ділянкою судини між двома клапанами. Вона виконує функцію насосу. В центральній частині лімфангіону є велика кількість клітин гладеньких м’язів, розвинена манжетка), частина з яких має автоматичну активність. За рахунок скорочення гладеньких м’язів тиск в лімфангіоні підвищується відбувається закриття дистального клапана та відкриття проксимального і рух порції лімфи в проксимальному напрямі (в напрямі крупних судин). Частина гладеньких м’язів скорочується тонічно, забезпечуючи тонус лімфатичних судин (тонус визначає ємність лімфатичних судин).
Таким чином, скорочення лімфангіом сприяє перміщенню порції лімфи в наступний лімфонгіон. Цікл лімфангіона, як серця, має систолу і діастолу. Міоцити лімфангіонів чутливі до гормонів, БАР, концентрації метаболітів, підвищення температури.
Додаткові фактори, що сприяють рухові м’язів.
3.Скорочення м’язів, між якими знаходяться лімфатичні судини, підвищують внутрішньолімфатичний тиск і видавлюють лімфу в напрямку клапанів. При іммобілізації кінцівки відток лімфи зменшується, а при активном русі, масажі мязів переміщення лімфи збільшується.
4. Від’ємний тиск в крупніх венах і грудній порожнині, збільшення об’єму грудної клітки при вдохі.За добу в вени вливається ≈2л лімфи, при інтенсивній фізичній роботі лімфообіг підсимоється в 10-15 разів.Порушення прохідності лімфатичних судин приводить до набряку відповідної частини тіла.
